Автор
Автор (лат. au(c)tor – засновник) – митець, котрий реалізувався у літературному чи будь-якому іншому художньому творі. Усвідомлення самобутнього авторства як категорії, відповідної творчій, неординарній особистості, виникло у зрілий період еволюції мистецтва, на стадії переходу від фольклорно-колективного чину до індивідуального. Проблема автор набуває особливої наукової гостроти, коли йдеться про необхідність встановлення адекватного імені митця, що при вірогідній варіативності часто лишається нез’ясованим, як-от у випадку з явищем києво-руської літератури – “Словом про Ігорів похід”. У художній практиці неодноразово траплялися випадки, коли певний твір приписувався іншому автору Наприклад, вірш “Ще не вмерла Україна”, котрий став гімном України, приписувався Т. Шевченкові, хоч був написаний П. Чубинським. У такій ситуації досить корисну роботу виконує текстологія, покликана ідентифікувати авторство твору. В критичній рецепції поняття автор застосовується і в значенні суб’єкта, який інтегрує стильову єдність художньої діяльності. Вживається воно і в юридичному аспекті авторського права. Проблема автора переглядається в сучасній естетиці та філософії, особливо після робіт Р. Барта. Так, М. Фуко, розглядаючи автора як одну з можливих позицій суб’єкта, зауважує тенденцію зникнення автора в тексті, визначає місце його зникнення як ідеологічної фігури, звертаючись до типології дискурсу як проміжного терену між ідеями, законами, теоріями та емпіричними фактами, як сфери умов мовного та пізнавального потенціалу.
Related posts:
- Автор і читач – Література і дійсність Ім’я автора можемо знайти на книжковій обкладинці. А сама книга складає окремий художній світ – створену уявою письменника образну картину дійсності. У цьому світі найповніше розкривається духовне багатство авторської особистості. Однак література не може функціонувати без читачів. Вони виступають повноправними учасниками художньої комунікації. Спочатку автор породжує власний художній світ і пропонує його читачеві. Узявши до […]...
- Аналіз байки Крилова “Автор і Розбійник” Байка “Автор і Розбійник” була написана Іваном Андрійовичем Криловим не пізніше грудня 1816 року. Вперше вона була прочитана на урочистих зборах в Імператорської публічної бібліотеки 2 січня 1817 року. Зміст цієї байки з оригінальним сюжетом наступне: в пеклі йде одночасний суд над Розбійником, який за життя грабував подорожніх на дорогах, і над вигадником, який був […]...
- Хто автор слів пісні “Чорнії брови, карії очі”? Ця поезія знана як народна пісня. Вона друкується чи не в усіх пісенниках, звучить зі сцени і в професійно-академічному, і в аматорському виконанні, зворушуючи красою ліричного почуття й чарівною мелодією. Проте мало хто знає, що цей улюблений народний романс належить до пісень літературного походження, а ім’я автора, Костянтина Думитрашка, відоме небагатьом. В історії української літератури […]...
- О. ПУШКІН. СИСТЕМА ОБРАЗІВ КАЗКИ ПРО МЕРТВУ ЦАРІВНУ І СІМОХ БОГАТИРІВ. АВТОР Мета: розкрити смислове навантаження “Казки про мертву царівну і сімох богатирів”, наблизитися до розуміння авторського задуму; розкрити близькість казки Пушкіна до усної народної творчості та її новаторську сутність; розвивати вміння учнів висловлювати своє враження про твір, добирати з тексту важливі фрагменти й цитати для розуміння як усього тексту, так і окремих образів; вчити п’ятикласників сприймати […]...
- І. П. Котляревський – автор першого драматичного твору в українській літературі. (Наталка Полтавка) П’єса “Наталка Полтавка” написана І. Котляревським для потреб Полтавського театру 1818 р. – саме тоді, коли Драматург перебував там на посаді керівника. Глядач українського театру був найрізноманітніший, але І. Котляревський хотів бачити в театрі найбільше простолюдина, тому основою для його п’єси стала жива дійсність, тогочасне народне життя, і героїв він обрав також з народу. Конфлікт […]...
- ТИГР І АВТОР – СВІТ ЛІТЕРАТУРНИХ КАЗОК – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ СВІТ ЛІТЕРАТУРНИХ КАЗОК Ти вже знаєш, що народна казка – це витвір фантазії багатьох людей. А от літературні казки належать конкретним авторам. Зазвичай герої та події, про які йдеться в цих творах, вигадані письменником-казкарем. Однак досить часто основою авторської казки є народна. Літературна казка може бути не лише прозовою, а й віршованою. – Розглянь малюнок […]...
- Р. Л. Стівенсон – автор роману “Острів скарбів” – ЛЮДИНА В ЖИТТЄВИХ ВИПРОБУВАННЯХ – IІ семестр Мета: зацікавити учнів біографією і творчістю Р. Л. Стівенсона, познайомити з історією створення роману “Острів скарбів”, працювати над виразним читанням, розвивати логічне мислення. Обладнання: портрети Р. Л. Стівенсона, виставка книг письменника. Володіючи багатством Усієї землі, Ми повинні бути щасливі, Як королі. Р. Л. Стівенсон ХІД УРОКУ І. Мотивація навчальної діяльності Розшифрувавши криптограму, ви дізнаєтеся, твір […]...
- “Автор першої книги XXI століття” М. Павич – ЗРАЗКИ ТВОРІВ – М. ПАВИЧ, П. ЗЮСКІНД – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ XX – ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ. СУЧАСНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС – 11 клас Милорада Павича недарма називали “автором першої книги XXI століття”: його творчість була незвичною, дивувала, літературознавці називали її “новим словом”. Не секрет, що сучасний світ дуже технологізований, комп’ютеризований. Постійно точаться суперечки щодо подальшої долі літератури взагалі та книги зокрема. Милорад Павич намагається пристосувати літературу до нових умов. Оповідання “Дамаскін” він назвав “оповіданням для комп’ютера і циркуля”. […]...
- Джордж Ноел Гордон Байрон “Паломництво Чайльд Гарольда” (оглядово.). Герой і автор: схожість і відмінність – І семестр Мета: формування предметних компетентностей: поглибити поняття про особливості романтизму як художнього напряму; ознайомити учнів з тематикою і проблематикою творчості Джорджа Байрона; розкрити значення творчості поета у розвитку романтизму як напряму та створенні течії байронізму; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: актуалізувати пізнавальну діяльність та критичне мислення учнів; комунікативної: формувати навички спілкування в колектив та толерантне ставлення […]...
- Хто автор терміну “біологія”? Назва “біологія” вперше використав Карл Бурда (1776-1847) для позначення вивчення людини. Жан Батист П’єр Антуан де Моне Ламарк (1744-1829) в 1812 році надав цьому терміну ширше значення. Ламарк вважав, що наука має цілісний характер; він запропонував використовувати назву “біологія” для сукупного позначення хімії, метеорології, геології, ботаніки та зоології. Теорія ламаркизма стверджувала, що зміни, набуті індивідуальним […]...
- Концепція Концепція (лат. conceptio – поєднання, сукупність) – розгорнута система поглядів, викладена з наміром уникнути логічних суперечностей при тлумаченні якоїсь складної проблеми, явища, У цьому сенсі літературознавець може мати власну естетичну концепцію художньої творчості або викладати чужі, запозичені погляди. Те ж стосується й письменників, які мають свої концепції дійсності, героя, творчості. Термін “К.” вживається і для […]...
- Мігель де Сервантес Сааведра – автор роману “Дон Кіхот” – ЗЛЕТ ЛЮДСЬКОГО ДУХУ В ЛІТЕРАТУРІ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ – ІІ семестр Мета: викликати співчуття до долі письменника та повагу до його мужності; ознайомити з історією створення роману “Дон Кіхот”; учити брати участь в інтерв’ю з “письменником”; виховувати уважність, милосердя. Обладнання: портрет М. де Сервантеса, різні видання роману “Дон Кіхот”. Десь на небесах Сервантес, творець “Дон Кіхота”, З сумною посмішкою очікує на того, Хто народиться, щоб зрозуміти […]...
- Дж. Толкін – автор книжок “Гобіт, або Туди і Назад” та “Володар перснів” – ІЗ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХХ-ХХІ СТОЛІТТЯ – II семестр 2. Усний або письмовий твір-пам’ятка “Як стати “справжньою леді”” (див. домашнє завдання) II. Оголошення теми й мети уроку III. Мотивація навчальної діяльності школярів – Багато хто з вас та ваших батьків захоплюються фільмами, книгами, у яких чимало містики, магії та чаклунства. Така література називається фентезі (від англ. фантазія, вигадка). її творці поринають у світ необмеженої […]...
- Автор терміну “екологія” Говорячи простими словами, екологія – це наука про природу, про організми, їх взаємодії з навколишнім середовищем і між собою. Цей термін вперше ввів німецький вчений Ернст Геккель (Ернст Генріх Філіп серпня Геккель). Ернст Геккель народився 16 лютого 1834 року в місті Потсдам, в Німеччині. У молодості захоплювався медициною і природознавством, відвідуючи Віденський і Берлінський університети. […]...
- АВТОР ЖАЛКУЄ І АПЕЛЮЄ – Лазар Баранович Визнати мушу – жаль мене бентежить, Я складав вірші – іншим честь належить. Так ото бджоли – мед самі збирають, А мед той інші потім споживають. Так і в овечки вовна є кошлата, Та з її вовни іншим тепла шата. Птахи по гніздах пташенят годують – Яструби хижі їх собі полюють. Віл працьовитий так у […]...
- Поезія Поезія (грецьк. роіеsіs – творчість від роіео – роблю, творю) – художньо-образна словесна творчість. Термін вживається у багатьох значеннях. Передовсім він називає мистецтво слова (включаючи й фольклор), виповнене енергією “аристократизму духу”, або, як пише Ліна Костенко: Поезія – це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик до душі. У вужчому розумінні П. – ритмічно організоване мовлення, постале […]...
- Дж. К. Ролінг – автор книг про маленького чарівника Гаррі Поттера – ІЗ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХХ-ХХІ СТОЛІТТЯ – II семестр Мета: ознайомити з одними з найпопулярніших дитячих фантастичних книг про Гаррі Поттера та їх авторку; розширити кругозір учнів, допомогти у визначенні ідейної та художньої цінності сучасної дитячої літератури; розвивати інтерес до читання, до висловлення самостійних суджень про твір літератури; виховувати кращі моральні якості. Обладнання: портрет письменниці, підбірка її книжок, ілюстрації до них, кіно-матеріали. Теорія літератури: […]...
- Імітація Імітація (лат. imitatio, від imitor – наслідую) – наслідування, підроблення. Часто вживається в імпресіоністичних творах, особливо в поезії, задля увиразнення безпосередності враження: Дзень-дзень-дзень-дзень: Дзеленькають останні колеса Коляски старосвітчини, Що колобродять у забуття (Емілія Лучак). І. закорінена у міметичні принципи художньої діяльності, однак вона втрачає своє значення за відсутності чуття естетичної міри. Та особливої шкоди І. […]...
- Апофеоз Апофеоз (грецък. apotheosis.– обожнення} – власне урочисте прилучення до божественної громади. В античні часи до її складу обиралися засновники колоній, герої Пелопонеської війни, соратники Олександра Македонського та й він сам, пізніше – в римську добу – Юлій Цезар та ін. Нині це поняття вживається у переносному значенні: у розумінні певної урочистості, подеколи – як фінальна […]...
- ГЕРОЙ І АВТОР ПОЕМИ ДЖ. Г. Н. БАЙРОНА “ПАЛОМНИЦТВО ЧАЙЛЬД ГАРОЛЬДА”: ПОДІБНІСТЬ І ВІДМІННІСТЬ. ОСОБЛИВОСТІ ВІРШОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТВОРУ (СПЕНСЕРОВА СТРОФА). СПЕЦИФІКА ЗОБРАЖЕННЯ ОБРАЗУ ГЕТЬМАНА В ПОЕМІ БАЙРОНА “МАЗЕПА” (ОГЛЯДОВО): МОНОЛОГ ГЕРОЯ, ДИНАМІКА ОБРАЗУ, РОМАНТИЧНИЙ ПЕЙЗАЖ ЯК ЗАСІБ УВИРАЗНЕННЯ ОБРАЗУ ТА ІН. – РОМАНТИЗМ Мета (формувати компетентності): предметні (знання про подібність і відмінність героя та автора поеми Дж. Г. Н. Байрона “Паломництво Чайльд Гарольда”; уміння визначати особливості віршової організації твору; знання про специфіку зображення образу українського гетьмана в поемі Байрона “Мазепа”; словниковий запас; розвинені зв’язне мовлення та критичне мислення; навички ідейно-художнього аналізу художніх творів; прагнення до сповідування загальнолюдських цінностей); […]...
- Ніл Річард МакКіннон Гейман – англійський письменник-фантаст, автор романів, графічних новел і коміксів. Лекція Н. Геймана “Чому наше майбутнє залежить від читання” – Велика Британія – СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА В ЮНАЦЬКОМУ ЧИТАННІ Мета – формувати компетентності: Предметні (знання особливостей розвитку сучасної зарубіжної літератури; знання життя та творчості Н. Геймана, змісту його лекції “Чому наше майбутнє залежить від читання”; навички сприймання інформації на слух; уміння оцінювати культурно-мистецькі явища; культуру мовлення; аналітичне мислення; любов до мистецтва; естетичний смак); Ключові (уміння вчитися: навички самостійної роботи; пізнавальну активність; комунікативну: навички роботи […]...
- Перевтілення Перевтілення – вживання однієї людини у внутрішній світ іншої, тимчасова ідентифікація з нею, виконання її рольових функцій. У літературознавстві термін П. вживається для пояснення психологічного механізму переходу фізичного автора на позиції автора текстуального, оповідача, розповідача, ліричного героя, персонажа тощо. Письменник немовби змінює маски, розігрує ролі різних художніх суб’єктів, тобто перевтілюється у ці постаті. Внаслідок цього […]...
- Слово Слово – основна структурно-семантична одиниця мови, що є назвою предметів, їх властивостей, процесів, явищ дійсності. Йому притаманні семантичні, фонетичні, граматичні ознаки, специфічні для кожної мови. С складається з морфем, виступає компонентом речення і може становити собою сукупність словоформ (див.: Парадигма). У С. закріплюються результати пізнавальної діяльності людей, воно є засобом вираження, передачі та формування понять. […]...
- Ідеал Ідеал (фр. ideal, від грецьк. idea – першообраз) – взірець досконалості будь-чого у будь-якій сфері, що виробляється мисленням людини у відповідних суспільних умовах. І. узагальнює наявний досвід, пізнані тенденції розвитку явищ і включає завбачуваний, бажаний результат розвитку. Розрізняють суспільно-політичний, морально-етичний та естетичний І. Всі різновиди І. виконують спонукальну, мотиваційну та оцінну функції. У художній літературі […]...
- Дійсність Дійсність – філософська категорія, яка означає все суще, не залежне від людини, тому частіше вживається у словосполученні “об’єктивна дійсність”. У традиційному літературознавстві з Д. співвідноситься художня література як “образне відтворення дійсності”, а образ трактується як суб’єктивна картина об’єктивного світу. Але це мало що дає літературознавцеві. Філософські та естетичні категорії не можуть замінити літературознавчих понять, які […]...
- Пауза або Павза Пауза або Павза (грецьк. pausis – припинення) – коротка перерва у мовленні, що виконує роль словоподілу, відмежовує одну фразу від іншої. Особливого значення надається П. у віршуванні, де поряд із смисловими, логічно-інтонаційними вживається ще й ритмічна, яку називають константною та цезурною. Функціональне навантаження П. підвищується у тонічному віршуванні, сприяючи посиленню інтонаційної самостійності емоційно напруженого мовлення, […]...
- Ритурнель Ритурнель (фр. ritournelle, від італ. ritorno – повернення) – строфа провансальської, італійської та французької поезії; вірш на три або чотири строфи. Кожна строфа складається з короткого (часто з одного слова) рядка, котрий римується із третім довгим, витворюючи своєрідне кільце, другий – лишається неримованим холостим. У сучасній поезії не вживається, хоча трапляються поодинокі випадки, як-от вірш […]...
- Кіносценарій Кіносценарій (грецьк. kineo – рухаю, італ. scenario, від лат. scaena – сцена) – літературний драматичний твір, за яким створюється кінофільм. Сучасний К. при всій самостійності та закінченості літературної форми існує для втілення його на екрані в кінематографічних образах. Ця кінематографічна образність К. народжується з єдності чотирьох його компонентів: ремарки (описової частини); діалогу чи монологу (прямої […]...
- Газель Газель (від араб. – ліричний вірш) – ліричний вірш, що складається не менше як з трьох, не більше як з дванадцяти бейтів (двовіршів), пов’язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого бейта з парним римуванням) за схемою метричної основи аруза: аа, ба, ва, га і т. п. Викінчені за думкою строфи не пов’язані між собою […]...
- Етика Етика (грецьк. ethos – звичка, звичай, ethicos – моральний) – філософська наука про походження і сутність моралі, моральної свідомості людини. Е. систематизує, класифікує і пояснює норми і правила, які регулюють поведінку людини в суспільстві з урахуванням особистих, колективних і громадських інтересів. Термін “Е.” часто вживається для позначення моралі як сукупності моральних уявлень, якостей людини, тому […]...
- Дієреза Дієреза (грецьк. diairesis – рсзмежованість, роздільність) – в античній версифікації – заміна довгого складу в стопі двома короткими. В силабо-тоніці Д. вживається за вимогами метроструктури (“Убогії ниви, убогії села” – Б. Грінченко), коли додається зайвий голосний у слові; також – коли він опускається (подеколи замість слова “Україна” вживається “Вкраїна” чи “Украйна”): Ідіте на Вкраїну, Заходьте […]...
- Перифраз, Перифраза Перифраз, Перифраза (грецьк. periphrasis – описовий вираз) – мовний зворот, який вживається замість звичайної назви певного об’єкта і полягає в різних формах опису його істотних і характерних ознак. П. можуть бути як довільні, так і фразеологічні сполучення слів: майстер сцени – артист, театральний режисер; благородні птахи – лебеді; чорне золото – вугілля; бити себе в […]...
- Своєрідність вираження авторської позиції в повісти Степана Процюка “Шибениця для ніжності” З авторського визначення повісти випливає, що: 1) твір афішує гранично відверту оповідь, 2) персонажем (і оповідачем) є сорокарічний чоловік. Ми побудуємо виклад на перетині понять “автор” і “оповідач”. В такому ключі творчість Степана Процюка не аналізувалася, досі дослідники (Євген Баран [1], Петро Лот [2] та інші) обсервували загальні проблеми, тому детальна і конкретна студія бачиться […]...
- Гетерофемія Гетерофемія (грецьк. heteros – інший, означає різнорідність; друга частина терміну походить від імені давньогрецької богині правосуддя Феміди) – помилкова заміна певного слова близьким йому за звучанням, але не за змістом. Так, словосполучення “духовне явище” стосується духівництва, хоч часто воно вживається у розумінні причетності до Духу, що у цьому випадку мусило б мати відповідний вигляд: “духове […]...
- Ономатопея Ономатопея (грецък. onomatopoeia – звуконаслідування) – імітація засобами мови різних позамовних звукових явищ (дзижчати, гавкати, кудкудакати, туркотіти тощо). Прямий вияв 0. як зв’язку звучання і його змісту спостерігається в казках, загадках, скоромовках, наприклад: “Кум-кума, бузька нема, а ми тому раді-раді…” В художньому тексті 0. як евфонічна фігура вживається рідко: Хлип… хлип… Дайте мені на хліб! […]...
- Іманентність Іманентність (лат. immanens – властивий, притаманний. комусь) – властивість, притаманна певним предметам та явищам, що виражає їхню сутність; у мистецтві проявляється через самтожність таланту, тобто здійснюється шляхом самоідентифікації, самопізнання та самореалізації у відповідній “спорідненій діяльності”, на чому наполягав Г. Сковорода, вважаючи, що “неспорідненість” згубна для мистецтва. Лише віднайшовшись у собі, розкривши свою сутнісну основу, воно […]...
- Значення слова “аморальний” Прикметник “аморальний” – це прикметник, однокореневе до іменника “Аморал”. В українській мові у цього слова є такі синоніми, як: Аморальний; Безсоромний; Непорядна; Нечесний. Зазвичай термін “аморальний” вживається в поєднанні з іменниками “вчинок” або “поведінка”. Однак, порядне і чесна поведінка в українській мові не прийнято називати “моральним”. Антоніми до слова “аморальний” – “високоморальний”, “правильний”, “гідний”. Слово […]...
- Декаданс Декаданс (фр. decadence – занепад) – узагальнена назва кризових явищ у літературі, мистецтві, культурі. Д. як конкретно-історичний факт постав у другій половині XIX ст., зокрема у Франції, де вперше було вжито цей термін на позначення нових художніх тенденцій, які заперечували позитивістські доктрини у мистецтві, ілюзорний академізм, жорстокі міметичні нормативи у творчій практиці тощо, трактовані як […]...
- Тема. Ідея. Проблематика. Сюжет. Композиція. Епіграф Тема – комплекс подій, які формують основу літературного твору. Іншими словами, темою називається все те, про що розповідає автор свого читача. Ідея художнього твору – це основна думка, емоційна складова, смисловий зміст твору. Щоб зрозуміти ідею, потрібно ретельно проаналізувати текст. Ідея укладає в собі індивідуальний погляд письменника на навколишній світ, його суто особисте розуміння процесів, […]...
- Сублімація Сублімація (лат. sublimo – звеличую, підношу) – перенесення творчої енергії із соціально та культурно осуджуваних теренів (зокрема, сороміцьких) на вищі, піднесені. Одними з перших зауважили цю проблематику німецькі письменники-романтики (Новаліс) та філософи (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше). На початку XX ст. поняття “С.” досить широко використовувалось у теорії психоаналізу. За його допомогою З. Фрейд намагався пояснити […]...