БАЛАДА ПРО ПОБРАТИМА – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ

І

Разом зі мною виріс він,

Друг щирий, більш ніж брат,

Син чорнобровий злотних піль,

Стрункий син білих хат…

Носив багато він імен:

Петро, Данило, Гнат…

Замерзле плесо, житній лан,

Таємно-темний бір,-

Усюди були з другом ми!..

Дитячий бачив зір,

Як жаром папороть цвіте

І де блука опир…

На шкільній лаві пліч-о-пліч

Сиділи ми роки

І разом мріяли в садку

Над закрутом ріки,

Нас той сам дотик хвилював

Дівочої руки.

А потім розлучились ми

На кілька довгих літ,

Та знали все, куди життя

Скеровує наш хід,

Не загубились у юрбі,

Не стратили свій слід.

А пригадаю, як і де

Зустрілися ми знов.

Над нами маяла тоді

По-перше коругов

Та, на якій стоїть девіз:

Завзяття і любов!

Під нею з другом ми пройшли

Увесь той довгий шлях…

Через Гетьманщини піски,

По Таврії ланах,

Під тьмяним вітром степовим

По балках і ярах…

Він завжди був, той щирий друг!

Був друг! Це більш ніж брат!

Внук побратимів січових,

Син українських хат…

Імен багато він носив:

Петро, Данило, Гнат…

II

Де Збруч гадюкою крутнув

І звив сріблястий хід,

Де здаля дзеркало Дністра

Сталевий шле привіт –

Там Медобори ми в імлі

Прощали напослід…

Ще раз, ще раз. Піддать набій!

Хай це останній стріл…

Та кинуть зброю ворогам

Ніхто не має сил.

І ще набій, і знов шрапнель,

І знов луна до сіл,

До лук, до гаю, до ріллі

Грімке: “Не забувай!

До тебе, рідний краю наш,

Ми вернемо! Чекай!

А ти оці останні дні,

Вкраїно, пам’ятай!”

Кінець… Замок з гармати геть…

Чекає чужина…

Та побратима мойого

Не вгледіла вона.

Він випив келих завзяття

Від вінця аж до дна.

Ще здаля бачили його,

За ним замкнувся бір,

І ще востаннє зброї блиск

Побачив дружній зір…

І поглинула чужина

Нас у шумливий вир…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

БАЛАДА ПРО ПОБРАТИМА – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ