Банківські ресурси
Банківські ресурси – грошові або інші активи, які знаходяться в розпорядженні фінансово-кредитної установи (банку) або інших кредитних структур.
Основне призначення банківських ресурсів – формування власних резервів і проведення активних операцій на фінансовому ринку.
Класифікація банківських ресурсів
На практиці ресурси банку класифікуються за економічним змістом і умовно діляться на три види – залучені, власні запозичені кошти.
Але існує і більш детальна структура.
Так, всі банківські ресурси можна класифікувати:
- 1. За економічним змістом БР бувають власні, залучені і взяті в кредит. 2. По можливості управління – постійні (капітал фінансово-кредитної установи), стабільні (строкові депозити, кредити), нестабільні (депозити до запитання, залишки на коррахунках, гроші на розрахункових рахунках і так далі). 3. За місцем мобілізації – самостійні або мобілізовані іншими банками. 4. По можливості прогнозування – прямого і непрямого. 5. За часом використання – постійні і тимчасові. 6. За вартістю формування – дорогі (поточні пасив), безкоштовні й дешеві (строкові депозити і позики, що мають високі ставки).
Джерела банківських ресурсів
Всі активи банку можна умовно розбити на чотири великі категорії:
1. Вільний капітал (наприклад, касова готівка банку). Тут мова йде про готівці, які знаходяться в прямому розпорядженні фінансово-кредитної структури. Також до вільного капіталу належать залишки на коррахунках в інших фінансових установах, а також в РКЦ Банку Росії. З одного боку такий капітал є найбільш ліквідним, а з іншого – він не приносить прибутку (або приносить, але вкрай невелику).
2. Позики, видані фізичним та юридичним особам, а також депозити, розміщені на рахунках інших комерційних банків (Банку Росії в тмо числі). У разі залучення депозитних коштів і надання кредитів банки встановлюють фіксовані фінансові вимоги до клієнтів. При цьому прибуток банку формується за рахунок відсотків, встановлених під час укладання угоди, і коштів, що виплачуються позичальником.
3. Інвестиції. Тут мова йде про активну діяльність банку – вкладенні капіталу в акції, державні облігації та інші цінні папери. Також в якості об’єктів для інвестування може виступати золото, нерухомість, іноземна валюта і так далі. При виборі того чи іншого виду вкладень банк може переслідувати різні цілі:
Банківські інвестиції
– покупка золота, валюти інших країн або найбільш надійних цінних паперів сприяє підвищенню ліквідності фінансової установи. Перевага таких активів – можливість звернення до капіталу;
– вчинення прямих вкладень у виробництво, скупка контрольних пакетів акцій – це спосіб збільшити свій капітал і брати участь в управлінні тією чи іншою компанією.
4. Внутрішні інвестиції – це ресурси самого банківської установи. До цієї категорії можна віднести майна організації, обладнання, вкладення в будівлі банку і так далі. Такі кошти мають безпосередній зв’язок з поточними витратами фінансово-кредитної установи та відрізняються мінімальною ліквідністю.
Перераховані вище ресурси можна розділити за кількома основними ознаками:
1. За рівнем прибутковості:
- – активи, які приносять прибуток (до таких можна віднести інвестиції і позики); – активи, які не дають прибутку (матеріальні і вільні ресурси).
2. За ризиком інвестицій. Тут можна виділити п’ять основних груп, які діляться згідно нормативних актів Банку Росії і світових стандартів. При цьому кожна з груп характеризується своїм відсотків, що показує ймовірність втрати:
- – активи безризикового типу – 0%. До таких можна віднести гроші на коррахунках РКЦ Банку України, капітал на резервному рахунку і так далі; – активи з низьким рівнем ризику – 10% (кредити, гарантовані урядом України, кредити під заставу державних облігацій або золота); – активи із середнім рівнем ризику – 20%, – активи, що мають високий рівень ризику – 50%, – активи з максимальним рівнем ризику – 100% (довгострокові кредити фізичним або юридичним особам, вексельні позики, власні будівлі і так далі).
3. За рівнем ліквідності всі ресурси банку можна розділити на:
– високоліквідні. Особливість таких активів в тому, що вони в будь-який момент можуть бути звернені в гроші або вже є готівкові кошти. Такі ресурси відносяться до другої і першої черги відповідно.
Резерви першої черги – це гроші банку, розташовані на коррахунках і в касі.
Резерви другої черги – високонадійні цінні папери (в тому числі і державні облігації), які можна в будь-який момент продати;
- – активи з короткостроковою ліквідністю – це кредити, видані на незначний термін, і цінні папери, що мають розвинений вторинний ринок; – Важкореалізовані ресурси – довгострокові позики, а також цінні папери, які складно продати на вторинному ринку – активи з низькою ліквідністю – інвестиції в основні фонди фінансово-кредитної організації.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)