Балада як жанр фольклору і літератури. Характерні ознаки балади. “Король Лір і його дочки”. Моральний урок у творі. Король Лір як вічний образ – БИЛИНИ ТА БАЛАДИ

Мета: поглибити учнівські знання про оригінал та переклад, ознайомити з різними видами перекладу, зі специфікою художнього перекладу; формувати теоретичну літературознавчу базу школярів, розвивати наукове бачення; сприяти вихованню гармонійної особистості.

І щоб душі поетової вияв

На нас, як рідний, з чужини повіяв.

М. Рильський

Хід уроку

I. Організаційний момент. Актуалізація опорних знань.

– Ми не можемо вирушити в нову путь, не згадавши старих друзів.

Вікторина “Впізнай героя за цитатою” (назвати героя, твір та автора)

“Так би зачах і загинув назавжди рід смертних людей, якби не став їм на захист і допомогу найблагородніший серед безсмертних…”.

(Прометей. “Міф про Прометея”)

“І треба ж, трапилось такеє зло,

Що поблизу тих місць голодний… бродив”.

(Вовк. І. А. Крилов. “Вовк і Ягня”)

“В п’ятнадцять років хлопець уже міг приймати рішення і доводити до кінця свої задуми. Його вигляд, жвавий і серйозний водночас, привертав до себе увагу”.

(Дік Сенд. Ж. Верн. “П’ятнадцятирічний капітан”)

“Ліва нога була в нього відтята по саме стегно; під лівою пахвою він тримав милицю і орудував нею на диво спритно, підстрибуючи за кожним кроком, як птах. Був він дуже високий і міцний, з широким, наче окіст, обличчям, пласким і блідим, але розумним і усміхненим”.

(Джон Сільвер. Р. Л. Стівенсон. “Острів скарбів”)

“Душевний холод заморозив із середини старечі риси його обличчя, загострив гачкуватий ніс, зморщив шкіру па щоках, скував ходу, змусив посиніти губи й почервоніти очі, зробив крижаним його скрипливий голос”.

(Ебінізер Скрудж. Ч. Діккенс. “Різдвяна пісня в прозі”)

“Парубки гуртом проголосили, що кращої дівки й не було ніколи, і не буде ніколи на селі. … знала й чула все, що про неї мовилося, і вередлива була, як кожна красуня”.

(Оксана. М. В. Гоголь. “Ніч перед Різдвом”)

“… щойно пообідав на вокзалі, і його губи лисніли від масла, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флерд’оранжем”.

(Товстий. А. П. Чехов. “Товстий і тонкий”)

“3 палуби вони зауважили па березі якусь дивну істоту, Вона повзла до води. Годі було визначити що то за звір, ого ж як справжні природники вони сіли у вельбот і попливли до берега роздивитися зблизька. То була й справді жива істота, в якій важко було впізнати людину”.

(Головний герой оповідання Дж. Лондона “Жага до життя”)

“То був високий на зріст, кремезний, міцної будови чоловік, з лискучою чорною шкірою і обличчям суто африканського гину, поважним та розумним на вигляд, а до того ж завжди добрим і приязним”.

(Том. Г. Бічер-Стоу. “Хатина дядька Тома”)

“Для своего возраста он был высок и строен; лицо его было несколько бледно, черты тонки и выразительны. Черные волосы оттеняли еще более белизну лица, а большие темные, малоподвижные глаза придавали ему своеобразное выражение, как-то сразу приковывавшее внимание”.

(Петро Попельський. В. Г. Короленко. “Сліпий музикант”)

“Я скочив, паче мене громом ударило. Старанно протер очі. Пильно роззирнувся навкруг, і побачив дивовижного хлопчика, що поважно мене розглядав”.

(Маленький принц. А. де Сент-Екзюпері. “Маленький принц”)

“Хлопчисько притупцьовував на місці і дмухав на свої червоні, у саднах, руки, позираючи то на брудну, з грубої мішковини, одежу сусідів, то на довгий ряд чоловіків та жінок попереду”.

(Том. Р. Д. Бредбері. “Усмішка”)

“Перед нею тепер стояв хлопчик, якому можна було дати років сім. У нього була гладенька, ніжна дитяча шкіра здорового, смаглявого кольору, рожеві щоки, блакитні очі, білі зуби й біляві кучері. Він був голенький”.

(Конрад. К. Нестлінгер. “Конрад, або Дитина з бляшанки”)

II. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Молодці! Ви чудово знаєте й пам’ятаєте твори, які вивчали у минулому навчальному році, і я впевнена, що нові зустрічі не залишать вас байдужими, адже Книга – це чарівні двері, які допомагають Людині зайти в дивовижний світ художнього слова й знайти саму себе. Сьогодні ми поглибимо та розширимо наші знання про те, яким чином для нас з вами відкриваються літературні світи різних країн.

III. Бесіда на з’ясування рівня “вченого незнання”.

– У чому, по-вашому, полягає відмінність предмета “Зарубіжна література” від предмета “Українська література”?

– Як ми можемо зрозуміти, що написав, наприклад, Жуль Берн французькою, якщо не знаємо цієї мови?

– Що таке оригінал?

– Чим оригінал відрізняється від перекладу?

– Поміркуйте, чи залишається незмінним зміст творів, які для нас перекладають перекладачі?

Епіграфом до нашого уроку стали рядки поезії видатного українського поета та перекладача Максима Рильського “Мистецтво перекладу”. Як ви розумієте ці слова?

IV. Вивчення нового матеріалу.

Зарубіжна література напрочуд різноманітна та багатогранна. Кожен твір несе риси своєї національної культури. Коли на уроках української літератури ми читаємо твори українських авторів, ми працюємо з оригіналом – текстом, створеним тією мовою, якою володіє і яку обрав автор.

Вивчаючи твори письменників різних країн, ми починаємо розуміти й поважати іншу культуру. Проте неможливо знати усі мови світу, й тому нам на поміч приходять перекладачі – люди, що професійно володіють іноземними мовами та мають літературний хист. Багато великих українських письменників були чудовими перекладачами. Серед них Леся Українка, Іван Франко, Максим Рильський, Марко Вовчок. Перекладачі створюють для нас художній переклад того чи іншого оригінального твору – відтворення змісту усного висловлювання чи писемного тексту засобами іншої мови.

Словникова робота.

Оригінáл (з художнього твору) (латин, первісний) – текст, створений тією мовою, якою володіє і яку обрав автор.

Перéклад – відтворення змісту усного висловлювання чи писемного тексту засобами іншої мови.

Перéспів – твір (як правило, віршований), написаний за мотивами твору іншого автора, з елементами наслідування складників першоджерела, наближений до перекладу й подібний до нього, але все ж таки відмінний за змістом і формою, з яскраво вираженою авторською позицією.

Основні вимоги до перекладу художньої літератури, яких має дотримуватися перекладач:

1. Точність. Перекладач зобов’язаний донести до читача повністю всі думки, висловлені автором.

При цьому повинні бути збережені не тільки основні положення, але також нюанси й відтінки вислову. Піклуючись про повноту передачі висловлювання, перекладач разом з тим не повинен нічого додавати від себе, не повинен доповнювати й пояснювати автора. Це було б спотворенням тексту оригіналу.

2. Урахування традицій і звичаїв народів, специфіки їхнього життя, епохи, мови.

3. Художня цілісність, гармонійність, що мають естетичний вплив на читача.

4. Літературність. Переклад повинен повністю відповідати загальноприйнятим нормам літературної мови. Кожна фраза повинна звучати жваво й природно, не зберігаючи ніяких слідів чужих синтаксичних конструкцій оригінального тексту.

Але художній переклад не може фотографічно відтворити текст оригіналу. Це пояснюється тим, що кожна мова має свої неповторні ознаки, а кожен народ свої культурні традиції.

Як бачимо, художній переклад – це творча титанічна праця. Перекладач має не тільки сам добре розуміти текст оригіналу, а й донести до читача головну думку автора іншою мовою. Варто не забувати, що переклад твору, можливо, прочитають тисячі читачів. Тому потрібно слідкувати за тим, щоб під час читання перекладеного тексту створювався такий самий образ, як і під час читання оригіналу. Професійно й талановито виконаний переклад робить перекладачів відомими. Щорічно гільдія майстрів літературного перекладу визначає найкращих перекладачів.

Серед перекладів розрізняють дослівний переклад, повний, неповний та вільний.

Дослівний переклад повністю зберігає особливості мови, якою написаний текст. Повний переклад відтворює зміст оригіналу в повному обсязі; неповний відтворює лише частини оригіналу; вільний переклад передає головну думку твору, проте не зберігає художніх особливостей літературної мови оригіналу.

У перекладацькій традиції існує такий вид творчої діяльності, як переспів. Це поетичний вірш, написаний за мотивами певного прозового чи віршованого твору іншого автора. Це авторський твір (як правило, віршований), у якому митець, спираючись на оригінальний твір, висловлює власну авторську позицію. Фактично це новий самостійний текст, створений за мотивами оригіналу.

Колективне створення узагальнюючої таблиці “Відмінності переспіву й перекладу”

Переклад (художній)

Переспів

Точне відтворення змістових і формальних домінант першоджерела – іншомовного оригіналу.

Подібність до оригіналу в окремих елементах (сюжети, мотиви, образи тощо), але це цілком самостійний твір.

Висловлення позиції автора іншомовного оригіналу.

Висловлення власної позиції автора переспіву.

Збереження колориту іноземності (зв’язку з епохою, життям іншої країни, її традиціями, звичаями тощо).

Виразний національний колорит, наближення до духовних потреб країни й народу автора переспіву.

V. Рефлексія

– Спираючись на текст підручника та на записи в зошиті, сформулюйте власне максимально спрощене визначення понять “оригінал” та “художній переклад”.

– З якими видами перекладу ви ознайомилися на уроці?

– Чим переклад відрізняється від переспіву?

Компаративний аналіз різних перекладів хайку Мацуо Басьо

– Виразно прочитайте варіанти україномовного перекладу хайку Мацуо Басьо.

***

Озеро старе.

Жабка плигнула, і сплеск в тиші пролунав.

Переклад Масикевича

***

На старім ставку жаба в воду плюснула – чули ви таку?

Переклад Миколи Лукаша

***

Старий ставок.

Жабка стрибне – сплеск пролунає.

Переклад Григорія Туркова

***

Старий ставок.

Пірнуло жабеня – Вода сплеснула.

Переклад Івана Бондаренка

– Доведіть, що ці переклади належать до жанр хайку? Хто з перекладачів максимально дотримався формули хайку (5+7+5)?

– Пригадайте, чим хайку не схожі на європейські поетичні твори? Чому європейські дослідники назвали хайку “гномиками”?

– Як ви думаєте, чи легко перекладати з японської ці лаконічні вірші, сповнені великої мудрості художньої образності та національної самобутності засобами іншої мови (зокрема української) Аргументуйте.

– Який центральний образ малює ваша уява? Що він, по-вашому, уособлює? (Вічний рух життя.) Чи у всіх варіантах перекладу цей образ ідентичний?

– Якими, на ваш погляд, можуть бути думки та переживання ліричного героя у різних варіантах перекладу?

– Який з наведених перекладів вам найбільш сподобався? Чому?

VI. Підсумкова бесіда в просторі означеної теми

– Визначте роль перекладачів у спілкуванні та взаєморозумінні між народами?

– Доведіть, що переклади творів художньої літератури дають людям змогу розширювати свій світогляд та насолоджуватися витворами красного письменства?

– Поясніть, чому художній переклад не може бути буквальною копією оригіналу.

– Як робота з різними перекладами одного твору допомагає наблизитися до розкриття смислової повноти змісту та особливостей поетики тексту?

– Ще раз виразно прочитайте слова Максима Рильського, узяті за епіграф до нашого уроку. Як поглибилося ваше розуміння цих поетичних рядків?

VII. Домашнє завдання

Опрацювати С. 6-9 підручника, зробити власний переклад запропонованого уривку*.

А. Перекладаємо з англійської:

Walter Scott “Ivanhoe”

In that pleasant district of merry England which is watered by the river Don, there extended in ancient times a large forest, covering the greater part of the beautiful hills and valleys which lie between Sheffield and the pleasant town of Doncaster. The remains of this extensive wood are still to be seen at the noble seats of Wentworth, of Warncliffe Park, and around Rotherham. Here haunted of yore the fabulous Dragon of Wantley; here were fought many of the most desperate battles during the Civil Wars of the Roses…

Б. Перекладаємо з російської:

А. С. Грин “Алые паруса”

Однажды утром в морской дали под солнцем сверкнет алый парус. Сияющая громада алых парусов белого корабля двинется, рассекая волны, прямо к тебе. Тихо будет плыть этот чудесный корабль, без криков и выстрелов; на берегу много соберется народу, удивляясь и ахая: и ты будешь стоять там. Корабль подойдет величественно к самому берегу под звуки прекрасной музыки; нарядная, в коврах, в золоте и цветах, поплывет от него быстрая лодка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Балада як жанр фольклору і літератури. Характерні ознаки балади. “Король Лір і його дочки”. Моральний урок у творі. Король Лір як вічний образ – БИЛИНИ ТА БАЛАДИ