Базова рентабельність: визначення
Базова рентабельність (від німецького rentabel – прибутковий, прибутковий) – це прибутковість від підприємницької діяльності господарюючого суб’єкта, яка забезпечується отриманням виручки від реалізації товару, продукції, послуг в розмірах, що відшкодовують виробничі витрати і витрати і утворюють прибуток. Це економічна ефективність використання фінансових, трудових і матеріальних ресурсів. Залежно від специфікації аналізованої галузі та завдань аналізу, рівень рентабельності може визначатися різними методами. Рівень базової рентабельності визначається відношенням балансового прибутку до середньої річної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів.
Іншими словами – це рентабельність попереднього року, яка використовується для планування прибутку за допомогою ділення базової прибутку на повну собівартість товарної продукції. Може виражатися в грошовому еквіваленті або у відносних одиницях.
Основна політика і мета будь-якого бізнесу – це отримання прибутку. Але в кількісних показниках її визначення не дає чіткого уявлення про ефективність і перспективи ведення фінансової діяльності, про інвестиційну привабливість підприємства.
Для забезпечення повноцінного аналізу, поліпшення виробничої і торгівельної діяльності, власник або група акціонерів повинні повністю розуміти всі технічні моменти, які регулюють розподіл коштів між рітейлом, рекламою, виробництвом і т. д. Це обумовлює їх раціональне використання та своєчасне повернення інвестицій, а так само планування прибутку. Коефіцієнт рентабельності – це ключова чисельна характеристика при економічній оцінці діяльності організації.
Формула розрахунку рентабельності підприємства
Всі сучасні моделі оцінки рентабельності засновані на загальноприйнятій системі, запропонованій 90 років тому аналітиками компанії Du Pont, в якій цінність компанії, що відображає її ефективність, включає в себе рентабельність продажів або обороту і ресурсоотдачу. Відношення чистого прибутку за певний період до поточного значення активу балансу підприємства, ресурсів і фінансових потоків, які формують цей прибуток, тобто рентабельність активів, стала початковим показником для її побудови:
PA = П / A,
Де РА – розрахункова рентабельність активів (Return on Assets). П – чистий прибуток, що розраховується як різниця валового доходу і собівартості продукції. А – сумарна вартість активів підприємства.
Це ж справедливо для груп підприємств і навіть галузей, правда, там доведеться враховувати статистичні оцінки і похибки.
Для виділення показників, які зручні для регулярної оцінки, до кожної складової додається множене, що представляє сумарне значення виручки від реалізації:
РА = П х ВР / A x ВР = П / BP x BP / A = РП х РВ,
Де ВР – загальна виручка за обраний звітний період, РП – рентабельність продажів (Net Profit Margin), РВ – ресурсоотдача, тобто швидкість обороту коштів (Total Assets Turnover).
Спрощена формула рентабельності виражається відношенням чистого прибутку за звітний період до величини всього капіталу. Приймається середнє значення цього відношення за певний проміжок часу:
РСК = П / KC,
Де РСК – рентабельність власного капіталу (Return on Equiti), КС – власний капітал, що розраховується як різниця між сумою активів і сумою боргових зобов’язань.
Більш досконале вираз розрахунку рентабельності, яка визначається на підставі стандартних бухгалтерських форм звітної документації, виходить за допомогою об’єднання цих двох формул:
РСК = П / BP x BP / A x A / KC
Перший співмножник – узагальнені дані про прибутки та збитки, другий – поточний актив, а третій – пасив балансу підприємства. Це дозволяє простежити зміни прибутковості вкладених коштів в реальному часі.
Компанії з більш високою рентабельністю власного капіталу цінуються вище компаній з низькою рентабельністю власного капіталу, навіть якщо у останніх більш висока прибутковість.
Формула розрахунку ефективності фінансового важеля
Специфіка багатьох галузей має на увазі використання позикових коштів. Повністю незалежних комерційних організацій дуже мало.
Залучення додаткових коштів розширює можливості підприємства. Збільшення прибутку веде до збільшення рентабельності активів. Але при неправильному використанні позики процентні відрахування можуть перевищити прибуток. Це називається збитковістю позикового капіталу.
Співвідношення позикових коштів і власного капіталу називається фінансовим важелем. Це співвідношення визначає ступінь збільшення ефективності фінансової діяльності і ступінь ризику банкрутства і визначається формулою: ФР = КЗ / KC, де ФР – значення фінансового важеля, а КЗ – сума позикового капіталу.
Економічний ефект від застосування фінансового важеля розраховується за формулою:
ЕФР = (1-НП) х (РА-СК) х ФР,
Де НП – процентна ставка оподаткування прибутку в десятковому вираженні, СК – процентна ставка по позиці.
Другий співмножник у формулі – це диференціал фінансового важеля, який визначає прибутковість або збитковість його застосування, так як представляє собою різницю рентабельності активів і ставки по позиці.
Фактори зростання ефективності підприємства
На подальше зростання рентабельності фінансової діяльності впливають:
Зовнішньоекономічні чинники
1. Природні явища, які спричинили пошкодження або руйнування частин виробничого комплексу, пошкодження продукції або сировини під час транспортування, непередбачене порушення поставок сировини.
2. Введення штрафних санкцій, перегляд тарифів на енергоресурси, перегляд процентних ставок, регулювання ринку на рівні держави.
Такі фактори не залежать від діяльності компанії і їх неможливо передбачити і врахувати заздалегідь. Вони виявляють свій вплив тільки на етапі появи. Вплив цих факторів на рентабельність компанії залежить від спеціалізації.
Внутрішньовиробничі фактори
- 1. Екстенсивні фактори. До них відносяться нарощування авансування коштів без збільшення ефективності виробничих операцій, тимчасової фонд роботи, залучення додаткової робочої сили. 2. Інтенсивні фактори. Це оптимізація використання кредитних коштів та прискорення повернення інвестицій, зниження кількості часу або енерговитрат на одиницю продукції, посилене просування продукції або послуг на ринку маркетинговим відділом, підвищення якості продукту. 3. Позавиробничі внутрішні чинники. Це ретельне планування виробничого циклу, своєчасне реагування на зміну попиту, застосування нових маркетингових ходів, модернізація обладнання, грамотний розподіл інвестицій, виявлення додаткових або резервних джерел фінансування.
Позначення коефіцієнтів рентабельності
- ROM Рентабельність продукції ROFA Рентабельність основних засобів ROS Рентабельність продажів (Return on sales) ROL Рентабельність персоналу (Return on labour) BEP Коефіцієнт базової прибутковості активів (Basic earning power) ROA Рентабельність активів (Return on Assets) ROE Рентабельність власного капіталу (Return on equity) ROIC Рентабельність інвестованого, перманентного капіталу (Return on invested capital)
(2 votes, average: 4.00 out of 5)