Біографія Астрід Ліндгрен
- Дитинство, юність і переїзд до Стокгольма Заміжжя і перші письменницькі кроки Визнання і успіх Соціально-громадська діяльність Останні роки
Дитинство, юність і переїзд до Стокгольма
14 листопада 1907 на хуторі Нас (Віммербю, Швеція) на світ з’явилася дівчинка, якій судилося стати однією з найбільших шведських письменниць. Звали її Астрід Ліндгрен (повне ім’я – Астрід Анна Емілія).
У родині фермерів Ліндгренів було четверо дітей (Астрід друга). Вони виховувалися в атмосфері любові, добра і уваги, незважаючи на тяготи селянського життя. Пізніше Астрід напише книгу про своє щасливе дитинство і ніжну прихильность її батьків один до одного.
Навчалася Астрід добре. Особливо вдавалась їй творчість. Ще з початкових класів вчителі стали називати її “вімербюнською Лагерлеф”.
Після закінчення школи Астрід працювала в місцевій газеті “Wimmerby Tidningen”. У 1926 році від головного редактора газети, Акселя Блумберга, вона народила сина Ларса. Пропозицію одруження від Блумберга вона відкинула. Через важке матеріальне становище Астрід залишає Ларса в прийомній сім’ї в Данії, а сама відправляється в Стокгольм на пошуки кращого життя.
Заміжжя і перші письменницькі кроки
У Стокгольмі Астрід проходить курси секретарів і отримує роботу спочатку в конторі Torsten Lindfors (1927), а потім в Королівському автомобільному клубі (1928). Тут вона і познайомилася з майбутнім чоловіком Нільсом Стуре Ліндгреном. Їх шлюб був зареєстрований в 1931 році. Після цього Астрід забрала Ларса до себе, а Стуре його усиновив.
У 1934 році народилася спільна дочка Астрід і Стуре – Карін. Астрід вирішила стати домогосподаркою і присвятити себе дітям, але паралельно домашньому господарству вона писала казки та оповідання для сімейних журналів.
У 1941 році Ліндгрен переїхали в квартиру з видом на Васа-парк (Стокгольм). Тут письменниця прожила до самої смерті.
Визнання і успіх
У 1944 році Астрід написала повість “Брітт-Марі виливає душу”, яка зайняла друге місце на літературному конкурсі, проведеному видавництвом “Рабен і Шегрен”. Ліндгрен вперше підписує видавничий договір на свій твір.
Уже через рік Астрід зайняла пост редактора дитячої літератури в “Рабен і Шегрен”. На цій посаді вона пропрацювала до самої пенсії (1970). Тут же були видані і всі її книги.
Широка популярність приходить до Астрід після видання першої книги з трилогії про Пеппі Довгапанчоху (1945). Через рік з’являється перша частина не менш відомої трилогії про сищика Кала Блюмквіста. Ліндгрен не тільки пише твори для дітей, а й читає їх на радіо (1950-1960-ті роки).
З 1970 року її твори починають екранізувати.
Соціально-громадська діяльність
Завдяки своїй безмежній активній роботі доходи Астрід почали обчислюватися мільйонами крон. Однак вона вважала за краще роздавати гроші тим, хто в них потребує, залишаючи собі лише необхідний мінімум.
У 1976 році Ліндгрен висловила публічний протест проти грабіжницького розміру податку на прибуток, розіславши в популярні газети відкритого листа у вигляді казки про Помперіпоссу з Монтерісманіі.
При нагородженні письменниці Премією миру німецької книготоргівлі (1978), Астрід виступила з промовою проти насильства у вихованні дітей. На той час це був дуже сміливий вчинок.
У 1985 році письменниця виступила проти жорстокого поводження з тваринами на фермах. Її відкритий лист з казкою про корову, яка протестує проти свого тяжкого життя, привернуло увагу правлячих кіл влади. У червні 1988 року парламент прийняв закон, що забороняє жорстоке поводження з домашньою худобою. Він отримав назву Lex Lindgren – на честь письменниці, яка підняла цю тему на суспільний рівень.
Останніми роками
За свою літературну творчість і благодійну діяльність Астрід була нагороджена безліччю державних і міжнародних медалей і премій.
28 січня 2002 року талановита письменниця покинула цей світ, залишивши після себе велику творчу спадщину. Вона похована в Віммербрю.
Через короткий час після її смерті була заснована Премія імені Астрід Ліндгрен, яка присуджується за досягнення в дитячій літературі та включає В себе призові 5 мільйонів крон.