Біографія Галича Олександра
В середині жовтня місяця 1918 в родині Артура і Фанні Гінзбургових народився первісток – син Саша. Багато в чому під впливом матері хлопчик з ранніх років відчув потяг до музики і поетичного слова. П’ятирічний малюк почав грати на роялі, а у вісім років він приступив до занять в літературному гуртку під керівництвом відомого поета Е. Багрицького. На той час сім’я Гінзбургом перебралася з рідного Дніпропетровська спочатку в Севастополь, а трохи пізніше і в Москву, а маленький Сашко пішов у школу. У шкільні роки він користувався загальною і щирою любов’ю за прекрасну гру на роялі і хороші можливості в танцях і декламування віршів. Перші власні вірші були написані ним в 14 років і опубліковані під псевдонімом Олександр Аркадійович Галич, складеному з початкових букв його справжнього імені.
Після закінчення школи юнак одночасно приступає до навчання відразу в двох вищих навчальних закладах, одна з яких (Літературний інститут) він незабаром кидає, віддавши перевагу навчанню в студії К. Станіславського. Однак через три роки, образившись на некоректне зауваження у власному особовій справі, він залишає і цей навчальний заклад. Після чого біографія Галича Олександра Аркадійовича проходить в стінах театральної студії Арбузова і Плучека, де він дебютує і як драматург, і як актор. Початок війни внесло свої корективи в життя Галича А. А. Звільнений від служби за медичними показаннями, Галич їде в Грозний, а потім в Ташкент, де вступає в трупу Арбузова. Саме в цей час Галичем написаний цілий ряд п’єс і сценаріїв, які приносять автору популярність в колі театралів ( “Вас викликає Таймир”, “За годину до світанку”) і кінематографістів ( “На семи вітрах”, “Та, що біжить по хвилях”).
В кінці п’ятдесятих років в творчість Галича А. А. прийшли його пісні. Будучи їх автором і виконавцем, він став одним з найпопулярніших російських бардів цього часу. Його дебютні пісні ( “Леночка”, “Закон природи”) були цілком нешкідливими, але з плином часу тематика пісень ставала все глибше, а піднімаються теми все злободенні, що викликало чимале ускладнення у відносинах з владою. Автору заборонили виступи на публіці, не дозволяли випустити платівку. Пісенний творчий шлях Олександра Аркадійовича Галича був по більшій своїй частині неофіціалов: його пісні записувалися на магнітофонні стрічки, які потім передавалися друзям і знайомим, а під час обшуків в квартирах російських громадян нещадно вилучалися і знищувалися працівниками КДБ.
На початку сімдесятих, якого виключено зі Союзів кінематографістів і письменників, змушений вести життя на межі крайньої потреби, Галич приймає рішення про еміграцію. Першим притулком знедоленого стала Норвегія, пізніше його прихистили Німеччина і Франція. На жаль, біографія Галича Олександра за межами Росії виявилася дуже короткою. Існує кілька версій загибелі цього талановитого автора: від помсти служб агентів КДБ до звичайного нещасного випадку при поводженні з побутовою технікою. Але що б там не було насправді, через три з лишком роки після початку еміграції він гине в Парижі, не встигнувши відсвяткувати свій шістдесятирічний ювілей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)