БАЛАДА МОЇХ НОЧЕЙ – ЛІНА КОСТЕНКО
Коли земля в холодну ніч загилена
І вітер в зорях тягне горяка,-
У полі, між козацькими могилами,
Мій Дон Кіхот шукає вітряка.
А той вітряк давно вхопили вхопини.
Пірнає в хмару місяць-дармовис.
І ніч глуха, і поле перекопане,
І в порожнечу поціляє спис.
А все довкола мертве, зачакловане,
І злий чаклун глузує поблизу.
Мої думки печальні, наче клоуни,
Що, сміючись, розмазують сльозу.
Куди ведеш мене, моя гордине?
В яких вершин позаторішній сніг?
Ти суньголов. Ти скрізь напропадиме.
Чи ти вже зовсім розуму одбіг?! –
Мій Дон Кіхоте, лицарю, чого-бо ти
Бредеш один по цій гіркій стезі?
Утюпкавсь кінь, і каші просять чоботи,
І вже вина немає в бордюзі.
Ти, Дон Кіхоте, може, біснуватий?
Що в тебе є? Печаль і далина.
Тобі не досить – просто існувати?
Ти хочеш побороти чаклуна?!
Он смерть твоя лулукає совою.
Розвісять сміх над пущами сичі.
А чи коли доточить хто собою
Твої незрячі подвиги вночі?
А ноги довгі, ноги, не котурни.
Б’ють по литках терни і бур’яни.
Стугнить земля. Ідуть великі юрми.
Ти думав – люди, глянув – барани!
Ти їм на поміч, лицар-недотепа.
Ти їх рятуєш, а вони у крик.
Ех, Дон Кіхоте, їм же не до тебе.
Не заважай іти їм на шашлик.
Гудуть стовпи гавайською гітарою.
Двобій душі й рогатого рагу…
Ох, лицарю, не зв’язуйся з отарою –
Вона тебе затопче в пилюгу!
Не встигнеш людям передати й досвіду.
Лиш блискавки напишуть від руки,
Як ти загинув, Дон Кіхоте, вдосвіта,
Шукаючи грукучі вітряки.
Замгліє степ козацькими могилами.
Минає час, єдиний секундант.
Стоїть вітряк з опущеними крилами.
Стриножений пасеться Росінант…
Related posts:
- “Душа належить людству і епохам”(Ліна Костенко) – Ліна Костенко (1930) – Українська література другої половини XX століття Лірика Ліни Костенко не тільки високохудожня, а й високоінтелектуальна та глибокопатріотична. У поетеси немає плакатних патріотичних віршів, трафаретних гасел, не часто вживається навіть слово “Україна”. І водночас підтекст більшості її поезій виразно патріотичний. Володимир Базилевський підкреслив: “Ліна Костенко з тих поетів, які здатні крізь вселюдське бачити національне, а крізь національне прозирати вселюдське. Її сюжети завжди […]...
- “Поетів ніколи не був мільйон” (Ліна Костенко) – Ліна Костенко (1930) – Українська література другої половини XX століття … Народ не вибирають. І сам ти – тільки брунька у нього на гіллі. Для нього і живуть, за нього і вмирають, Ох, не тому, що він – найкращий на землі! (Ліна Костенко) З-поміж українських поетів другої половини XX століття постать Ліни Костенко найпомітніша. Активна учасниця руху шістдесятників, вона завжди виважувала високе й відповідальне покликання […]...
- МІЖ ІНШИМ – ЛІНА КОСТЕНКО Коли я буду навіть сивою, І життя моє піде мрякою, А для тебе буду красивою, А для когось, може, й ніякою. А для когось лихою, впертою, Ще для когось відьмою, коброю. А між іншим, якщо відверто, То була я дурною і доброю. Безборонною, несинхронною Ні з теоріями, ні з практиками. І боліла в мене іронія […]...
- Ой ні, ще рано думати про все – ЛІНА КОСТЕНКО Ой ні, ще рано думати про все. Багато справ ще у моєї долі. Коли мене снігами занесе, Тоді вже часу матиму доволі. А поки що – ні просвітку, ні дня. Світ мене ловить, ловить… доганя! Час пролітає з реактивним свистом. Жонглює будень святістю і свинством. А я лечу, лечу, лечу, лечу! – Григорій Савич! – […]...
- Короткий переказ – Недумано, негадано – ЛІНА КОСТЕНКО ЛІНА КОСТЕНКО * * * Недумано, негадано Забігла в глухомань, Де сосни пахнуть ладаном В кадильницях світань. Де вечір пахне м’ятою, Аж холодно джмелю. А я тебе, А я тебе, А я тебе Люблю! Ловлю твоє проміння Крізь музику беріз. Люблю до оніміння, До стогону, до сліз. Без коньяку й шампана, І вже без вороття, […]...
- Яскравий світ художнього слова Ліни Костенко – IV варіант – 11 клас – ЛІНА КОСТЕНКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Нічого так чудово не скажеш, як поезію. Ні які прекрасні слова не звучать у прозі так, як вони лунають, переливаються барвами у віршованій мові. Звичайні, щоденні слова прози у поезії стають неповторними, душевними і прекрасними. Підтвердження цьому – чисті й щирі вірші української поетеси Ліни Костенко. Її поезія вчить, примушує плакати, переживати за чиїсь страждання. […]...
- Добро і правда в романі Л. Костенко “Маруся Чурай” – 11 клас – ЛІНА КОСТЕНКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Роман “Маруся Чурай” – панорамне полотно, заповнене історичними персонажами, легендарними постатями, він поєднує фактографічну точність і художній вимисел. Успіх цього твору, загальнонародна любов до нього базуються на могутньому переплетенні етичних, духовних, емоційних рухів і проблем. Ліна Костенко вкрай напружує протистояння добра і зла, правди і кривди, вірності і зради, утілюючи ці поняття у двох групах […]...
- Біль єдиної зброї – ЛІНА КОСТЕНКО Півні кричать у мегафони мальв – Аж деренчить полив’яний світанок… Мій рідний краю, Зроду ти не мав Нейтральних барв, тих прісних пуританок. Червоне й чорне кредо рукава. Пшеничний принцип сонячного степу. Такі густі смарагдові слова Жили в тобі і вибухали з тебе. Слова росли із грунту, мов жита. Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. […]...
- Яскравий світ художнього слова Ліни Костенко – І варіант – 11 клас – ЛІНА КОСТЕНКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Духовність людини зумовлюється “диханням” серця. Вона йде з самих його глибин, живе в ньому і, на жаль, інколи вмирає. Але якщо в людини гаряче серце, якщо вона вміє піклуватися не тільки про себе, а і про інших, якщо з її кохання можна скласти пісню, то така людина має багатий духовний світ. Такою є наша поетеса […]...
- Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у творчості Ліни Костенко – ІІ варіант – 11 клас – ЛІНА КОСТЕНКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Українська поетеса Ліна Костенко подарувала читачеві щирість своєї душі, філософське осмислення життя, красу слова. Дочка епохи шістдесятих років XX століття карбувала свій талант у часи, коли панувала напівправда, а гостре правдиве слово замовчувалось в інтересах тоталітарної ідеології. Читаючи лірику Ліни Костенко, ми розуміємо, що це не просто гасла чи крилаті вислови. Кожен вірш примушує читача […]...
- ДУМА ПРО БРАТІВ НЕАЗОВСЬКИХ – ЛІНА КОСТЕНКО Драматична поема, Старовинний лейтмотив якої Звучить то тихше, то голосніше, Залежно од вітрів історії ДІЙОВІ ОСОБИ Павлюк Томиленко Сахно Черняк І все, і всі, Що їм по дорозі Стрічаються На місці їде віз, і все з ним розминається – Дерева, люди, обрії, зірки. На возі двоє спиною до спини, вони сидять, Закуті у кайдани, – […]...
- Яскравий світ художнього слова Ліни Костенко – ІІІ варіант – 11 клас – ЛІНА КОСТЕНКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа. Я вважаю, що саме ці слова можна сказати і про велику поетесу України Ліну Костенко. Так, вона наша і пісня, і душа, і щирість, і суддя, і захисник. Вона – поетеса, яка живе і думає, радіє і сумує разом […]...
- СУМНО ХЛЮПАЄ ДОЩ. ЛІНА КОСТЕНКО “СОЛОВЕЙКО ЗАСТУДИВСЯ”. ПІДСУМОК З ВИВЧЕННЯ ПОЕЗІЙ ЛІНИ КОСТЕНКО – ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 4 – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ – IІ семестр Мета: вдосконалювати техніку правильного, свідомого, виразного читання; формувати в учнів уміння аналізувати, узагальнювати, робити посильні висновки з прочитаного, вчити визначати настрій твору; виховувати любов і бережливе ставлення до природи. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою Уві сні Орест Зліз на Еверест. Поможіть Оресту Злізти з Евересту! Бо йому вже […]...
- ДОЩ ПОЛИВ… – ЛІНА КОСТЕНКО (Нар. 1930 р.) – “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА…” Дощ полив, і день такий полив’яний. Все блищить, і люди як нові. Лиш дідок старесенький, кропив’яний, Блискавки визбирує в траві. Струшується сад, як парасолька. Мокрі ниви, і порожній шлях… Ген корів розсипана квасолька Доганяє хмари у полях. БУДЬ УВАЖНИМ ДО СЛОВА Полив’я́ний – від полива: особливий склоподібний сплав, яким покривають керамічні вироби. ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ […]...
- Чайка на крижині – ЛІНА КОСТЕНКО – скорочено В цьому році зима не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав. Пошукала, поплакала… Що ж робити? – Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав. Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць. Сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів. Все збиралась на силі, та не встигла огледіться, Як проснулись дерева і на […]...
- Втілення моральної краси й таланту українського народу в образі Марусі Чурай (за однойменним романом Л. Костенко) – I варіант – 11 клас – ЛІНА КОСТЕНКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Поезія Ліни Костенко збагатила українську літературу неперевершеними зразками слова, що йде від самої душі. Вершиною її поезії є роман у віршах “Маруся Чурай”. Події цього роману відбуваються в середині XVII століття, коли український народ вів боротьбу проти польської шляхти. На фоні історичних подій зображена історія кохання головної героїні Марусі Чурай, легендарної народної співачки, та її […]...
- Ідеал української дівчини (за романом Л. Костенко “Маруся Чурай”) – IІ варіант – 11 клас – ЛІНА КОСТЕНКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Легенда про Марусю Чурай добре відома в Україні. Хоча жодних історичних свідоцтв її існування не лишилося, вона живе в пам’яті народній як утілення високої сили кохання, душевної краси, безкомпромісності, великого поетичного дару. Не випадково захопила ця легенда Ліну Костенко, яка в сучасній українській поезії є взірцем професійної і людської гідності та сумління. Де в чому […]...
- ЛІС – ЛІНА КОСТЕНКО Вовтузяться в грунті гриби. Цвітуть черемухи млосно. Дубів золоті герби Горять під коронами сосен. Біліють храми беріз. То мудра і древня держава – Вкарбований профілем ліс В черленого сонця кружала. Тут кожен сам собі пан, Живе по своєму закону. І сонце – найвищий Коран. І крона – найкраща корона. Століття – лише на розгін. Звір’я […]...
- Ідеал української дівчини (за романом Л. Костенко “Маруся Чурай”) – I варіант – 11 клас – ЛІНА КОСТЕНКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Поезія – це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик до душі. Л. Костенко Світлою і водночас трагічною постаттю ввійшла в нашу історію легендарна поетеса – співачка з Полтави. Про Марусю Чурай написано повісті, п’єси, поеми. Легенда обросла такими життєвими подробицями, які ми вже сприймаємо як реальність. “Маруся Чурай” – найбільший за обсягом твір Ліни Костенко. В […]...
- Скорочено – ЧАЙКА НА КРИЖИНІ – ЛІНА КОСТЕНКО – 7 КЛАС В цьому році зима не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав. Пошукала, поплакала… Що ж робити? – Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав. Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць. Сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів. Все збиралась на силі, та не встигла огледіться, Як проснулись дерева і на […]...
- АЛЬТЕРНАТИВА БАРИКАД – ЛІНА КОСТЕНКО На історичних перекатах В чаду чиєїсь маячні Люди Завжди На барикадах, Знають про це чи ні. Барикади цегли – проти бездомності. Барикади поезії – проти бездумності. Барикади совісті – проти берій. На барикадах – не до фанаберій. А комунари – як комунари. Кому лафет, А кому і нари. Мужність не дається напрокат. Не бува барокко […]...
- ІМА СУМАК – ЛІНА КОСТЕНКО Було на світі плем’я – інки. Було на світі – і нема. Одних приставили до стінки, А інших вбили крадькома. Кого улещено дарами, Кого утоплено в крові. І тільки храми, древні храми Стоять по груди в кропиві. І тільки вітер, вітер, вітер… І тільки сонце, сонце, сон… Над нерозгаданістю літер На скелі дикій, як бізон. […]...
- Мій перший вірш – ЛІНА КОСТЕНКО Мій перший вірш написаний в окопі, На тій сипкій од вибухів стіні, Коли згубило зорі в гороскопі Моє дитинство, вбите не війні. Лилась пожежі вулканічна лава, Стояли в сивих кратерах сади. І захлиналась наша переправа Шаленим шквалом полум’я й води. Був білий світ не білий вже, а чорний. Вогненна ніч присвічувала дню. І той окопчик […]...
- КРИЛА – ЛІНА КОСТЕНКО А й правда, крилатим грунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина… А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір”я, А з […]...
- Старенька жінко – ЛІНА КОСТЕНКО * * * Старенька жінко, Магдо чи Луїзо! Великий світ, холодні в н ім вітри. У нас ще й досі круппівське залізо Виорюють у полі трактори. Ну, як там вальси – чи гримлять у Відні? Як доктор Фауст – бореться зі злом? У нас навіки хлопці наші рідні Живуть собі у рамочці за склом. Я […]...
- СВІТЛИЙ СОНЕТ – ЛІНА КОСТЕНКО Як пощастило дівчині в сімнадцять, В сімнадцять гарних, неповторних літ! Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Вона ридає, але все як слід. Вона росте ще, завтра буде вищенька. Але печаль приходить завчасу. Це ще не сльози – це квітуча вишенька, Що на світанку струшує росу. Вона в житті зіткнулась з неприємістю: Хлопчина їй не […]...
- БІЛА СИМФОНІЯ – ЛІНА КОСТЕНКО Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – Біла симфонія снігу Пливла над щоглами лісу. А ліс, як дрейфуюча шхуна, Скрипів, у льоди закутий… І хлопець, зворушливо юний, Сказав із дорослим смутком: – Ти пісня моя лебедина, Останнє моє кохання… В такому віці людина Завжди кохає востаннє. Бо то уже справа гідности – […]...
- І скаже світ – ЛІНА КОСТЕНКО І скаже світ: – Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов – на грані маячні І віра – у наївності на грані. Що можеш ти, розгублене дитя, Зробити для вселюдського прогресу? – Я можу тільки кинути життя Історії кривавій під колеса. Хоч знаю: все це їй не первина. Але колись […]...
- Вирлооке сонце – ЛІНА КОСТЕНКО * * * Вирлооке сонце Сідає на чорну скелю. З неба, гір і свободи собі збудувала дім я. Небосхил для людини – Якраз відповідна, стеля. Піднімеш думку – і не розіб’єш їй тім’я. Майстрували нам стелю до млості, до одуру, Із найкращих ідей, з настановами згідно, Знявши мірку з пресованих бовдурів І пружинно-спіральних негідників. Спіральним […]...
- ЧАЙКА НА КРИЖИНІ – ЛІНА КОСТЕНКО (Нар. 1930 р.) – “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА…” В цьому році зима не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав. Пошукала, поплакала… Що ж робити? Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав. Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць. Сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів. Все збиралась на силі, та не встигла огледіться, Як проснулись дерева і на Одрі […]...
- Трагічні картини важкого минулого українського народу в романі “Маруся Чурай” – I варіант – 11 клас – ЛІНА КОСТЕНКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Важко тій країні, яка не має своєї історії; важко тому народові, хто її забуває. А ще важче тій нації, яка не знає своєї історії. Була та й є своя історія і в українців. Історія страшна і кривава, історія трагічна і непідвладна людському суду. Неможливо стерти з пам’яті людської тяжкі картини і нападу ординців, і стрілянини […]...
- Заворожи мені, волхве! – ЛІНА КОСТЕНКО “Заворожи мені, волхве! Заворожи мені, волхве…” Сидить по мавпі на зорях, на місяцях, Респектабельні пілігрими В комфортабельних “Волгах” “ходять” по шевченковських місцях. Вербують верби у монографії. Вивчають біо – і гео-графію. Полюють в полі на три тополі… А цікаво, багато б із них потрафили Пройти шляхами його долі? Давайте чесно. Не кнопки ж ми й […]...
- ВЖЕ ПОЧАЛОСЬ, МАБУТЬ, МАЙБУТНЄ – ЛІНА КОСТЕНКО *** Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось… Не забувайте незабутнє, Воно вже інеєм взялось! І не знецінюйте коштовне, Не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторне На сто ерзаців у собі! Минають фронди і жіронди, Минає славне і гучне. Шукайте посмішку Джоконди, Вона ніколи не мине. Любіть травинку, і тваринку, І сонце завтрашнього дня, […]...
- І засміялась провесінь: – Пора! – ЛІНА КОСТЕНКО І засміялась провесінь: – Пора! – За Чорним Шляхом, за Великим Лугом – Дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра – Усі ідуть за часом, як за плугом. За ланом лан, за ланом лан і лан, За Чорним Шляхом, за Великим Лугом, Вони уже в тумані – як туман – Усі вже йдуть за часом, як […]...
- ТУТ ОБЕЛІСКІВ ЦІЛА РОТА – ЛІНА КОСТЕНКО Тут обелісків ціла рота. Стрижі над кручею стрижуть. Високі цвинтарні ворота Високу тишу стережуть. Звання, і прізвища, і дати. Печалі бронзове лиття. Лежать наморені солдати, А не проживши й півжиття! Хтось, може, винен перед ними. Хтось, може, щось колись забув. Хтось, може, зорями сумними У снах юнацьких не побув. Хтось, може, має яку звістку, Які […]...
- Чоловіче мій, запрягай коня – ЛІНА КОСТЕНКО Чоловіче мій, запрягай коня. То не кінь, а змій, миготить стерня. Доберемося за три годиночки За стонадцять верст до родиночки. Чуєш роде мій, роде, родоньку, Чом бур”ян пішов по городоньку? Роботящий мій з діда-прадіда, Двір занедбаний – Боже праведний. Ой ти ж роде мій, мій ріднесенький, Хоч би вийшов хто, хоч однесенький. Що ж це […]...
- Виходжу в сад, він чорний і худий – ЛІНА КОСТЕНКО Виходжу в сад, він чорний і худий, Йому вже ані яблучко не сниться. Шовковий шум танечної ходи Йому на згадку залишає осінь. В цьому саду я виросла, і він Мене впізнав, хоч довго придивлявся. В круговороті нефатальних змін Він був старий і ще раз обновлявся. І він спитав: – Чого ти не прийшла У іншу […]...
- Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану – ЛІНА КОСТЕНКО Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану. В барельєфах печалі уже їм спинилася мить. А підмайстри іще не зробились майстрами. А робота не жде. Її треба робить. І приходять якісь безпардонні пронози. Потираючи руки, беруться за все. Поки геній стоїть, витираючи сльози, Метушлива бездарність отари свої пасе. Дуже дививй пейзаж: косяками ідуть таланти. Сьоме небо своє […]...
- Ліна Костенко – Маруся Чурай Бувають, може, й кращі голоси, Але такого другого немає. (Ліна Костенко) Епіграфом до своєї статті я взяла слова з історичного роману Ліни Костенко “Маруся Чурай”. Вони відносяться до Марусі, визначають її незвичайний дар. А в моїй уяві в самої Ліни є теж щось від Марусі Чурай. Нещодавно я перечитала збірники віршів Ліни Костенко, познайомилась з […]...
- Короткий переказ – Крига на Одрі – ЛІНА КОСТЕНКО – “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ-ЛЮДИНА?” ЛІНА КОСТЕНКО В цьому році зима Не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла. Та хтось її зразу крав. Пошукала, поплакала… Що ж робити? – Бідувала в старій Із торішніх зів’ялих трав. Як коли лютувала, Стелила рядно ожеледиць. Сперечалася з морем. Несла сум’яття вітрів. Все збиралась на силі. Та не встигла огледіться. Як проснулись дерева […]...