Архітектура класики: афінський Акрополь

V століття до н. е. – Час розквіту давньогрецьких полісів. Афіни перетворюються в найбільший політичний і культурний центр Еллади. В історії Стародавньої Греції цей час прийнято називати “золотим століттям Афін”. Саме тоді тут велося будівництво багатьох архітектурних споруд, що увійшли до скарбниці світового мистецтва. Це дійсно був чудовий час в історії Стародавньої Греції! Його ще називали “в§ком Перикла”, який правив в Афінах з 449 р. До н. е. е. Цьому високоосвіченому і далекоглядному політику вдалося об’єднати навколо себе кращі уми Древньої Еллади. Його найближчими друзями були філософ Анаксагор, скульптори Поліклет і Фідій. На частку Фідія випала честь будівництва афінського Акрополя.
Асиметричний в плані ансамбль Акрополя – громадського і культурного центру Афінської держави – це вище досягнення давньогрецької архітектури класичної епохи. Багаторазово зруйнований, пограбований і перетворений на руїни, цей пам’ятник “золотого століття” античної культури і сьогодні зберігає величавість і органічну стрункість. Центральний вхід в Акрополь здійснювався через Пропілеї.

Мені буде вічно доріг день,
Коли вступив я, Пропілеї,
Під вашу мармурову покров,
Що піни хвиль морських біліше,
Коли священний Парфенон,
Я побачив в блакиті чистої
Вперше мармур золотистий
Твоїх божественних колон,
Твій камінь, сонцем весь облитий,
Прозорий, теплий і живий,
Як тіло юної Афродіти,
Народженої пеною морський.
Д. С. Мережковський

Пропілеї представляли собою споруду, що складається з трьох частин. У центрі перебували криті ворота у вигляді глибокого наскрізного портика з п’ятьма проходами уздовж колон. Тут під час свят і урочистих ходів проходили городяни, їхали вершники і колісниці, вели жертовних тварин. З півночі до них примикала пінакотека (сховище картин), в якій містилися картини, меморіальні мармурові плити та посвячення богам. З півдня Пропілеї врівноважував легкий і витончений храм Афіни Ніки Аптерос (безкрилої) – богині Перемоги. Усередині храму знаходилася її безкрила статуя. Згідно з легендою, ця богиня принесла грекам перемогу над персами, а тому жителям міста не хотілося з нею розлучатися. Зобразивши Ніку безкрилій, вони порахували, що богиня вже ніколи не зможе покинути їх місто. Велична будівля Пропив їй описано ще давньогрецьким письменником Павсанієм: “Пропілеї мають дах з білого мармуру, і по красі і величиною каменю досі немає нічого кращого”.
Пройшовши Пропілеї, відвідувач опинявся на великій площі, в центрі якої здіймалася величезна бронзова статуя Афіни Промахос (Войовниці), покровительствующей Афінам і грецькому народу. Зупиняючись перед статуєю богині, греки піднімали свої погляди, щоб поглянути в її обличчя. Урочисто сидячи на троні, вона спокійно дивилася на місто, що розкинулося біля підніжжя Акрополя. Блискучі вістря списа і шолом Афіни вже здалеку було видно возвращающимся на батьківщину синам Аттики, а іноземці тремтіли перед цим символом величі Афін. Статуя богині, цілком ймовірно, була творінням геніального скульптора Фідія (початок V ст. До н. Е. – Бл. 432/431 рр. До н. Е.), Який керував роботами на Акрополі. В основі композиції Акрополя лежала асиметрія, яка в цілому не порушувала відчуття рівноваги і впорядкованості архітектурного ансамблю.
Правіше від Пропилей знаходиться головний храм Акрополя – Парфенон, присвячений богині Афіні, покровительці міста. Він був споруджений в період з 447 по 438 р. До н. е. е. архітекторами Иктином і Каллікратом. Храм займає найвищу частину пагорба, тому видно звідусіль, з будь-якої точки Акрополя і міста. У плані Парфенон являє собою периптер (В х 17 колон заввишки в 10,5 м). Доричні колони надають храму особливу монументальність і сувору красу. Існує припущення, що перекриття західного приміщення спочивали на 4 високих іонічних колонах. Цей величний храм, побудований з мармуру, вражає майстерністю обробки матеріалу. За переказами, у святилищі Парфенона перебувала 12-метрова статуя Афіни Парфенос, виконана зі слонової кістки і покрита тонкими золотими пластинками.
Дотепер храм вражає благородством пропорцій, витонченістю форм і красою оздоблення. Особливо чудовий фриз (середня частина антаблемента, горизонтального перекриття колон) Парфенона, виконаний Фідієм і скульпторами його кола. Фідію належить ідея розташування фриза, його композиційна побудова – розподіл груп і створення загального ритму, що нагадує урочиста хода. Рельєфи прославляють грецький народ і його історію, а також відображають міфологічні сюжети. На фризах Парфенона, здається, зібралися всі боги Греції: громовержець Зевс, могутній володар морів Посейдон, мудра войовниця Афіна, крилата богиня Перемоги Ніка. Тут же, на мармурових плитах фриза, здійснювали свої подвиги і герої грецьких міфів. Афіняни так пишалися своїми перемогами і процвітанням, що насмілилися зобразити себе поряд з богами. Ось чому серед численних богів тут відображені і прості громадяни: вершники на конях, супроводжуючі урочиста хода, дівчата, які подають канделябри, юнаки, провідні жертовних корів і овець, музиканти – флейтисти і кифареда, благородні афінські старці з квітучими гілками в руках.
Всі вони являють собою якийсь узагальнений образ вільних громадян ідеальної і піднесеної краси.
На північному схилі пагорба знаходиться головне святилище Акрополя – храм Ерехтейон, створений пізніше Парфенона, в останній чверті V ст. до н. е. Храм був присвячений легендарному цареві Афін Ерехтея, який мав божественне походження. За переказами, на цьому місці відбулася суперечка Афіни і Посейдона за право володіння Аттикою. Особливістю Ерехтейона є його абсолютно незвичайна для грецького храму складна асиметрична планування. Храм прикрашають скульптури каріатид – дівчат, урочисто підтримуючих карниз. Каріатиди виконували конструктивну роль, замінюючи колони. У той же час вони виробляють на глядача особливу естетичне враження. Їхні постаті величаві і спокійні, витончені складки одягу драпірують стрункі тіла. Може бути, саме так простували жриці, несучи на голові кошики зі священними атрибутами?
На південному схилі Акрополя розташовується театр Діоніса, вміщав 17 тис. Чоловік. У ньому розігрувалися трагічні і комедійні сцени з життя богів і людей. Перед початком вистави у вівтарі перед статуєю бога Діоніса здійснювали жертвоприношення і обряд очищення всіх присутніх у театрі. Афінська публіка жваво і темпераментно реагувала на все, що відбувалося у неї на очах. Богів і героїв легко можна було розпізнати по їх атрибутам: в руках у Діоніса був тирс – палиця, обвита плющем і виноградним листям, Аполлон тримав у руці лук і стріли, Геракл, одягнений в левову шкуру, захищався палицею.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Архітектура класики: афінський Акрополь