Авторське мовлення

Related posts:

1. Порівняльний аналіз писемного мовлення персонажів в оповідях від третьої та першої особи У художньому прозовому творі виділяються два основні плани: план оповідача та план персонажів [1, с. 240]. Кожен із названих планів має власні диференційні ознаки. Системна взаємодія планів, їх інтеграція створюється та спрямовується автором. Мовлення персонажів протистоїть мовленню автора. План персонажа не є однорідним. Він може бути представлений діалогічним мовленням, внутрішнім мовленням, невласне-прямим, а також писемним […]...
2. Авторське право Авторське право – частина цивільного права, встановлює права і обов’язки, пов’язані із створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва. Авторське право поширюється на твори літератури, науки і мистецтва, виражені в об’єктивній формі (рукопис, креслення і т. п.), що дозволяє відтворювати результат творчої діяльності автора. Для його охорони не потрібно реєстрації або виконання інших формальностей; […]...
3. Жанри мовлення: оповідання, відгук, замітка, лист, особливості їх побудови (розвиток зв’язного мовлення) Тема: (розвиток зв’язного мовлення) ЖАНРИ МОВЛЕННЯ: ОПОВІДАННЯ, ВІДГУК, ЗАМІТКА, ЛИСТ, ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПОБУДОВИ Мета: сформувати в учнів уявлення про основні жанри мовлення, ознайомити з особливостями побудови оповідання, відгуку, замітки, листа; удосконалити вміння визначати тему й основну думку висловлювання; розвивати мовленнєво-комунікативні вміння здійснювати типологічний аналіз текстів, різних за жанрами (характеризувати їхній зміст, структуру, мовні особливості). Тип […]...
4. Монологічне персонажне мовлення у складі зображеної комунікації: позиції адресата Монолог персонажа, який є частиною загальної комунікативної системи, що існує в тексті художньої прози, представляє собою процес цілеспрямованого спілкування з метою впливу на інших персонажів, учасників комунікативного акту. Отже, як ланка у загальному ланцюгу, поза цієї мети не може бути вивчений [1, с. 340]. Багатий матеріал для вивчення особливостей сприйняття монологу персонажа його адресатом дає […]...
5. Усне і писемне мовлення Усне мовлення Усі свої думки люди найчастіше передають один одному в усній формі, тобто за допомогою устного мовлення (уста – губи). Запам’ятайте, що усне мовлення вихованої і освіченої людини повинно бути: Правильним; Виразним; Зрозумілим. Причому усне мовлення повинно бути зрозумілим не тільки для того, хто розповідає, а й для усіх хто слухає (слухачі). Усним мовленням […]...
6. Поетичне мовлення Поетичне мовлення – мовлення художньої літератури, позначене підвищеною емоційністю та образністю, насичене тропами, стилістичними фігурами, перейняте шляхетною фонікою. Найбільш притаманне П. м. ліриці з її яскравими естетико-виражальними можливостями, витонченою мелодійністю. П. м. живиться невичерпними джерелами національної мови, її активним та пасивним словником, щоразу набуваючи неповторного колориту у доробку автора, стаючи визначальною рисою його стилю. П. […]...
7. ХУДОЖНЄ МОВЛЕННЯ, ВІРШОВАНА МОВА, РИМА, СТРОФА Художнє мовлення , що є практичним втіленням Художньої мови, має два основні різновиди: поезію (вірш) і прозу. Під Поезією(з грецької – творчість) розуміють ритмічно організоване мовлення, постале на основі конкретно-історичної версифікаційної системи. Термін Вірш(з латинської – повтор, поворот) має кілька значень, одне з них наступне: вірш – це ритмічно організована мова з метою посилення її […]...
8. Про культуру мовлення українців – твори на нелітературні теми – твори з розвитку мовлення – учнівські твори – твір Я вважаю, що на сучасному етапі питання культури мовлення особливо гостро стоїть перед молоддю. Рівень мовної культури сприяє вихованню всебічно розвиненої особистості, громадянина незалежної України. Ми захоплюємось історією своєї держави, її символами, способом життя українського народу, його культурою. Через твори художньої літератури ми вивчаємо менталітет українців, характерними рисами яких є честь, справедливість, патріотизм, совісність, шанобливість, […]...
9. Розвиток зв’язного мовлення. Робота над твором “Мій улюблений герой роману” – ГЕРОЇЧНЕ МИНУЛЕ В ЛІТЕРАТУРІ – I семестр Мета: розвиток зв’язного мовлення учнів; перевірка знань, вдосконалення навичок роботи над твором за планом; виховання культури писемного мовлення. Обладнання: ілюстрації до роману. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань учнів Читання та обговорення планів до образів леді Ровени і Ребеки. Приблизні плани (Пропонується прочитати в класі плани-взірці, а тим учням, що будуть писати про цих персонажів, […]...
10. Роль ліричних відступів Пушкіна в романі “Євгеній Онєгін” Твір Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін” є великим надбанням класичної літератури початку 19 століття. Кожен читач може знайти в ньому щось своє. Відомий російський критик Віссаріон Бєлінський вважав, що даний роман у віршах вичерпно відображає російську життя. Олександр Пушкін в романі розділяє автора і головного героя. Оповідач тут не просто спостерігач, а один з персонажів. Погляд […]...
11. ЛЕКСИКА НА ПОЗНАЧЕННЯ МОВЛЕННЯ В УКРАЇНСЬКИХ ЗАМОВЛЯННЯХ Як відомо, в народній ритуальній культурі функції голосу, мовлення і слова надзвичайно важливі і наповнені міфологічним смислом[4, c.585]. Одним із найдавніших жанрів української словесності, який виразно маніфестує міфо-семіотичні властивості мовлення, є замовляння. Властиво, уже сама українська назва цього жанру містить архаїчні міфологічні імплікації про магічні властивості слова і мовлення. Співвідношення поняття замовляння із лексикою на […]...
12. Авторське тлумачення образу гетьмана Мазепи в поемі В. Сосюри “Мазепа” Тема України, її драматичної історії, знайшла своє відображення у творчості українського поета В. Сосюри. А такі твори як “Розстріляне безсмертя” та “Мазепа” побачили світ лише в 90-х роках XX століття і ще раз утвердили тезу, що В. Сосюра – невтомний і послідовний борець за незалежність України. Важким до читача був шлях поеми “Мазепа”, та і […]...
13. ПРО ПОЕМУ – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Поема (з грецької – твір, творіння) – невеликий за обсягом віршований твір, в якому зображуються видатні події минулого й сучасного, уславлюються люди з незвичайною долею, сильним, героїчним характером. У поемі описуються пов’язані між собою події. Основних персонажів два-три, час дії нетривалий. Можна сказати, що поема – це своєрідне віршоване оповідання. Віршована форма надає звучанню тексту […]...
14. ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ МОВЛЕННЯ Цей найбільший і найпотужніший стиль української мови можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої переконливості та достовірності в зображенні подій. Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті. Як у всіх зазначених сферах, […]...
15. Риторичні фігури – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Риторичними фігурами (грец. Ρητορική – риторика, наука про ораторське мистецтво) називаються фігури мовлення, побудовані на словесних зворотах, що мають умовно-діалогічний характер. Риторичні фігури постають внаслідок порушення комунікативно-логічних норм висловлювання, оскільки ті діалогічні інтонації, які вони вносять у процес мовлення, не розраховані на реальну відповідь або практичну дію, як це має місце в “живому”, побутовому спілкуванні, […]...
16. Засоби словотворчого увиразнення мовлення – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ До засобів словотворчого увиразнення належать слова або форми слів, наявність яких у тій чи іншій мовлення національній мові не фіксована словниками й контекстом загального вживання і які створюються прозаїком або поетом у процесі індивідуальної мовної творчості, не виходячи в більшості випадків за її межі. Забарвлені подібним індивідуальним уживанням новотворені прозаїком або поетом слова позначаються терміном […]...
17. Драматична література – основна ознака, жанри Драматична література (греч. drama, букв. – дія) характеризується пристосованістю для сценічної інтерпретації. Основною її ознакою є призначення її для театрального спектаклю. Текст драматичного твору розпадається на двох частин – мови героїв і ремарки, що вказують режисеру на декорації і дії персонажів. Твір, написаний у формі мови персонажів і ремарок, і є добутком “драматичної форми”. Це […]...
18. МОВА І МОВЛЕННЯ ПЛАН 1. Поняття мови і мовлення 2. Основні параметри мови і мовлення 3. Про первинність між мовою і мовленням, мова і мислення Висновки Список використаної літератури 1. Поняття мови і мовлення Усе те, що пересічні мовці розуміють під словом мова, насправді є власне мовою і мовленням. Розмежування мови і мовлення теоретично обгрунтоване швейцарським лінгвістом Ф. […]...
19. Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Засобами лексико-синонімічного увиразнЕння є слова та форми слів у лексичному запасі національної мови, що відступають від узвичаєної норми слововживання та словопозначення, наприклад: хмариночка, замість – хмара, злото – замість золото; іроплан – замість літак; пика – замість обличчя і т. д. Експресивний ефект від уведення до тексту твору лексико-синонімічних засобів увиразнення мовлення грунтується на тому, […]...
20. Вплив комунікативної інтенції на навчання діалогічного мовлення учнів основної школи Важливим рушійним чинником діалогічного мовлення є комунікативна інтенція. У психології [7, 145] під інтенцією, що походить від лат. intentio – прагнення, розуміється “спрямування свідомості, мислення на певний предмет”. Т. В. Такташова, Є. В. Коток, О. В. Степаненко вважають, що “інтенція – це бажання мовця висловитися” [8, 127]. Вона необхідна для досягнення певної комунікативної мети. Комунікативна […]...
21. Твір на тему “Наскільки важливої є культура мовлення?” У сучасному житті, не відстаючи від темпу технічного прогресу, відбуваються й культурні, і морально-етичні зміни в суспільстві. Одночасно із цим змінюється й наша мова. Проте яких би змін не випробовувало суспільство або наука, є деякі аспекти життя, які не повинні зникати або видозмінюватися. На мою думку, до них потрібно віднести й культуру мовлення. Ще із […]...
22. Плеоназм – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Плеоназм (грец. Πλεονασμόζ – надмірність) – це стилістична фігура, що грунтується на синонімічному повторі попереднього слова: ждати – чекати, пам’ятай, не забувай, тишком-нишком і т. д. Плеонастичний повтор не мотивований логічно і вживається як засіб стилістичного увиразнення мовлення. Найчастіше вживаний у народнопоетичній творчості: “Під ним кониченько, // Під ним вороненький // Сильно дужий” (народна пісня). […]...
23. Напрямок та жанр твору “Євгеній Онєгін” “Євгеній Онєгін” – перший російський реалістичний СОЦІАЛЬНО роман, причому, що істотно, що не прозаїчний, а роман у віршах. Для Пушкіна принципово важливим при створенні цього твору був вибір художнього методу – не романтичний, а реалістичного. Починаючи роботу над романом у період південної посилання, коли у творчості поета панує романтизм, Пушкін незабаром переконується в тому, що […]...
24. Засоби вираження внутрішнього мовлення в художньому тексті в різносистемних мовах Співвідношення мови та мовлення, зокрема в аспекті репрезентації внутрішнього мовлення (далі ВМ) у літературному тексті як результату творчої інтерпретації природної мови за допомогою художнього коду, є однією з найважливіших проблем загального мовознавства. Виходячи з цього, що породження тексту автором (з його власними навичками інтроспекції особливостей перебігу процесів породження висловлювання) проходить через етап ВМ (за М. […]...
25. Парономазія – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Парономазія (грец. Παρονομασία – біля і Ονομάσω – називаю) – це стилістична фігура, утворена зіставленням слів, різних за значенням, але подібних за звучанням. Наприклад: “Раділи радієм, плутоново плодились, // А ми світили вами, аж посліпли… // І в судний день чорнобильський збудились…” (М. Влад). Найчастіше парономазія використовується у віршових творах, з причини того, що вони […]...
26. Звуковий повтор Звуковий повтор – основний принцип художньої, переважно поетичної, фоніки, зумовлений евфонічною природою української мови та вимогами культури поетичного мовлення. До З. п. належать не лише випадки ушляхетненої інструментації (алітерація, асонанс), а й інші форми: звуковий паралелізм, анафора, епіфора, зіткнення, рима, кільце тощо. Неабияке значення мають у З. п. звуконаслідування та інші форми звукопису. З. п. […]...
27. Асиндетон – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Асиндетон (грец. Άσύνδετον – незв’язане), або Безсполучниковість, – це стилістична фігура, яка полягає у пропуску сполучників, що зв’язують окремі слова й частини фраз. Наприклад: “Ліс, вогонь, кобзар, козаки, ціла картина десь ніби чарами зникла” (І. Нечуй-Левицький). Безсполучниковість посилює виразність мовлення, акцентує в ньому динамічний аспект, служить для виділення окремих слів: Пружнаста віхола – прудка підпора […]...
28. Канцеляризми – Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Канцеляризмами називають слова та сталі форми словосполучень, вживання яких характерне виключно для норм спілкування, прийнятих офіційно-діловим стилем мовлення. Слово “канцеляризм” стосовно інших стилів мовлення набуває різко негативного забарвлення і звичайно асоціюється не з усією офіційно-діловою лексикою, а з найбільш характерними, свого роду найбільш “бездушними” й “сухими” словосполученнями – кліше, прийнятими в цьому стилі, на зразок: […]...
29. ЛІРО-ЕПІЧНІ ЖАНРИ – Ліро-епос – літературний рід, який поєднує ознаки лірики і епосу (так би мовити, внутрішній світ поєднується із сюжетом). √ Серед жанрів виділяють Баладу і Поему, хоча поему відносять і до ліричних, і до епічних, і до ліро-епічних жанрів. – Балада – жанр ліро-епічної поезії соціально-побутового, фантастичного або історико-героїчного гатунку, яка має драматичний сюжет: “Балада […]...
30. Техніка мовлення ПЛАН 1. Мовний апарат. Професійно-гігієнічні вимоги до нього. 2. Фізіологічна основа мовлення – дихання. 3. Основні властивості голосу. Їх вдосконалення. 4. Значення дикції в процесі виразного читання. 5. Орфоепічні норми сучасної української мови. Досягти високого результату словесної дії (Станіславський) тобто емоційного впливу на слухачів під час читання, мовлення є професійним обов’язком кожного вчителя. У зв’язку […]...
31. Твір-опис пам’ятника за власним спостереженням – Урок розвитку зв’язного мовлення з використанням відеозаписів Культурологічна змістова лінія: ставлення до пам’яток історії, архітектури. Мета: відпрацювати набуті на попередніх уроках вміння складати твір-опис, розвивати навички логічного викладу думки в усній та письмовій формах, виховувати вміння захоплюватись прекрасним, цінувати й оберігати історичні надбання. Обладнання: таблиці “Стилі мовлення”, “Типи мовлення”; відеофрагмент. Основний зміст уроку 1. Ознайомлення учнів з метою уроку, актуалізація опорних знань […]...
32. РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ. ПОЕТИЧНИЙ ПРАКТИКУМ ЗА ТВОРЧІСТЮ ДЖ. Г. Н. БАЙРОНА – РОМАНТИЗМ Мета (формувати компетентності): предметні (уявлення про художні особливості творів Дж. Г. Н. Байрона (систему віршування та художні засоби); словниковий запас; розвинені зв’язне мовлення та критичне мислення; навички ідейно-художнього аналізу художніх творів; прагнення сповідувати загальнолюдські цінності); ключові (уміння вчитися: активну пізнавальну діяльність; критичне мислення; комунікативні: навички спілкування в колективі, толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; […]...
33. Неологізми – Засоби словотворчого увиразнення мовлення – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Неологізми (від грец. Νέοζ – новий і Λόγοζ – слово) – це новостворені слова, значення слів, словосполучення, що з’явилися в мові й ще не перейшли до розряду загальновживаних. Загальна причина появи неологізмів полягає в необхідності давати назви тим новим явищам і поняттям, які з’являються у процесі невпинного розвитку людського суспільства. При цьому, “якщо предмет чи […]...
34. Розмовна мова Розмовна мова – різновид літературної мови, вживаний у повсякденному спілкуванні, у неофіційних життєвих ситуаціях, відмінний від книжної літературної мови. Характеризується спонтанністю висловлювань без попереднього відбору мовного матеріалу. Форма функціонування Р. м. переважно усна, діалогічна. Порозуміння за допомогою засобів Р. м. полегшується використанням інтонації та допоміжних позамовних комунікативних засобів – міміки, жестів, урахуванням реакції співрозмовника. Р. […]...
35. РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ. ДИСПУТ ІСТИННИЙ ГЕРОЙ, ПОНЯТТЯ ПРО ЧЕСТЬ І ЗРАДУ В СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ ЕПОСІ ПІСНЯ ПРО РОЛАНДА – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Мета: узагальнити з учнями вивчений матеріал за темою “Пісня про Роланда” розвивати усне зв’язне мовлення, вміння формулювати та обстоювати власну позицію, працювати в групі, коректно критикувати позицію опонента; сприяти розвитку ораторських здібностей, уміння виступати перед аудиторією. Обладнання: тлумачний словник, текст твору “Пісня про Роланда”. Перебіг уроку І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ – Слово вчителя […]...
36. У чому полягає специфіка усного мовлення Усне мовлення – найважливіша форма існування мови як засобу комунікації; воно має багатогранну структурну і комунікативну специфіку, свої особливості порівняно з писемним мовленням, функціонує в багатьох різновидах у всіх сферах нашого життя. Розвиток національної мови привело до поступового формування усної форми літературної мови і його розмовного стилю. Усне мовлення – це найважливіша форма реалізації мови, […]...
37. Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Синтаксичні засоби увиразнення мовлення складає група так званих Стилістичних фігур мовлення, тобто своєрідних відмітних форм синтаксичного впорядкування фрази: “стилістичні фігури – це особливі побудови, що відхиляються від звичайного синтаксичного типу й дають оригінальну форму для образного вираження думок і почувань людини” [90, 357]. Термін “фігура” (лат. figura – обрис, зовнішній вигляд) уперше з’явився в античній […]...
38. Полісиндетон – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Полісиндетон (грец. Πολυσύνδετον, від Πολύζ – численний і Σύνδετον – зв’язок), або Багатосполучниковість, – це стилістична фігура, яка полягає в накопиченні сполучників, що зв’язують окремі слова та частини фрази. Наприклад: “Над ялицями лютилась буря, і трясла ними, і гнула їх, і робила їх тим кріпшими” (О. Кобилянська); “…й на личку змарнів, і волю стратив, і […]...
39. Функціональні стилі мовлення Розділ науки про мову, який називається стилістика, вивчає функціональні стилі мовлення. Що це таке і чим вони відрізняються, розповімо в цій статті. Які бувають стилі Залежно від комунікативної завдання, ми, створюючи тексти, використовуємо той або інший стиль. Саме він визначає, які лексичні і синтаксичні засоби нам будуть потрібні. Оскільки вибір стилю залежить від функції, яку […]...
40. Антономазія – Засоби контекстуально синонімічного увиразнення мовлення (тропи) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Антономазією (грец. Αντονομασία, від Άντονομάξω – називаю по-іншому) називається різновид метонімії, побудованої на вживанні власного імені замість загального. Сутність антономазії грунтується на тому, що “власне ім’я, найчастіше ім’я особи, що вирізняється якоюсь характерною ознакою або сталою належністю до певного явища, стає прикметою цієї ознаки або цього явища. Багато міфологізмів, літературних персонажів, історичних діячів стали традиційними: […]...