БАЛАДА ПРО ПОБРАТИМА – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ
І
Разом зі мною виріс він,
Друг щирий, більш ніж брат,
Син чорнобровий злотних піль,
Стрункий син білих хат…
Носив багато він імен:
Петро, Данило, Гнат…
Замерзле плесо, житній лан,
Таємно-темний бір,-
Усюди були з другом ми!..
Дитячий бачив зір,
Як жаром папороть цвіте
І де блука опир…
На шкільній лаві пліч-о-пліч
Сиділи ми роки
І разом мріяли в садку
Над закрутом ріки,
Нас той сам дотик хвилював
Дівочої руки.
А потім розлучились ми
На кілька довгих літ,
Та знали все, куди життя
Скеровує наш хід,
Не загубились у юрбі,
Не стратили свій слід.
А пригадаю, як і де
Зустрілися ми знов.
Над нами маяла тоді
По-перше коругов
Та, на якій стоїть девіз:
Завзяття і любов!
Під нею з другом ми пройшли
Увесь той довгий шлях…
Через Гетьманщини піски,
По Таврії ланах,
Під тьмяним вітром степовим
По балках і ярах…
Він завжди був, той щирий друг!
Був друг! Це більш ніж брат!
Внук побратимів січових,
Син українських хат…
Імен багато він носив:
Петро, Данило, Гнат…
II
Де Збруч гадюкою крутнув
І звив сріблястий хід,
Де здаля дзеркало Дністра
Сталевий шле привіт –
Там Медобори ми в імлі
Прощали напослід…
Ще раз, ще раз. Піддать набій!
Хай це останній стріл…
Та кинуть зброю ворогам
Ніхто не має сил.
І ще набій, і знов шрапнель,
І знов луна до сіл,
До лук, до гаю, до ріллі
Грімке: “Не забувай!
До тебе, рідний краю наш,
Ми вернемо! Чекай!
А ти оці останні дні,
Вкраїно, пам’ятай!”
Кінець… Замок з гармати геть…
Чекає чужина…
Та побратима мойого
Не вгледіла вона.
Він випив келих завзяття
Від вінця аж до дна.
Ще здаля бачили його,
За ним замкнувся бір,
І ще востаннє зброї блиск
Побачив дружній зір…
І поглинула чужина
Нас у шумливий вир…
Related posts:
- НІВЕЛІР – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ І буде нове небо й нова земля… Біблія Я бачив море: скляне, спокійне, Без сліду хвилі, без сліду руху, В беззвучність мертву і безнадійну Даремно вістря втиналось слуху. Я бачив землю: сама рівнина… В безкраїм сірім навкруг просторі – Хоч би зелена пляма дернини, Хоч би де тіні лягли на гори… Я бачив небо: мов […]...
- ЛИСТ – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ Е. Чупрунові Вельмишановна Пані! Уважаю за приємний обов’язок подякувати Вам, Вельмишановна Пані, за Вашого гратуляційного листа. Я справді не заслужив тої кількости компліментів, що Ви їх змарнували для моєї особи. Бо одержання нагороди за свою повість не вважаю підставою для такого марнотратства. Дозволяю собі звернути Вашу ласкаву увагу на одне з прекрасних гасел нашого модерного […]...
- МІЙ ШПИТАЛЬ – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ Безодня смерті і безодня Життя спіткались на межі, А на лезі її сьогодні Знова нап’ятий він лежить. Лежить, мов жертовна офіра, Якій жерців байдужий спір, І тільки існування міра Вся зосередилася в зір. Та у серпанку гарячковім Він нерухомістю повік Зорить на дні минулі знову Аж по грізний двадцятий рік. Але нема жалю, ні суму, […]...
- Мені здається: це когорти – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ Є. Маланюкові Мені здається: це когорти, Ряди твоїх метальних слів. Здіймаєш тризубий прапор ти Над військом предківських степів. Знова торують легіони Шляхи задернілих доріг… О, хто поставить перепони Оцій розмірності каліг! А вождь глядить звитяжним оком На міць не зірваних ще пут, Здіймає вгору меч високо І заслухається в салют… Та тільки ніч над містом […]...
- ЛИСТ ДО СЕСТРИ ПРО РОДОВІД МОСЕНДЗІВ – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ “Дорога моя сестричко! Давно вже не писав я тобі, власне, не виконав свою обіцянку написати тобі все, що я знаю про наші родини. Але все не було часу й охоти. Але ось тепер прийшло мені до голови, що якби щось сталося і треба було нам мандрувати “в світ за очі”, то пропали б і відомості, […]...
- Загув мотор у високості – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ Загув мотор у високості І плинний виклад перебив… Спинився ти в безсилій злості Та крейду точену зломив… Навіщо, канторе учений, Ця злісна павза, злісний рух? Чи ж не твоїм взірцем натхненний Стремить в зеніт звитяжний дух? Потужню мову інтегралу Мотор у пісню перелив. Яку ще хочем більшу славу Укласти в блідість власних слів? Мовчи!., на […]...
- Що серед океану каравела? – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ Що серед океану каравела? Безсила тріска в безмежі забута, Але вона своїм стремлінням скута І мчить до зір західних “Mia Stella”. Нехай на сході мрія нас завела, Сьогодні зірвемо одчаю пута. На заході загине східня смута, Її межа – виткі Саргосу зела. Минають дні. У простори безкраї Скотилася остання крапля болю, Спинився лет часу… А […]...
- Буває мить, коли душа натхненна – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ Буває мить, коли душа натхненна Зриває з Часу завій незнання: Усе, чого шукаєш навмання, З’являється, як візія священна… Лови цю мить і куй в суцільні звена Закон всеєдності пророчого вогня. Будучина минувшині рідня, Дзвінка луна затихлого рефрена, Суцільний, непорушений зв’язок Межи змаганням дії і причини… Хто їх пережива?.. Поет-пророк, Що з’єднує у струмінь всеєдиний Кінці […]...
- Леонід Мосендз (20 вересня 1897 – 13 жовтня 1948) Леонід Мосендз “БЕЗОДНЯ СМЕРТІ І БЕЗОДНЯ ЖИТТЯ СПІТКАЛИСЬ НА МЕЖІ…” З листа, писаного друзям незадовго перед відходом із життя: “Перед роками снився мені сон: був я на небі, на широкій хмарі й під темним зоряним небом, і ангел показував мені будинки. А в одному була вітрина велика за […]...
- ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ОХРІМОВА СВИТА Була в Охріма сіра свита, Так хороше пошита: Іззаду вусики з червоного сукна; На комірі мережечка така, що на! – Хоч голові носити. Дурний Охрім не вмів її глядіти, Таскав, коли й не слід таскать. Раз став він свиту надягать,- Аж дивиться – рукава вже продрались. От мій Охрім, щоб люди не сміялись, Налагодивсь латать. […]...
- ГАДЮКА І ЯГНЯ – ЛЕОНІД ГЛІБОВ Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка: Усе було сичить-сичить. Щоб кого-небудь укусить. Мале Ягнятко там гуляло; Скік-верть, сюди-туди – Та якось під той дуб і доскакало, Не сподіваючись біди… Гадюка кинулась та й укусила, – От так, як бач, Безвинного занапастила. Ягнятко в плач, А потім на травицю впало: – Ох, за що […]...
- ЛЕОНІД ПОЛТАВА – Леонід Едвардович Єнсен-Пархомович (Леонід Едвардович Єнсен-Пархомович) (1921-1990) ЛЕОНІД ПОЛТАВА Ім’я Леоніда Єнсена-Полтави (справжнє прізвище Пархомович) більше відоме за межами України, ніж на Батьківщині. Талановитий поет, драматург, перекладач, письменник, публіцист, дитячий письменник, учасник націоналістичного підпілля революційної ОУН на Сумщині, Леонід Полтава як “остарбайтер” був вивезений окупантами до Німеччини. Поет уже ніколи не повернувся а Україну, хоча усіма своїми думами, […]...
- Літературна балада. Франсуа Війон (між 1431 – 1432 – 1463) “Балада прикмет”. Особливості жанру літературної балади – ГЕРОЇЧНІ ПІСНІ Й БАЛАДИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ – I семестр Мета: дати визначення поняття “літературна балада”; розкрити особливості жанру; дати поняття про антитезу як засіб створення образу; працювати над виразним читанням балади, вдосконаленням навичок аналізу тексту, розкрити глибокий філософський сенс твору, відчуття складності, суперечливості людської індивідуальності; виховувати культуру зв’язного мовлення, культуру відповіді: логічність, послідовність, доведеність, культуру виразного читання. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань учнів […]...
- Роберт Льюїс Стівенсон. Балада про вересовий напій. Уславлення подвигу в непримиренній боротьбі з іноземними загарбниками. Фольклорні елементи у творі – Вивчаємо твір Р. Л. Стівенсона Балада про вересовий напій – Билини і балади Мета: поглибити знання учнів про творчий та життєвий шлях Р. Л. Стівенсона; розкрити зв’язок балади “Вересовий трунок” з фольклорною традицією; розвивати навички виразного читання, вміння використовувати “фонові знання”;виховувати патріотичні почуття. Обладнання: портрет Р. Л. Стівенсона, виставка книг письменника. Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Хід уроку I. Організація класу Слово вчителя. Шотландія… Її краса вражає […]...
- Балада про лови – МАР’ЯНА САВКА (із чотирьох сонетів) 1. Ми бавимося в лови. Ніч і біг. Стрибає серце, втоплене в горлянці. Я лань. Я тихо падаю на сніг. Тепер кружляй понаді мною в танці. Я підставляю груди під ножа – Блакитна жилка дрібно затремтіла. Ти тільки не кажи, що я чужа Твоєму духу і твоєму тілу. Я вибираю лови. Хруст […]...
- ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ШЕЛЕСТУНИ В одній долині, під горою, Високий явір зеленів; Край берега над чистою водою Широкі віття розпустив; Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: – Ану, голубчику, ще, ще дихни! – Бач, братику, які ми повдавались Веселії Шелестуни! Якби не ми з тобою шелестіли, То хто б долину звеселяв І з ким би ти тут, вітрику наш милий, […]...
- Балада як жанр фольклору й літератури. Характерні ознаки балади. Король Лір і його дочки. Аналітичне дослідження тексту – Балада Король Лір і його дочки – Билини і балади Мета: ознайомити учнів із баладою як жанром фольклору й літератури; звернути увагу на характерні ознаки балади; розпочати аналітичне дослідження староанглійської балади “Король Лір та його дочки”; закцентувати увагу учнівської аудиторії на поведінці персонажів на початку трагедії та її роль у смисловому полі тексту; формувати навички аналізу балад; розвивати образне та критичне мислення; сприяти вихованню уважного […]...
- Балада про Юрая Чупа – Карел Чапек – …буває, – зітхнув жандармський капітан Гавелка, – часом зустрічаєш у злочинців отаку особливу совісність. Я багато чого міг би про це розповісти, але, мабуть, найбільше диво – це випадок з Юраєм Чупом. Стався він, коли я служив у Підкарпатті, в Ясині. Якось, січневою ніччю, надерлись ми у жида в корчмі. Пили окружний начальник, якийсь […]...
- Серце – Леонід Смілянський Зразу як повернувся Данило на село – по кутку раз пройшов, тоді вдруге, втретє. Кульгає трохи: в лазареті йому фабричну ногу поставили. Відтоді і Кульга. Наче не пізнає ні людей, ні дворів. – Люди, а де ж моя хата? А хату його німці й гайдамаки спалили. Вночі зайшли до хижки, двері до хати кілком підперли. […]...
- БАЛАДА ПРО ЧАС – Михайло Орест Час на землі панує можновладно; А я, нащадок рабських поколінь, Не захотів приймати безпорадно Його несамовитих повелінь. І що в надхненнім бунті чи в одчаї Я вироки його тяжкі порвав, Тепер лежу, забутий, і чекаю У запорошеній траві канав. А час іде дорогою блідою, В очах скляних – всевладности жада, І сповнена бундючности важкої Його […]...
- БАЛАДА ПРО КРИВАВИХ СОЛОВ’ЇВ – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Те, що почалося глибоко під землею о першій годині ночі,- не має закінчення. Вони довго жили у клітці тіла, Ті криваві, як маки, солов’ї, І от вони вирвалися на волю Крізь криваві отвори ран. Ой, як вони радісно защебетали, Як радісно полетіли між дерев! (Деревами стали люди, А на них листя чорного мовчання). Полетіли криваві […]...
- БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК – ІВАН ДРАЧ В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, І рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, І раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце,- […]...
- БАЛАДА ПРО ВДОВИННЯ – ІВАН ДРАЧ Сіли удови, крилонька ісклали, Посередині – Вдовиння. Вигнали б через вікно – Рама хрещата, горішана. Вигнали б через двері – Вітер надворі, минувшина. Вигнали б піснею – У Вдовиння слуху нема. Вигнали б рушниками – У Вдовиння очей нема. Вигнали б слізоньками – У Вдовиння дна немає. Сіли удови, крилонька ісклали. А посередині – Вдовиння. […]...
- Балада роду – ІВАН ДРАЧ В мого роду – сто доріг. Сто століть у мого роду. Вичовганий старий поріг Старій бабі в нагороду. Сива стежка в сто доріг Розлітається од хати. Сто вітрів мій вік запріг Сиву хату розхитати. Сто скажених сивих бід Тай сушило ж роду вроду, Та не висхне зроду рід Ні в погоду, ні в негоду. Внучок […]...
- РОБІН ГУД – ФОЛЬКЛОРНА БАЛАДА – 7 КЛАС 7КЛАС ФОЛЬКЛОРНА БАЛАДА Балада (Прованс. balada, від ballar – танцювати). Первісно – це танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою організацією строф. Пізніше – це невеликий твір, в основі якого лежить певна незвичайна пригода. Тому баладу часто називали маленькою поемою. Сьогодні балада – це епічний жанр казкового, фантастичного чи легендарного змісту. “Це сумовиті лірично-епічні […]...
- БАЛАДА ПРИКМЕТ – ФРАНСУА ВІЙОН Я знаю – мухи гинуть в молоці, Я знаю добру і лиху годину, Я знаю – с співці, сліпці й скопці, Я знаю по голках сосну й ялину, Я знаю, як кохають до загину, Я знаю чорне, біле і рябе, Я знаю, як Господь створив людину, Я знаю все й не знаю лиш себе. Я […]...
- ВАРЯЗЬКА БАЛАДА – ЄВГЕН МАЛАНЮК Необорима соняшна заглада – Віки, віки – одна блакитна мить! Куди ж поділа, степова Елладо, Варязьку сталь і візантійську мідь? Від синіх меж до сіверських україн Широчина нестримано росте, Мов на бандурі велетенській грає Співучим вітром припонтійський степ. Гарячий день розлив пекуче злото І сам втопивсь у соняшнім меду, Й крізь спокій цей єдина ллється […]...
- ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ЗАГАДКИ Бачить – не бачить, Чути – не чує, Мовчки говорить, Дуже мудрує. Часом захоче – Правди навчає; Іноді бреше, Всіх звеселяє. Люба розмова, – Будемо, діти, З нею довіку Жити-дружити. Хто ж то такая В світі щаслива, Мідра, правдива І жартовлива? Як не вгадалі, Стану в пригоді: Річ коротенька – КНИЖКА Та й годі. *** […]...
- КАЛИНОВА БАЛАДА – ІВАН ДРАЧ Я часто не знаю. Не знаю, де хвилі Стають золоті, де багряно-тривожні, Не знаю, де міра вготована силі Й на що мої клекоти дикі спроможні. Не знаю. Не відаю. І колінкую Перед відомим (відомим для кого?). Своєму коневі кую свою збрую І в губи цілую зорю на дорогу. Крапчасті напасті, роковані роки, Чоласті незвідані вади […]...
- БАЛАДА МОЇХ НОЧЕЙ – ЛІНА КОСТЕНКО Коли земля в холодну ніч загилена І вітер в зорях тягне горяка,- У полі, між козацькими могилами, Мій Дон Кіхот шукає вітряка. А той вітряк давно вхопили вхопини. Пірнає в хмару місяць-дармовис. І ніч глуха, і поле перекопане, І в порожнечу поціляє спис. А все довкола мертве, зачакловане, І злий чаклун глузує поблизу. Мої думки […]...
- БАЛАДА ТВОРЧОСТІ – ІВАН ДРАЧ Скульпторові Теодозії Бриж Сприймати світ всерйоз – твоя тяжка повинність І лущити зерно з цупких його одеж, Тож знову руш в заміс, в тягучу погодинність, У святі самоти за пульсом глини стеж. Таж з глини – вся земля, таж з глини – вся людина, Невже її, плитку, перемісити всю? Хай в корчах корчиться тверда лобата […]...
- Балада про комвзводу – АНДРІЙ МАЛИШКО Невідомий поранений комвзводу стукав Нам у броню, показував цілі. Вечір. Небо – бірюза. Білий жар вогню. Куль розпечена сльоза Опіка броню. Танки лізуть по прямій По передовій, Зачиняє башти люк Молодий водій. І на тому ж полі бою, за рікою голубою, Двічі ранений комвзводу на холодному піску Піднімає камінь в руки, до танкіста грима в […]...
- БАЛАДА ПРО САР’ЯНІВ ТА ВАН-ГОГІВ – ІВАН ДРАЧ Хата у серці світитися мусить, Погідною бути при всякій погоді. Стоять Парфенони солом’яно-русі, Синькою вмиті, джерельноводі. Мами мої чисті в мелодіях кропу, В мелодіях гички зеленоросої, Призьба тече у вогненну шопу З-під вашого пензля з сипучого проса. В проваллях чекає розсипчаста глина Рук ваших чорних, звітрілих, гречаних. І мліє палітра на згорблених спинах, Розведена потом […]...
- БАЛАДА ПРО ТАНКIСТА – АНДРІЙ МАЛИШКО Пил на машинах, пил на чоботях, пил на рудiй травi. Бiй не втихає, не затихає,- чуєте, хто живi? Теплi мотори з вiтром колючим свищуть, немов рiдня, Пахне автолом над сiрим полем, тiло людське й Броня. На обстановку, радисте, зваж ти, газу надай, водiй. Сам командир повертає башту, п’ятий почавши бiй. Пробива мотор снарядом, Смерть шукає […]...
- БАЛАДА ПРИКМЕТ – ФРАНСУА ВІЙОН – 7 КЛАС Я знаю – мухи гинуть в молоці, Я знаю добру і лиху годину, Я знаю – є співці, сліпці й скопці, Я знаю по голках сосну й ялину, Я знаю, як кохають до загину, Я знаю чорне, біле і рябе, Я знаю, як Господь створив людину, Я знаю все й не знаю лиш себе. Я […]...
- ПЕРЕМОЖЕНОМУ – ЛАВРИ – ЛЕОНІД ПАНАСЕНКО Ігри хотіли провести в рік їхнього двохсотліття, та сонце в той рік з’являлося тільки чотири рази, і геліографи Нових Афін не встигли-передати сусідам навіть життєво важливі повідомлення. Лише ранньої весни в ріп 107-й від Помилки Комп’ютера вперті вітри, що день у день прилітали з Егейського моря, розгребли чорне сміття хмар, і людям частіше став відкриватися […]...
- ЛІДЕР – ЛЕОНІД СМІЛЯНСЬКИЙ Перший підбіг до голуба Степанко. Він обережно взяв закривавленого птаха в долоні і відчув, як тіпалося в нього серце, а очі то заплющувались, то знову розкривалися. Він не пробував вирватися з рук чи навіть поворухнутись. – Дивись, дивись! – вигукнув один з хлопчаків, показуючи на дзьобик птаха. Справді, частина верхньої половини дзьоба була відламана і […]...
- ЖАРТІВЛИВА БАЛАДА ПРО ВИПРАНІ ШТАНИ – ІВАН ДРАЧ Ніч розписала небо В синю домашню вазу. Захлинулася електричка. Комар в спориші принишк. Замурзався я на роботі – І мати примітила зразу Заплямлені солідолом ще путні Сірі штани. Баняк на плиту поставила. Дістала з полиці мило. А місяць у білих споднях З батьком у шахи грав. Далеко овогнене місто На сон голубий мостилось. Смачною була […]...
- БАЛАДА ПРО СХІД І ЗАХІД – Редьярд Кіплінг (1865-1936) – ДУХОВНЕ ВИПРОБУВАННЯ ЛЮДИНИ – БИЛИНИ І БАЛАДИ – Хрестоматія 7 клас Коли ти бережеш залізний спокій Всупір загальній паніці й клятьбі, Коли наперекір хулі жорстокій Між невірів ти віриш сам собі. Коли ти вмієш ждати без утоми, Обмовлений, не станеш брехуном, Ошуканий, не піддаєшся злому І власним не хизуєшся добром. Коли тебе не порабують мрії, В кормигу дум твій дух себе не дасть, Коли ти знаєш, […]...
- Гостре висміювання несправедливості царського суду в байці “Щука” – І варіант – ЛЕОНІД ГЛІБОВ – 6 клас У байці “Щука” йдеться про суд, який почався над Щукою через її погану поведінку у ставу. Суд правлять справжні нікчеми: Якіїсь два Осли, Одна нікчемна Шкапа Та два стареньких Цапа. За стряпчого була Лисиця, якій Щука постачала карасів та линів. Глібов викриває недалекоглядність суддів, якою і користується Лисиця. Коли суд призначив повісити Щуку на вербі, […]...