Австрія в 16-17 століттях

Після перемоги турок при Мохаче багатонаціональна Австрійська держава стала щитом Європи на шляху турецьких військ. Народи Австрійської держави сповідували різні віровчення. В Австрії зберегли вірність католицизму, в Чехії і Угорщини багато стали протестантами. Станові зборів закривали монастирі і відбирали землі у католицьких костелів. На площах відкрито читали проповіді Гуса, Лютера і Кальвіна. Бажаючи зміцнити єдність держави, Фердинанд I впустив в країну ченців-єзуїтів. Вони стали господарями Віденського університету і всюди відкрили свої безкоштовні школи. Незабаром на вищі державні пости стали призначати тільки католиків, а протестантам заборонили здійснювати богослужіння за межами своїх будинків.

Домогтися виконання цих вимог було важко. Правителі держави – австрійські герцоги Габсбурги – були спадковими монархами тільки в самій Австрії, але і тут їх влада обмежувало збори представників станів і рада феодальної аристократії. Кожен новий австрійський герцог за традицією обирався ще й імператором Священної Римської імперії. Однак значно важливіше для кожного герцога-імператора було утримати за собою корони Чеського та Угорського королівств. Кожна з цих частин Австрійської держави мала своє станово-представницькі збори. Депутати від феодальної аристократії, лицарів-дворян, городян і священиків мали право стверджувати в своїй землі влада кожного нового австрійського герцога-імператора. Він не міг без згоди станових зборів ввести новий закон, податок, набрати військо.

Починаючи з Фердинанда I все австрійські герцоги-імператори прагнули позбутися від цих обмежень і розширити свою владу. У країні були створені єдиний для всієї держави апарат чиновників і постійна наймана армія. Спираючись на них, герцоги-імператори стали вводити нові податки і призначати місцевих чиновників без згоди станів Чехії, Словаччини та Угорщини. У слов’янські й угорські землі ринув потік німецьких колоністів – дворян, священиків, міщан, селян. Німецька мова була оголошена державною. Антиавстрійські повстання були жорстоко придушені. Протягом XVI-XVII століть зборів станів Чехії та Угорщини визнали австрійських герцогів спадковими власниками своїх земель.

До початку XVIII століття станові зборів Австрійської держави втратили майже всі свої права. На чолі чиновницького апарату стояла феодальна аристократія Австрії, Чехії та Угорщини. Нескінченні війни призвели до занепаду багатьох торгово-ремісничих міст на території держави. Селяни знову були звернені в кріпосну залежність. Дворяни змушували їх ходити на панщину і продавали вирощений селянами хліб до країн Західної Європи. Єзуїтські школи широко розповсюдили католицьку культуру серед жителів міст і сіл. У той же час єзуїти вилучили з бібліотек університетів Відня і Праги все заборонені Тридентським собором книги.

Австрійська держава Габсбургів стала абсолютною монархією.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Австрія в 16-17 століттях