Багаття
“Багаття” – літературно-художній альманах, упорядкований і виданий І. Липою в Одесі 1905. Містив поетичні, прозові твори письменників Галичини, Буковини, Наддніпрянської України. Засвідчив єдність українського літературного процесу, розкрив досягнення українського художнього слова в жанрі поезії та малої прози кінця XIX – початку XX ст. Літературу західноукраїнських земель репрезентували І. Франко (вірш “Якби ти знав!”), Ольга Кобилянська (“Думи старого”), О. Маковей (цикли ліричних віршів “Оклики”), Б. Лепкий (“Гей, чудові наші гори”, “Подорожній”, “О пісне народна”, “На чужині”), Степан П’ятка (псевдонім С. Коваліва) (“Китайська яблунька”), Марія Колцуняк (“Строфи”), Є. Мандичевський (новела з індійського життя “В долині поклонників Брами”), О. Луцький (лірико-імпресіоністичні медитації), П. Карманський (поетичне звертання “До Г. М., артисти з Мексики”). Прозу й поезію Наддніпрянщини представляли Панас Мирний (уривок з роману “Повія”), Любов Яновська (оповідання “Лісничий”), Г. Хоткевич (цикл модерних новел “Життєві аналогії”), соціально-психологічні образки Наталки Полтавки (“Лотерея-алегрі”), ліричні поезії Олександра Олеся (цикл “З пісень молодості”), твори Дніпрової Чайки, М. Левицького, М. Вороного, М. Чернявського, О. Плюща та ін. Частина віршів та оповідань – це передруки з різних періодичних видань, частина – надрукована вперше. Видання зазнало цензурних переслідувань: деякі твори були заборонені до друку (“Марш Сагайдачного” М. Чернявського, вірш Б. Грінченка “Леандро” та ін.), надруковані з Цензурними купюрами. Згідно з цензурними вимогами твори подано російською абеткою.
Related posts:
- Нова рада “Нова рада” – літературно-художній альманах, виданий 1908 за редакцією М. Старицького, Олени Пчілки, Людмили Старицької-Черняхівської, І. Стешенка заходом Київського літературно-артистичного товариства. Один із найповажніших за змістом, Найавторитетніших за автурою альманахів. “Н. р.” була своєрідним продовженням альманаху “Рада”, підготовленого М. Старицьким у Києві і виданого двома частинами 1883-’84. Альманах відкривається фотопортретом М. Старицького та містить його […]...
- Твір “Як ми одного разу розводили багаття” Сидіти біля багаття, смажити м’ясо або хліб – одне з улюблених моїх занять. В середині літа ми всією сім’єю зібралися на пікнік в найближчий лісок. Я приготував бутерброди, а мама в свою чергу замаринувати м’ясо. Разом з нами повинен був йти мій двоюрідний брат, з яким просто неможливо скучити. Тому попереду мене чекала безліч веселощів. […]...
- Твір на тему: “Як ми розводили багаття” У школі нам дуже часто задають цікаві теми для творів, які нас повертають у минуле, далеке або найближчим, не має значення. Це дозволяє згадати наші пригоди і прекрасні миті. Ось і сьогодні нам потрібно написати твір Як ми одного разу. Далі кожен з нас вибере свою напрямок, адже в оповіданні Як ми одного разу, можна […]...
- МЕДИТАЦІЯ Медитація (лат. meditatio – роздум) – вірш філософського змісту, в якому автор передає свої глибокі роздуми про деякі важливі проблеми, інколи глобального значення (життя і смерть, дружба і кохання, людина і природа). Особливого поширення цей жанр набув у поезії сентименталістів і романтиків. Медитативний характер мали чимало віршів Є. Гребінки, М. Костомарова, Т. Шевченка, П. Куліша, […]...
- З-над хмар і з долин “З-над хмар і з долин” – літературно-художній альманах. Упорядкував і видав М. Вороний 1903 в Одесі. Репрезентував поетів і прозаїків Галичини, Буковини та Наддніпрянщини кінця XIX – початку XX ст., які належали до різних течій і напрямків. Відкривався віршем І. Франка “Миколі Вороному”, за яким ішла відповідь М. Вороного “Іванові Франкові”. Розмаїті погляди на мистецтво, […]...
- Бджола “Бджола” – літературно-науковий місячник, виходив у Львові 1908 за редакцією М-Венгжина. Протягом січня-грудня з’явилося десять номерів. Містив художні твори переважно молодих письменників Галичини, Буковини, Наддніпрянщини. Кращі з них – вірші, новели, драматичні твори С. Яричевського (“Передсмертна помста”), М. Козоріса (“Гробар”), М. Яцківа (“Тихий світ”), Христі Алчевської (“Вернись до мене, тихий раю”), Наталки Полтавки (“Такий, як […]...
- Аналіз “Віршів у прозі” Тургенєва У червні 1882 року в світ виходить цикл Тургенєва “Поезії в прозі” , куди увійшло вірш “Російська мова” , яке зазвичай вішають на стіни в класних кімнатах наших шкіл. І не даремно – в цьому вірші автор висловлює свою любов до Батьківщини, а тут і до патріотизму недалеко:) Ось цей вірш: У дні сумнівів, у […]...
- КРИМ В ЖИТТІ І ТВОРЧОСТІ ОЛЕКСАНДРА ОЛЕСЯ Терени Криму сприяли розвою таланту багатьох митців, серед яких почесне місце посідає Олександр Олесь. М. Грушевський свого часу визнав його “найбільшим з нині живущих поетів України” [4, с. 196]. Ім’я “українського Гейне” [3, с. 12] довгі роки було майже невідоме широкому загалові, позаяк 1918 р. Олесь назавжди покинув Батьківщину. Літературний дебют Олеся відбувся 1904 р. […]...
- Реквієм Реквієм (лат. requies – спокій) – багатоголосий циклічний вокальний чи вокально-інструментальний твір скорботно-патетичного звучання; вид католицького богослужіння. За аналогією до музичного значення Р. застосовується і в художній літературі, передовсім у поезії, наприклад, “Requiem” M. Чернявського: Як мрійний сон пливуть літа… І як на моря млистій грані Щезає човен у тумані, Так зникне молодість свята. А […]...
- Досвітні вогні “Досвітні вогні” – літературно-художній збірник творів українських письменників, упорядкований Б. Грінченком, виданий 1906 у Києві М. Череповським. Відкривався однойменним віршем Лесі Українки. Тут були надруковані поезії Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, П. Грабовського, О. Маковея, М, Чернявського, М. Вороного та ін., прозові твори Г. Квітки-Основ’яненка (“Підбрехач”), І. Нечуя-Левицького (“Благосло-віть бабі Палажці скоропостижно вмерти”), Ольги […]...
- Анациклічний вірш Анациклічний вірш (грецьк. ana – над, проти і kyklos – колесо, круг, цикл) – зворотний вірш, побудований так, що його текст можна читати від початку до кінця і навпаки за словами (а не за літерами, як у паліндромі), не порушуючи віршового ритму. Він здобув особливу популярність у добу бароко, зокрема у творчості Івана Величковського: Високо […]...
- Олександрійський вірш Олександрійський вірш – римований 12-складник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на 6-му і 12-му складах та чергуванням парних окситонних і парокситонних рим. Одна з форм вірша у французькій поезії, відомим прикладом якої є епічна поема “Роман про Олександра Македонського” (XII ст.), хоча перші зразки спостерігалися раніше, в XI ст. (“Мандри Карла Великого в Єрусалим та […]...
- Терем “Терем” – літературно-художній збірник, упорядкований Ф. Федорцівим, виданий накладом видавництва “Шляхи” у Львові, 1919. Містить поезії, новели, оповідання, літературно-критичні огляди нових видань, рецензії, статті з питань мистецтва. Поезія репрезентована творами С. Руданського, С. Чарнецького, О. Жихаренка, циклом віршів П. Карманського “Галицький пейзаж”, М. Козинського “Тремтіння”, проза – новелами та оповіданнями М. Яцківа (образки “Скам’яніла країна”, […]...
- Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка “Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка” – антологічне видання поезії другої половини XIX ст., упорядковане І. Франком і видане 1903 у Львові Українсько-руською видавничою спілкою. Засвідчувало єдність українського літературного процесу, його художній прогрес, жанрове і стильове розмаїття. Містить вибрані твори провідних поетів того часу: П. Куліша, Ю. Федьковича, Л. Глібова, С. Руданського, М. Старицького, […]...
- Основні ідеї та структура епопеї “Людська комедія” “Людська комедія” – це фундаментальна праця французького самородка Оноре де Бальзака, що включає в себе 98 повноцінних творів (новел і романів), що оповідають про вдачі і культурі, що панують у Франції в заключній чверті XIX століття. Як і годиться монументального зводу, “Людська комедія” описує ключові процеси, що відбуваються з суспільством в той час: капіталізацію французької […]...
- За красою “За красою” – літературний альманах, виданий на честь Ольги Кобилянської, упорядкований О. Луцьким (Чернівці, 1905). Видання мало модерністський характер, хоч у ньому, крім творів символістів (Б. Лепкий, В. Пачовський, П. Карманський, О. Луцький, С. Чарнецький), неоромантиків (Леся Українка), імпресіоністів (М. Коцюбинський), друкувалися твори реалістів (І. Франко, Уляна Кравченко та ін). В альманасі також були публікації […]...
- ДУМКИ ПІД ЧАС НІЧНОЇ ПОДОРОЖІ – ДУ ФУ (712-770) – КИТАЙСЬКА ЛІРИКА ЕПОХИ ТАН – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ – Хрестоматія Дрібну травицю берега Овіяв вітерець Висока щогла чаплею Над крихітним човном; Дрімають зорі в далечі Над степом осяйним І на Янцзи промінчики Ллє місяць – срібний гном. Хіба мета в житті моя – То слава віршів цих? Коли посаду втратив я – Пішов блукальцем жить; І нині в мандрах вештаюсь, Мов чайка та сумна, Що […]...
- Струни. Антологія української поезії. Частина І-II. Берлін, 1922 “Струни. Антологія української поезії. Частина І-II. Берлін, 1922” – літературно-художня ілюстрована антологія-хрестоматія “від найдавніших до нинішніх часів”, споряджена “для вжитку школи й хати” Б. Лепким, випущена “Українською народною бібліотекою” і “Українським словом” – берлінськими видавництвами. Перша частина обіймає фрагменти переспівів “Слова о полку Ігоревім” (Т. Шевченка, В. Щурата, Б. Лепкого), великий розділ народних пісень (календарного […]...
- Сяйво “Сяйво” – хрестоматія художніх творів (поезія, мала проза), упорядкована М. Зеровим і випущена видавництвом “Сяйво” у Києві 1924. Призначалася для читців-декламаторів. Порівняно з аналогічним виданням 1923 у хрестоматії повніше представлено найновішу поезію. Художнє оформлення книжки належить Г. Пустовойтовій. Поетичні та прозові тексти подаються під рубриками: “Епічні уривки” (твори грецьких поетів, фрагменти з “Іліади” Гомера, творів […]...
- ПЕТРЕНКО МИХАЙЛО ПЕТРЕНКО МИХАЙЛО (1817, м. Слов’янськ, тепер Донецької обл. – 25.12.1862, м. Лебедин, тепер Сумської обл.) – поет харківської школи романтиків. Походив із дворян. У 1836 – 1841 рр. навчався в Харківському університеті. На основі нових пошуків дослідники висунули гіпотезу про причину раптового припинення літературної діяльності М. Петренка і репресії царату у зв’язку з доносом про […]...
- ДЗЮБАРЕВИЧ ЗАХАРІЯ ДЗЮБАРЕВИЧ ЗАХАРІЯ (рр. нар. і см. невід.) – поет і композитор. Очевидно, мав академічну освіту. Був козаком Гадяцького полку, брав участь у Дербентському поході (1722). Десь між 1728 – 1730 рр. склав рукописний збірник пісень, до якого ввійшли твори інших авторів і власні духовні й ліричні вірші, псальма “Приближися конец света”. Псальма описує похід українського […]...
- Чому збірку М. Зерова “Камена” вважають зразком елітарної лірики? Микола Зеров 1924 року вийшла в світ книга видатного українського поета М. Зерова “Камена”, яка містила 19 оригінальних віршів та численні переклади з І. Буніна, французького поета Жозе Марії де Ередіа, римських класиків Вергілія, Горація, Тібулла, Овідія, Марціала. Проте і власні твори поета щедро рясніли образами міфологічними та біблійними, історичними паралелями, своєрідною лексикою. І навіть […]...
- Кур’єр Кривбасу “Кур’єр Кривбасу” – двотижневий часопис України, присвячений висвітленню проблем культорології, політики та народознавства. Виходить у Кривому Розі за редакцією Г. Гусейнова. Чимало уваги приділяє художній літературі, друкуючи твори Галини Гордасевич, Т. Федюка, М. Миколаєнка, Наталки Нікуліної, Д. Кременя, Б. Жолдака та ін. сучасних письменників, а також представників “розстріляного відродження”, руху опору (Д. Май-Дніпрович, М. Пронченко […]...
- АНИСІЯ ПАРФЕНІВНА С АНИСІЯ ПАРФЕНІВНА С. – поетеса. Її ім’я збереглося в кількох варіантах вірша “Із болестію серца вопію до Бога” через акровірш. Перший варіант надрукував В. Гнатюк, тут читається частина акровірша: “Інокиня Анисія”, в другому варіанті, надрукованому М. Возняком, читається: “Парфюновна С.”, у третьому, надрукованому В. Перетцом, – “Інокиня Анисія Павфуновпа”. Жила, ймовірно, на зламі XVII-XVIII чи […]...
- Літературно-критичний альманах “Літературно-критичний альманах” – видання київського угруповання символістів “Біла студія” (1918) за редакцією Я. Савченка. Попри те, що в альманасі друкувалися твори представників українського символізму (Д. Загул, О. Слісаренко, Я. Савченко, П. Савченко та ін), його сторінки надавалися і поетові синтетичного мислення П. Тичині (цикл “Енгармонійне”), і футуристові М. Семенку (“Вінок тремтячий” тощо), і театральному експериментатору […]...
- Що таке ода в літературі? Ода являє собою урочисте вірш. Колись ще в давньогрецькій поезії одою називали ліричний вірш, який виконувався хором. Цікаво, що спочатку в Стародавній Греції до Оде приписували абсолютно будь-яку форму віршованій лірики, супроводжуючу музику. Давньогрецький поет Піндар, що жив близько 518-442 до н. е., оспівував у своїх одах царів і аристократів, удостоєних, на його думку, розташування […]...
- Список рекомендованої літератури – Український театр і драматургія 70-90-х років ХІХ ст. як мистецьке явище. Творчість М. Старицького 1. Дем’янівська Л. С. Михайло Петрович Старицький / Л. С. Дем’янівська // Твори : в 6 т. / М. Старицький. – К. : Дніпро, 1989. – Т. 1. – С. 5-38. 2. Пчілка Олена. Михайло Петрович Старицький. Пам’яті товариша / Олена Пчілка // Київ. – 1991. – № 12. – С.119-124. 3. Франко І. Михайло […]...
- Ритурнель Ритурнель (фр. ritournelle, від італ. ritorno – повернення) – строфа провансальської, італійської та французької поезії; вірш на три або чотири строфи. Кожна строфа складається з короткого (часто з одного слова) рядка, котрий римується із третім довгим, витворюючи своєрідне кільце, другий – лишається неримованим холостим. У сучасній поезії не вживається, хоча трапляються поодинокі випадки, як-от вірш […]...
- Верлібр Верлібр (фр. vers libre – вільний вірш) – неримований нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). У художній літературі В. поширюється в добу середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та ін. Особливого значення В. надавав В. Уїтмен, […]...
- Методи соціально-психологічного впливу Методи соціально-психологічного впливу – це сукупність прийомів, які мають вплив на потреби, інтереси, схильності людини, її установки, самооцінку, емоційний стан, а також соціально-психологічні установки груп людей. За допомогою методів соціально-психологічного впливу можна впливати на потреби людей і їх мотивацію, змінювати їх бажання, прагнення, емоції, настрій, поведінку. Уміло використовуючи дані методи можна змінювати погляди людей, думки […]...
- Новеліно “Новеліно” – анонімний збірник новел, одна з найдавніших пам’яток італійської художньої прози межі XIII-XIV ст. Збереглося дві редакції – коротка під назвою “Сто старих новел” та повна. В основу “Н.” покладено мандрівні сюжети середньовічної літератури, історії, де діють міфологічні та легендарні персонажі (Нарцис, Геракл, Давид, Трістан та Ізольда й ін.), історичні особи (Карл Анжуйський, Бертран […]...
- Костенко Ліна Василівна – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Основні твори: збірки віршів “Проміння землі”, “Вітрила”, “Сад нетанучих скульптур”, книги “Над берегами вічної ріки”, “Маруся Чурай”, “Неповторність”, збірка віршів для дітей “Бузиновий цар”. Л. В. Костенко народилася 19 березня 1930 р. у містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. У 1936 р. родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Ці скупі […]...
- Руська хата “Руська хата” – український літературний альманах, виданий на громадських засадах у Чернівцях 1877 заходами С. Воробкевича (літературний псевдонім Данило Млака). Репрезентував насамперед твори українських письменників Буковини: Ю. Федьковича (написані в народнопісенному ключі вірші “Явір”, “Де доля?”, “О чом Дунай!”, “Волошин”, романтична, з елементами містики драма-трагедія “Довбуш”), С. Воробкевича (“Для мене однаково”, “У степу”, романтично-історична поема […]...
- Елегія – Жанровий поділ лірики – ЛІРИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Елегія (грец. Έλεγεία, від Ελεγοζ – пісня; утворено, як гадають, від фрігійського слова, що означало очерет, тобто від музичного інструмента, виготовленого з очерету, – сопілки, під акомпанемент якої співалися елегії) – вірш, у якому виразно спостерігаються настрої журби, смутку, меланхолії: “Тоска – элегии пароль” (І. Северянин). У ньому часто звучать скарги на життєві незгоди, містяться […]...
- Чому возний Тетерваковський погрожує Наталці судом? Іван Котляревський Сучасний читач, не обізнаний з особливостями давнього українського побуту, звичаїв і моралі українця початку XIX ст., не розуміє погрози возного на адресу Наталки, яка, побачивши Петра, відмовляється від даного щойно слова. “А понеже рушники і шовковая хустка суть доказательства бить моєю сожитильницею,- викрикує возний,- то в таковім припадкі станете пред суд, заплатите пеню […]...
- РУСИН ПАВЛО РУСИН ПАВЛО (бл. 1470, м. Кросно, Польща – 1517, м. Сонч, Польща – польсько-український гуманіст, ново-латинський поет, видавець. Гіпотетично був німцем за походженням. Свої твори підписував як “Павло Русин з Кросна”, так його називати й сучасники. Це доводить українську, на той час іще регіональну, самосвідомість поета. На цій підставі доцільно вважати його творчість належною до […]...
- СПІВОМОВКА Співомовка – невеликий вірш сатиричного або гумористичного змісту, в основі якого лежить народний анекдот, приказка. Жанрові особливості твору такі: описується один комічний чи трагікомічний випадок, події зображуються стисло, динамічно. Героїв небагато. Кінцівка – дотепний афористичний вислів. Елементи співомовки наявні у творчості Л. Боровиковського та Є. Гребінки. Своєю назвою цей суто український жанр завдячує С. Руданському, […]...
- Веснянки Веснянки – вид календарно-обрядових пісень. Це життєрадісні, з яскравою і багатою поетикою, розмаїттям мотивів, насамперед любовних, пісні. У Галичині це – гагілки, гаїлки, ягівки, магілки, гагалівки, лагойолки, “галя” та ін., які відрізняються від В. тільки календарними рамками виконання. Як писав В. Гнатюк, “не кожну веснянку можна зачислити до гаївок, хоч кожна гаївка є веснянкою. Термін […]...
- Аналіз вірша “Капітани” Гумільова Н. Гумільов з дитинства мріяв про далеких краях. Подорослішавши, він здійснив свою мрію, мотиви ж подорожей з’явилися в його творчості задовго до того, як поет побував в екзотичних країнах. Вірша про мореплавців присвячена ця стаття. Короткий аналіз Історія створення – твір було написано в 1909 р коли поет гостював у Максиміліана Волошина в Коктебелі. Тема […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – I. ФРАНКО – УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 10 КЛАС 1. Скільки всього відомо псевдонімів та криптонімів Франка? Назвіть найвідоміші з них. Всього 99 псевдонімів та криптонімів. Найвідоміші: Джеджалик, Живий, Кремінь, Мирон. 2.Назвіть найвизначніші збірки поезій І. Франка. “З вершин і низин” (1887 p., поширена 1893 p.), “Зів’яле листя” (1896 p.), “Мій Ізмарагд” (1897 p.), “Із днів журби” (1900 p.). Програмова збірка “Sempertiro” (1906 p.). […]...