Белладжіо
Белладжіо – містечко в провінції Комо, який розташований в місці перетину трьох гілок Y-образного озера Комо. Він стоїть на самому краї півострова, що розділяє два південних рукава озера, а на північ від Белладжіо, на іншому березі, височать величні Альпи.
Белладжіо, який часто називають “перлиною Комо”, був відомий ще в епоху Стародавнього Риму. Його стратегічно важливе розташування і дивовижні за красою пейзажі зіграли чималу роль в історії міста. Археологічні знахідки свідчать про те, що перші поселення на території сучасного Белладжіо з’явилися близько 30 тисяч років тому. Але тільки в 7-5-му століттях до н. е. тут були побудовані давньоримський кастеллум (фортеця), храм і якусь подобу біржі, яка обслуговувала численні навколишні села. Римляни ж стали вирощувати тут оливки і лавр – і сьогодні по берегах озера в достатку ростуть ці дерева. Пліній Молодший в 1 столітті н. е. описував Белладжіо як місце відпочинку знатних римлян.
Після окупації північної Італії лангобардамі в Белладжіо були побудовані укріплення. Вважається, що приблизно в 1100 році місто стало вільної комуною, а його залежність від міста Комо була формальною. Однак стратегічно вигідне розташування Белладжіо робило його одним з найважливіших населених пунктів на березі озера і предметом постійних чвар. Наприкінці 13-го століття місто стало власністю могутнього сімейства Вісконті і увійшов до складу Міланського герцогства. Потім, в 16-му столітті, почалося двохсотлітнє іспанське панування – саме тоді були споруджені сходинки, що ведуть з району Гудджате в Суіру. У ті роки Белладжіо, завдяки своєму географічному положенню, процвітав.
Не менш важливим пунктом він був і в роки правління Наполеона. В 18-му столітті в Белладжіо побудував свою літню резиденцію граф Франческо Мельці д’Еріл, герцог Лоді і віце-президент Цизальпинской Республіки. Завдяки появі його розкішної вілли вся набережна міста була перетворена в один з найбільш елегантних і витончених променадов Італії. Тут були побудовані дороги для кінних екіпажів, які з’єднували вілли і палаци. Слава Белладжіо як прибережного курорту поширилася далеко за межі Ломбардо-Венеціанського королівства. Навіть австрійський імператор Франциск I побажав відвідати це місто в 1816 році, а потім, в 1825 році, повернувся сюди ще раз. У 1838 році Белладжіо приймав імператора Фердинанда I, ерцгерцога Райнера і міністра Меттерніха, які прибули сюди на “Ларіо” – першому пароплаві, запущеному на озері Комо.
Белладжіо був одним з найпопулярніших місць відпочинку серед знатних родин Ломбардії. Тут будувалися розкішні вілли, розбивалися сади і парки, відкривалися люксові магазини, а натовпи туристів наповнювали вулиці міста вже в 19-му столітті. Перший готель був відкритий ще в 1825 році – “Hotel Genazzini”. Сьогодні саме туризм є основною галуззю економіки цього прибережного курорту.
Мабуть, найпопулярнішою пам’яткою Белладжіо є вищезгадана Вілла Мельці д’Еріл – розкішна будівля, звернене фасадом до озера. Воно було побудоване в 1808 – 1815-му роках архітектором Джокондо Альбертоллі. Вілла була прикрашена і обставлена??за допомогою найбільших майстрів і художників свого часу – Аппіані, Боссі, Канова, Комоллі, Манфредіні. Перед віллою розбитий англійський сад, гармонійно вписаний в навколишній пейзаж. У ньому можна побачити справжню венеціанську гондолу, дві безцінні давньоєгипетські статуї, рідкісні екзотичні рослини, вікові дерева, огорожі з камелій, гаї азалій та гігантських рододендронів.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)