Августин “Про град Божий” – короткий зміст
Одне з головних творів блаженного Августина, що носить назву “Про град Божий” (De civitate Dei) та складений за зразком творів Платона про державу, грунтується на тій головної думки, що людство складається з двох частин: з рабів своєї плоті, засуджених на прокляття, і з людей, що живуть духом і покликаних до блаженства. Звідси Аврелій Августин виводить ідею про існування у світі двох царств, з яких одне загине в день страшного суду. Царством загибелі управляє диявол; головна підстава його – егоїзм, що приводить людину до забуття Бога. Інше небесне царство, що знаходиться під управлінням божим, грунтується на любові до Бога і веде до забуття самого себе. Таким чином Августин у творі “Про град Божий” протиставляє видимий світ, як царство гріха, миру віри і блаженства небажаних душ. Але, визнаючи людську природу зіпсованої і всяку зовнішню діяльність гріховно і допускаючи, що Бог надприродно управляє земними справами через своїх уповноважених, Августин, сам того не розуміючи, надає в зовнішньому світі повний простір грубості і насильства.
Предмет твору “Про град Божий” так великий, що дав блаженному Августину можливість укласти в його рамки все моральне і догматичне вчення західної церкви і безліч інших матеріалів, а його прихильникам – можливість брати з цієї книги найрізноманітніші уявлення і погляди. На думку Августина, весь Стародавній Рим, як гріховне земне держава, перебував під владою диявола. Щоб підтвердити свій погляд, він звертається в своєму творі до історії римської держави і намагається довести історично, що щастя такого держави не є істинне щастя, яке знаходиться тільки в державі Бога. Але будучи швидше ритором, ніж істориком, і дивлячись на історію з чисто теологічної точки зору, Аврелій Августин вже по одному цьому впадає в однобічність. У всій історії римської республіки і імперії він бачить тільки безперервний ряд несправедливостей і жорстокостей, випускаючи з уваги, що повсякчас існують відомого роду переконання і установи. Так чуттєва релігія і строго східний погляд на життя були можливі в грецьку і римську старовину, а в пізніший час необхідно повинні були розвинутися сверхчувственное вчення і східне світогляд. Блаженний Августин дуже грунтовно доводить неспроможність стародавньої релігії та філософії і правильно передає у книзі “Про град Божий” історичну зв’язок різних причин падіння римської республіки; але погляди його на історію доводять цілковите нерозуміння перебігу подій. У його творі героїчно і політично характери давньої історії залишаються непомітними; але зате різко видаються вперед релігійний і ієрархічний елементи. Знаючи сумне становище Римської імперії під час Августина і грубість Середніх століть, ми зрозуміємо, що погляд його міг знаходити собі особливе співчуття в цю епоху і зробитися панівним в середні століття. У тогочасних сумних обставин люди не могли знайти собі заспокоєння в стародавній філософії і політичної волі. Швидше їм могла допомогти сліпа віра, поліцейська сила деспотизму і ієрархія. Внаслідок цього дотепна і строго благочестива книга Августина “Про Град Божий” визначило на кілька століть вперед християнські погляди на язичництво, його релігію, філософію та історію.
Твір Августина служило головним джерелом і багатьох інших середньовічних поглядів. Земне або язичницьке держава, на думку блаженного Августина, управляється дияволами, філософами і шанувальниками злих духів, а небесне або християнське – святими, ангелами і духовенством. Августин детально говорить про ангелів і дияволів, про святих і злих духів. При цьому його книга “Про град Божий” викладає вчення, яким згодом користувалися середньовічні художники і поети до самого Мільтона. Вчення Аврелія Августина про покарання, яким піддадуться всі виключені з царства Божого при кінці світу, цілком відповідало поняттям народів, що оселилися незабаром після того в межах римської імперії. Ця теорія лягла в основу поезії середньовічних письменників і сприяла облагороджування грубих, чисто чуттєвих понять про потойбічне життя.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)