БАБКА ТА МУРАШКА – Іван Крилов (1769-1844) – МУДРІСТЬ БАЙКИ

Жвава Бабка степова

Літо красне проспівала;

І незчулась, як настала

Холоднеча зимова.

Снігом поле замітає;

Вже тих світлих днів немає,

Як між листям їй густим

Був готовий стіл і дім.

Зникло все: у дні холодні

Голод, злидні настають;

Співу Бабки вже не чуть:

Та й кому на думку йдуть

Ті пісні в часи голодні!

Зла журба її гризе,

В мурашник вона повзе:

“Не відмов, Мурашко мила!

До весни прожить несила,

Згляньсь на вид нужденний мій,

Нагодуй і обігрій!” –

“Кумо, кинь-бо жартувати:

Влітку чом було не дбати?” –

Відмовля Мурашка їй.

“Та часу недоставало.

В моріжках м’‎яких у нас

Співи, жарти повсякчас,

Що аж душу поривало!” –

“А, так ти…” – “Та я завжди

Те й робила, що співала”. –

“Ти співала? Добре дбала:

Потанцюй тепер піди!”

Переклад Ф. Скляра


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

БАБКА ТА МУРАШКА – Іван Крилов (1769-1844) – МУДРІСТЬ БАЙКИ