Архітектура еллінізму. Пергамський вівтар
До кінця IV ст. до н. е. класичний світ Греції практично зживає себе. Численні війни, завойовницькі походи Олександра Македонського (356-323 рр. До н. Е.), А потім розпад колись могутньої імперії перетворили Грецію в спорожнілу провінцію. Проте Греція раніше залишалася головним осередком нової ідеї величі світу, об’єднаного на величезному просторі так званої елліністичної культурою. У період еллінізму повсюдно будувалися нові міста з регулярним плануванням (Олександрія, Пергам, Мілет), створювалися величні архітектурні ансамблі і грандіозні пам’ятники. До зводяться храми, палаци, театрам додалися і нові типи громадських будівель – мусейони, бібліотеки, гімнасії. До цього часу відноситься і будівництво чудес світу – Мавзолею в Галікарнасі (IV ст. До н. Е.), Колоса Родоського і Фароського маяка (III ст. До н. Е.), Що вражають своїми масштабами. Грандіозність у поєднанні з прагненням до декоративності, емоційної напруги, патетики, злиття східних і античних традицій стають головними відмітними ознаками архітектури епохи еллінізму. Відбувається відхід від ордерних систем та їх змішання. Улюбленим елементом архітектури став пишний коринфський ордер з його рослинної капітеллю.
Найбільшим культурним та мистецьким центром того часу був Пергам (нині Бергама в Туреччині) – столиця Пергамського царства в Малій Азії, де у II ст. до н. е. був зведений Великий вівтар Зевса (висота більше 9 м). Це монументальна мармурове спорудження найбільш яскраво втілило своєрідність архітектури елліністичного періоду. Величні сходи в 20 ступенів (шириною 26 м) вела на другий ярус вівтаря, прикрашений стрункою колонадою. У центрі внутрішньої колонади знаходився вівтарний дворик з жертовником, до якого з двох сторін вели сходи. Дах всієї будівлі була увінчана статуями. В цілому вівтар представляв споруда, гармонійно поєднує в собі архітектурні та скульптурні елементи.
Зовнішню гладку стіну цоколя (нижня, кілька виступає частина будівлі) з чотириступінчастим підставою прикрашав горельєфний фриз (висотою 2,3 м і довжиною в 120 м). Сюжетом для зображень послужила тема битви олімпійських богів з гігантами. Їхні постаті, представлені у всю висоту фриза, в півтора рази перевищували людський зріст.
Загальна композиція фриза розділена на численні групи, скомпоновані з двох-трьох фігур. Їхні рухи направлені в різні боки, в певному ритмі, з дотриманням рівноваги складових частин на кожній стороні будівлі. Усередині кожної групи – бурхливий загострення пристрастей, повна драматизму спекотна сутичка не на життя, а на смерть. Фігури богів і гігантів різноманітні, в їх зображеннях немає ні одного повторюється деталі; всі повно напруженої динаміки і найвищого драматизму.
Поруч з Зевсом зображена його улюблена дочка Афіна. Богиня, озброєна великим круглим щитом, одягнена в широкий розвівається пеплос (жіночий верхній одяг без рукавів, що надівається поверх туніки). Вона вступила в боротьбу з крилатим гігантом Алкионея (фігура зліва від неї), схопила його за волосся і намагається відірвати від землі, в зіткненні з якої він черпає сили. Змія Афіни сильно здавила його праву ногу і впивається в тіло гіганта. Особа юного Алкионея, терзаемого змією, прекрасно, нестерпний біль і страждання не спотворюють його благородних рис, у яких передана болісна туга розставання з життям. Юнак намагається бігти, простягає ліву руку і ногу назустріч матері Геї, яка, піднімаючись із землі, марно благає Афіну пощадити сина. Праворуч зображена летить крилата богиня перемоги Ніка, яка вже поспішає увінчати голову Афіни лавровим вінком.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)