БІБЛІЯ – СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ – Хрестоматія
Біблія (грец. 
– мн. від 
– “книга”, від грец. (
– папірус, який виготовляли в місті Бібл), або Святе Письмо, – священна книга іудеїв і християн; головне джерело християнського віровчення. Церква вважає, що Біблія написана за одкровенням Святого Духа через обраних Богом людей (пророків і апостолів). Створювали Біблію чимало авторів у різні історичні періоди протягом шістнадцяти століть – починаючи з XIII ст. до н. е. і закінчуючи II ст. н. е. Поширювалися й окремі біблійні твори.
Біблія – найпоширеніша з усіх книг, які будь коли існували на земній кулі; за останніми свідченнями, вона повністю або часткова перекладена 1900 мовами світу.
Біблія поділяється на дві частини – Святе Письмо Старого Заповіту (50 книг) і Святе Письмо Нового Заповіту (27 книг). Старий Заповіт (у єврейській традиції Танах) – це книги, написані впродовж майже півтора тисячоліть до н. е. давньоєврейською та арамейською мовами, які визнають священними як християни, так і іудеї. З’єднання книг відбувалося поступово.
Канон Старого Завіту містить 39 книг: П’ятикнижжя Мойсея (євр. Тора), Книги пророків (євр. Набіїм) ! Писання (євр. Хетубім). Решта 11 книг у православній традиції іменуються неканонічними.
Біблія об’єднує в собі твори різних жанрів – міфологічні перекази, проповіді, закони, історичні твори, повчальні й романтичні повісті, бачення. У ній є поетично – ритмізовані уривки, є гімни (в основному зібрані в Псалтир).
Книги Біблії містять в собі духовно – моральний досвід, накопичений протягом багатьох століть. У Біблії знайшли відображення багато історичних подій, її ідеї та образи справили глибокий вплив на світову культуру.
Основний текст Біблії складається з двох частин: це книги Старого Заповіту і Нового Заповіту. В основі назви “Заповіт” (з івр. “угода”) лежить ідея угоди Бога з усім людством. Старий Заповіт описує створення світу. Новий Заповіт описує земне життя Ісуса Христа.
Біблія 1859 р.
Сувої з текстом Тори
Якоб Йордане. Чотири євангелісти
Роль, аналогічну Священному Писанню християн, в ісламі відіграє Коран, в індуїзмі – Веди, у зороастризмі – Авеста. В іудаїзмі лише Старий Заповіт (Танах) розглядається як священна книга.
Старий Заповіт, або Старий Завіт, – перша частина Біблії, що за обсягом становить близько трьох четвертих усієї Біблії. Старий Заповіт налічує 50 книг у православних, 45 у католиків та 39 у протестантів, написаних переважно староєврейською мовою. У них розповідається про створення світу, гріхопадіння, взаємини Бога з вибраним ним народом Ізраїлю.
Старий Заповіт складають:
– Пятикнижжя Мойсееве: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Повторення Закону.
– Книги історичні: Книга Ісуса Навина, Книга Суддів, Книга Рут, Перша книга Самуїлова (або Перша книга царств), Друга книга Самуїлова (або Друга книга царств), Перша книга царів (або Третя книга царств), Друга книга царів (або Четверта книга царств), Перша книга хроніки, Друга книга хроніки, Книга Ездри, Друга книга Ездри, Книга Неемії, Книга Естер.
– Книги навчальні поетичні: Йова, Псалмів, Приповідок Соломонових, Екклезіаста (або Проповідника), Пісня під піснями (або Пісні пісень).
– Книги пророцькі: великих пророків – Ісаї, Єремії, Єзекіїля; малих пророків – Даниіла, Осії, Йоіла, Амоса, Овдія, Йони, Михея, Наума Авакума, Софонії, Огія, Захарія, Малахії.
Новий Заповіт – друга частина Біблії, що містить 27 книг.
Новий Заповіт складають:
– Чотири Євангелія1: від св. Матвія, від св. Марка, від св. Луки, від св. Івана (Йоана).
– Книга історична: Дії святих апостолів.
– Послання апостола Павла.
– Книга пророцька: об’явлення св. Івана Богослова (Одкровення Іоанна).
У Новому Заповіті йдеться про прихід на землю Месії (Христа) від Бога, Сина Божого, щоб він помер за людей і таким чином відкупив їх від успадкованого ними від Адама і Єви гріха (про що йдеться і в Старому Заповіті). Перебуваючи на землі й проповідуючи Небесне Царство Боже, Ісус (Месія) вибрав дванадцять апостолів (один з яких зрадив його) і доручив їм поширювати його вчення по цілому (знаному в той час) світі.
1 Євангеліє (від гр. euaggelion – добра, блага звістка) – 1) ранньохристиянські твори, що оповідають про земне життя Ісуса Христа; 2) частина Біблії (Нового Заповіту), що містить чотири канонічні Євангелія та є основою християнської релігії.
Окрім Євангелія, у Новому Заповіті є й інші книги, де розповідається про виникнення та існування перших християнських общин. Апостоли у своїх посланнях (листах) до церков навчають тому, що саме необхідно для спасіння, а також дають поради для повсякденного життя.
Остання книга Нового Заповіту, Об’явлення, символічною мовою розповідає про другий прихід Христа на землю як Царя Божого Небесного Царства; про кару для тих, хто не повірив у Христа і не виконував його волю; про вибір співцарів у його царстві, правлячих над підданими на землі; про небесне місто, збудоване Богом; про знищення Вавилону символічним звіром; про війну Бога із земними царями – Армагеддон, що провокується Божим ворогом-Дияволом.
Біблія прийшла до нас церковнослов’янською мовою: перший переклад з давньогрецької на церковнослов’янську мову здійснили в IX ст. просвітителі слов’янських народів, брати з міста Солунь, Кирило і Мефодій. На жаль, оригінали тих перших перекладів не збереглися.
У 1581 р. в місті Острог на Волині український першодрукар Іван Федоров надрукував повний текст Біблії церковнослов’янською мовою. Здійснити свій задум Федорову вдалося завдяки могутньому й багатому покровителю – князеві Костянтину Острозькому.
Іван Федоров протягом десяти років видав перший на східнослов’янських землях Буквар, а також Новий Заповіт і повну Біблію величезним, як на той час, накладом – більш ніж тисячу примірників. Тоді ж з’являться спроби перекласти Біблію староукраїнською та старобілоруською мовами.
Перший переклад повного тексту Біблії сучасною українською мовою був виданий аж 1903 року. Він був здійснений зусиллями письменників Пантелеймона Куліша, Івана Нечуя-Левицького та вченого Івана Пулюя.
Біблії переписувались у монастирях, і кожен примірник був великою цінністю. Книги берегли, мов святиню, їм належало чільне місце під час проведення богослужінь, Біблією хрестили, коронували, на ній присягалися. Цей звичай поширився на весь християнський світ і зберігся донині. У державах з конституційним ладом на великих урочистостях для складення присяги використовують найдавнішій біблійні книги. У нас це – Пересопницьке Євангеліє, яке має давню історію і належало нашім давнім предкам – Івані Мазепі та ін.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Що таке Біблія? Яке походження назви “Біблія”?
2. З яких книг складається Біблія? Як ви розумієте слово “заповіт”?
3. Розкажіть про Старий і Новий Заповіти.
4. Розтлумачте слово “Євангеліє”. Зі скількох Євангелій складається Новий Заповіт?
5. Розкажіть, що вам відомо про євангелістів.
6. Чому Біблію вважають “книгою всіх часів і народів”?
7. Яким є вплив Біблії на світову культуру?
12. Як охарактеризовано поетів-співців ріші у гімні до бога Йами? Чому?
(2 votes, average: 4.00 out of 5)