Аверроес

Аверроес (Ібн Рушд, бл. 1126-1198) вплинув на латинський Захід своїми об’ємними коментарями до творів Аристотеля. В історії філософської думки залишилося 3 групи його коментарів:
– Парафрази коротко викладають висновки Аристотеля; – Середні коментарі дають пояснення змісту арістотелівського вчення і власного вчення;
– Великі коментарі детально роз’яснюють тексти Аристотеля. Аверроес прагне об’єднати філософію з мусульманською
релігією, розрізняючи рівні тлумачення Корану, які відповідають різним рівням розумної здібності людини.
У вченні про розум він розрізняє діяльний (активний) розум, що створює інтеллігибельного форми, і розум потенційний, що сприймає їх. Той і інший вічні і надіндівідуальних. Актуалізація форм в потенційному розумі конкретної людини створює індивідуальний придбаний розум. Оскільки розум, будучи пов’язаним з людиною, смертна, вчення Авероеса виключає особисте безсмертя індивідуальної душі.
Найбільш видатним представником іудейської арабомовній середньовічної філософії з’явився Мойсей Маймонід (1135-1204), що народився в Іспанії та головні свої твори написав на арабській мові. Найзаповітніше з творів Маймоніда – “Путівник вагаються”. Він звертається в ньому до тих, хто мав сумніву в вірі, займаючись філософією. Маймонід прагне показати, що віру можна зміцнити знову завдяки наукам.
Маймонід впевнений, що якщо деякі місця з Біблії суперечать науковому знанню, то їх слід тлумачити алегорично.
Мислитель стоїть на позиціях негативної теології, стверджуючи, що говорити про сутність Бога можна тільки негативними висловами. Стверджуючі ж стосуються лише його дій, але не сутності.
Історія середньовічної філософії завершується в XV в. Її кінець пов’язаний з розкладанням феодалізму. На своїй завершальній стадії середньовічна філософія існує паралельно з філософією епохи Відродження.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Аверроес