Австрійська імперія: доповідь

Держава з назвою Австрійська імперія проіснувала всього 63 роки – з 1804 по 1867 р До того спадкові володіння Габсбургів взагалі не мали спільної назви, а по завершенні цього періоду Австрійська імперія була перетворена в Австро-Угорщину.

Наполеонівські війни зробили з Австрії найсильнішу державу Німецького союзу, саме її представник головував в Союзній раді. При цьому до складу Союзу входила не вся Австрійська імперія, а тільки власне Австрія, Богемія і деякі дрібні володіння Габсбургів. За межами Німецького союзу залишалися Галичина, Далмація, Ломбардія і Венеція, а також Королівство Угорщина, яке, в свою чергу, включало в себе Словаччину, Закарпатті, Хорватію, Воєводіни, Трансільванію. Австрійська імперія була багатонаціональною державою. Якщо перед Німеччиною стояла проблема досягнення національної єдності для одного народу, розділеного безліччю державних кордонів, то австрійське уряд вирішував прямо протилежне завдання, прагнучи утримати в рамках однієї держави безліч найрізноманітніших народів. Національні проблеми залишалися головними для австрійської монархії на всьому протязі її історії. У плані політичного устрою Австрійська імперія являла собою конгломерат окремих держав, об’єднаних лише особистістю монарха.

Вплив Австрійської імперії поширювалося далеко за межі Німецького союзу. Саме в її столиці проходив конгрес переможців Наполеона. Крім того, вона зуміла зайняти провідне місце в створеному після завершення епохи Наполеонівських воєн Священному союзі. Політичні порядки, що склалися в післявоєнній Австрії, в Німеччині і Європі в цілому, називалися по імені австрійського канцлера системою Меттерніха.

К. Меттерніх

Однак роль, яку Австрійська імперія грала в міжнародному житті Європи, абсолютно не відповідала її внутрішнім можливостям. Економіку імперії відрізняли низькі темпи промислового розвитку.

В Австрії досить рано почалося залізничне будівництво, але відбувалося воно теж дуже повільно. Центром промислового розвитку імперії стала Богемія. Більшість інших володінь Габсбургів залишалося відсталими сільськогосподарськими околицями, а економічний розвиток різних регіонів відрізнялося крайньою нерівномірністю.

Духовне життя Австрійської імперії

Духовне життя Австрійської імперії також мала свої особливості. У містах переважала німецька культура, але кожне з володінь Габсбургів зберігало національну своєрідність. Попри тиск центрального уряду і католицької церкви, яка контролювала сферу освіти, в усіх частинах імперії розвивався процес національного відродження.

Першими виступили діячі чеської культури (“будителі”). Починалося також відродження південно-слов’янських народів, яке ускладнювало протиріччя між хорватами-католиками і православними сербами. Хорвати орієнтувалися на західноєвропейську культуру, серби – на зближення зі своїми одновірцями в інших країнах. Ця різниця віросповідань і пов’язані з ним культурні відмінності визначило все подальше існування родинних, але роз’єднаних історією народів. Особлива ситуація склалася в Галичині, де селяни-русини перебували в залежності від польських поміщиків. У 1846 р в Галичині вибухнуло русинський повстання, що супроводжувалося масовим винищенням польської шляхти ( “галицька різня”). Національний рух в цілому набувало все більш політичний характер.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Австрійська імперія: доповідь