БІБЛІЯ – СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Біблія (від гр. bіbІіа, букв. книга) – зібрання стародавніх текстів, що є священними для юдеїв і християн. Складається з двох великих частин: Старого Завіту (визнається юдеями і християнами) та Нового Завіту (визнається лише християнами).

Старий Завіт створювався протягом ХІІ-ІІ ст. до н. е. давньоєврейською й арамейською мовами і складається з трьох великих циклів:

1. Закон (Тора), або П’‎ятикнижжя Мойсея: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Повторення Закону.

2. Пророки: історичні хроніки (Книга Ісуса Навіна; Книга Суддів); дві Книги Самуїла, дві Книги Царств (у православно-католицькій традиції чотири Книги царств); книги великих і малих пророків та ін.

3. Писання: Книга псалмів, Книга Приповістей Соломонових, Книга Екклезіяста тощо.

Новий Завіт створювався протягом 2-ї пол. І ст. і поч. ІІ ст., дійшов до нас виключно грецькою мовою і складається з чотирьох великих циклів:

1. Євангелія: від Св. Матвія, Св. Марка, Св. Луки, Св. Іоанна.

2. Діяння святих апостолів.

3. Послання: послання Св. Павла, соборні послання.

4. Апокаліпсис – одкровення Св. Іоанна Богослова.

Книги Старого Завіту писалися протягом тисячоліття багатьма авторами. Першим священним біблійним автором визнається Мойсей. Саме написані ним книги відкривають Біблію. Він уважається законотворцем, адже саме Мойсею Господь на горі Синай передав священні скрижалі з божими заповідями.

БІБЛІЯ   СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА

Мікеланджело. Мойсей. 1515

“Якщо ви не бачили цієї статуї, – писав Стендаль, – ви не уявляєте можливостей скульптури”. Мойсей зображений у ту мить, коли, за біблійним міфом, побачив, як його народ вклоняється золотому теляті. Роги у пророка – наслідок неправильного перекладу у Вульгаті. У тексті на івриті сказано, що ізраїльтянам було важко дивитися в обличчя Мойсея, бо воно випромінювало світло. Однак в оригіналі вжито багатозначне слово, що перекладається і як “роги”, і як “промені”.

Серед авторів Старого Завіту є й легендарні юдейські царі Давид і його син Соломон. Давидові приписують авторство Книги псалмів, яку ще називають Псалтирем або Псалмами Давидовими. За відомим сюжетом, ще підлітком він поборов велетня Голіафа і приніс перемогу ізраїльському цареві Саулу, про що розповідається у 2-й Книзі Царств. Він єдиний, хто міг своїми піснями (псалмами), зверненими до Бога, розрадити царя Саула, який відвернувся від Бога і чию душу терзали демони…

Сином Давидовим, тобто Соломоном, називає себе автор Екклезіяста (Книги Проповідника). Цар Соломон вважається автором Приповістей Соломонових та Пісні над Піснями. Багато висловів із цих книжок увійшли в різні мови світу як афоризми та прислів’‎я.

У Новому Завіті йдеться про життя та вчення Ісуса Христа, а також діяння святих апостолів. Книги, які розповідають про земне життя Ісуса Христа, називаються Євангеліями, що з давньогрецької означає “благовіщення, добра, гарна новина”. Особливе місце в Євангеліях посідають притчі, короткі повчальні алегоричні оповіді. Саме з їхньою допомогою проповідував Ісус Христос.

Остання книга Нового Завіту має назву Апокаліпсис, що означає “одкровення, об’‎явлення”. Її автором уважається Іоанн Богослов, якому було видіння (одкровення), де йшлося про кінець світу, про друге пришестя Месії та тисячолітнє Царство Боже на Землі.

До нас Біблія потрапила з Візантії, саме з її перекладом пов’‎язують виникнення і розвиток давньоруської писемності. Остромирове Євангеліє, переписане в Києві дияконом Григорієм на замовлення новгородського посадника Остромира у 1056-1057 рр. зі староболгарського оригіналу, є найдавнішою датованою пам’‎яткою східнослов’‎янського письменства. Це визначний твір книжного мистецтва Княжої доби.

Видатною пам’‎яткою української культури й одним із перших у Європі науково опрацьованих видань Святого Письма є Острозька Біблія (1581), надрукована Іваном Федоровим в Острозі за сприяння діячів Острозької академії. 1256 сторінок тексту, перекладеного староукраїнською мовою, мали передмову князя Костянтина-Василя Острозького, вірші Герасима Смотрицького, батька видатного філолога Мелетія Смотрицького, який першим уклав слов’‎янську грама тику.

БІБЛІЯ   СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА

Пересопницьке Євангеліє

Євангеліє – з грецьк. “добра звістка, добра новина”.

Апокаліпсис – з грецьк. “одкровення, об’‎явлення”.

Із поглинанням українських земель Російською імперією україномовні переклади Біблії потрапили під сувору заборону.

Адже сам факт такого перекладу засвідчував те, що в Україні існувало не “малоросійське нарєчіє”, як це намагалися довести російські імперські ідеологи, а повноцінна й довершена українська мова, придатна для перекладу Святого Письма. Тож ця робота відновилася лише у ХІХ ст. До неї, зокрема, долучилися такі видатні українські письменники, як П. Куліш та І. Нечуй-Левицький. Справжнім духовним подвигом став переклад Біблії Іваном Огієнком (митрополитом Іларіоном), який, до речі, закінчив Острозьку гімназію.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

БІБЛІЯ – СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА