Архаїзми
Архаїзми (грецьк. archaios – давній) – застарілі слова, словосполучення, граматичні чи синтаксичні форми, що вживаються в художній літературі як прийоми з різними стилістичними функціями: для якомога точнішого відтворення колориту зображуваної історичної доби, для підкреслення особливостей мови персонажів минувшини, з урочистою чи іронічною метою, для витворення семантичного синкретизму. До А. відносять історизми (частина слів, витіснена з активної лексики в пасивну), біблеїзми, старослов’янізми, давньоукраїнізми. А. в українській літературі мають велику традицію, присутні у всіх її родах і жанрах. Особливий інтерес А. викликали у представників “празької школи”, захоплених історіософічними мотивами (Є. Маланюк, Оксана Лятуринська, Ю. Липа та ін.), де їм відкривалися основи етногенетичної пам’яті. Задля цього, приміром, О. Стефанович заповнив А. простір власної поезії, вдаючись навіть до рідкісних, але посутніх експериментів, як, принаймні,,у вірші “З літопису”:
Бі ко поятим глас витязя:
“Яко толико вас, гости,
І не могосте одбитися,
Но побігосте?”
І отвіщаху, глаголюще:
“Яко нам битися з вами! –
Цілоє бихом побоїще
Вслали тілами.
Бяху бо верху вас друзи,
Грозно крильми помаваху, –
Світлі і страшні в оружії
Вам помагаху”.
Related posts:
- Історизми та архаїзми в літературних творах ІСТОРИЗМИ – слова або сталі словосполучення, які означують реалії, що вийшли з ужитку й належать до старовини. Як стилістичний засіб І. відтворюють історичний колорит певної доби. Численні І. в творах Шевченка засвідчують його добру обізнаність у галузі історії та побуту Давнього Риму (кесар, раб, тіара, патрицій, конглав, терма, гладіатор, амфора тощо), Давньої Греції (гінекей, гетера, […]...
- Архаїзми та старослов’янізми і їх моделююча роль у експресіоністичній стильовій структурі Палімпсестів В. Стуса Слово з його семантичним наповненням і конотативним значенням, слово в його синтаксичному, ритмічному, інтонаційному розмаїтті є найпершою умовою структурування будь-якої стильової моделі. Коли йдеться про експресіоністичну модель, то на перший план виходить конотація, тобто те додаткове значення, яке містить інформацію про експресивну силу та оцінну вартість слова, а також емоції та волевиявлення, що супроводжують його […]...
- Архаїзми – Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Архаїзмами (від грец. Άρχαίοζ – старовинний, давній) у загальному визначенні називаються слова, що вийшли з широкого вжитку й перейшли до так званого пасивного запасу лексики національної мови. У більш точному розумінні до архаїзмів належать слова, “що називають такі предмети чи поняття, які самі по собі аж ніяк не застаріли, але для позначення яких тепер користуються […]...
- Провідна думка повісті І. Франка “Захар Беркут” – сила народу в єдності, згуртованості, відданості своїй батьківщині. Роль пейзажів у повісті. Архаїзми, та діалектизми у творі Мета. Навчити учнів розкривати головну думку твору; провести міні-дослідження ролі описів природи; визначити значення архаїзмів та діалектизмів у повісті; формувати науковий підхід до розгляду художнього твору; виховувати високі морально-естетичні якості та патріотичні почуття. Обладнання: схема міні-дослідження, ілюстрація до книги І. Франка “Захар Беркут” (худ. В. Литвиненко). Хід уроку I. Організаційний момент. II. Оголошення теми і […]...
- Теми наукових робіт – Додатки 1. Міфопоетична парадигма образності у “Повісті минулих літ”. 2. Літературна творчість в осмисленні давніх українських авторів. 3. Самоусвідомлення творчої особистості у літературних пам’ятках доби Київської Русі. 4. Повчальна проза в українській літературі доби Київської Русі. 5. Апокрифічний компонент у літературних пам’ятках доби Київської Русі. 6. Художній хронотоп “Повісті минулих літ”. 7. Художній хронотоп Київського літопису. […]...
- Фігурний вірш Фігурний вірш (лат, figura – зовнішній вигляд, образ) – вірш, в якому синтезовано властивості звукових та візуальних мистецтв, втілені у винахідливій, переважно графічній, формі. Запроваджений еллінським поетом Сіммієм (збереглося три його вірші – у вигляді сокири, крил та яйця), поширились у європейських, особливо у новоєвропейських літературах XVII ст., набуваючи найнесподіваніших конфігурацій. Висвітлювалися Ф. в. і […]...
- Альбомна лірика Альбомна лірика – вірші переважно салонного гатунку чи суто інтимного призначення, започатковані у французькій поезії (мадригал, рондо). Вони з’являлися і в українській ліриці (Я. Головацький, “В альбом Ізмаїлу Срезневському”, І. Франко, “В альбом пані О. М.”, особливо – у доробку В. Пачовського і та ін.), маючи передовсім коло приватних інтересів та рефлексій. Подеколи А. л. […]...
- Балада Балада (фр. ballade, від Прованс, ballar – танцювати) – жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового гатунку з драматичним сюжетом. Зазнала посутніх змін від початків свого існування (ХІІ-ХІІІ ст.), коли вживалася як любовна пісня до танцю, поширювалася у Провансі. Невдовзі в Італії, зокрема у доробку Данте Аліг’єрі, під впливом канцони втратила свій танечний рефрен. У […]...
- Агітаційна версифікація Агітаційна версифікація (лат. agitatio – спонукання до чогось) – актуальні вірші політичного гатунку, адресовані загалу, один з яскравих різновидів соціальної заангажованості поезії. Покликані донести до свідомості найширших народних мас певну ідею у спрощеній заримованій формі, вони неодноразово виправдовували своє призначення в позалітературному контексті. Політики, знаючи неабиякий вплив віршового слова на людську психіку, часто зверталися до […]...
- Маринізм Маринізм (лат. marinus – морський) – морська тематика в художній літературі, позначена не тільки естетичним переживанням морських краєвидів та життя моряків, а й часто поривом у незвіданий простір, жагою відкриття нового. Представниками поетичної мариністики в українській літературі можна вважати Т. Шевченка (“Гамалія”), Лесю Українку (цикл “Кримські спогади”, “З подорожньої книжки”), П. Карманського (вірші із збірки […]...
- Імажизм Імажизм (фр. image – образ) – модерністська течія у світовій літературі, наріжним каменем якої є поняття образу як самодостатньої одиниці поетики художнього твору. Зародилася в англо-американських мистецьких колах на початку XX ст. Теоретиком вважається Т.-Е. Г’юм – засновник клубу “Школа імажизму”. Пізніше цей напрям у літературі представляли Е. Паунд, Р. Олдінгтон, Дж. Г. Флетчер, Т.-С. […]...
- Козацькі літописи – ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII століть Існує три літописи, в яких зображені події з життя українського козацтва, а літописцями виступили теж козаки. Це літописи Самовидця, Самійла Величка та Григорія Грабянки. “Літопис Самовидця” охоплює події 1648-1702 pp., а також подає стислий огляд історії України 1703-1784 pp. Більш докладна оповідь міститься у літописі про Чорну Раду під Ніжином у 1663 році. Автор подає […]...
- Логаеди Логаеди (грецьк. logaoidikos, від logos – слово та aoide – спів) – у квантитативній версифікації – вірші мішаних розмірів, утворені сполученням чотиридольних стоп (дактиль, анапест) із тридольними (ямб, хорей), поширені в античній поезії, зокрема в ліриці та трагедії. На їхній основі витворювалися нові строфічні структури (Алкеева строфа чи Фалекіїв вірш). Вживаються і в тонічних віршах, […]...
- Курйозні вірші Курйозні вірші (фр. сuriеuх – допитливий, цікавий) – неординарні за формою, вишукані поетичні твори, поширювані в українській поезії від барокової доби.(фігурні вірші, паліндроми тощо). Найпримітнішою постаттю у творенні К. в. був Іван Величковський – автор оригінальної рукописної збірки “Млеко, од вівці пастиру належне”, в якій він звернувся до різних форм К. в. З України К. […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – Б.-І. АНТОНИЧ, О. ТУРЯНСЬКИЙ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 11 КЛАС 1.Оригінальне сприйняття ліричним героєм творів Б.-І. Антонича природи і навколишньої дійсності через народні символічні образи, фольклорні тропи. 2.Богдан-Ігор Антонич – яскрава, оригінальна постать в українській літературі. 3.Найважливіші поняття філософії Б.-І. Антонича – сонце, буяння життя. 4.Збірка “Три перстені” – найвище поетичне досягнення Б.-І. Антонича. 5.”Хочу і маю відвагу йти самостійно і бути самим собою” – […]...
- Гімн красі, радощам життя і коханню в поезіях Сапфо та Анакреонта – ЗРАЗКИ ТВОРІВ – ГОМЕР, ТІРТЕЙ, САПФО, АНАКРЕОНТ, ЕСХІЛ, СОФОКЛ, ВЕРГІЛІЙ, ГОРАЦІЙ, ОВІДІЙ – ЛЮДИНА ТА її СВІТ У ДАВНІХ ЛІТЕРАТУРАХ – 8 клас Давні греки вміли любити й цінувати життя – цей найкращий дарунок богів. Оспівування оптимізму, радощів буття пронизує твори більшості відомих поетів гою часу, зокрема Анакреонта. Відомо, що його творчість започаткувала напрям ліричної поезії під назвою “анакреонтична поезія”, який існує і сьогодні. Цей вил лірики розробляє вузьке коло тем: кохання, вино, бенкети, веселощі, дружбу. Вірші Анакреонта […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – П. ВЕРЛЕН, А. РЕМБО – ІЗ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ. СИМВОЛІЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. ОСНОВНІ ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОЕТИЧНЕ НОВАТОРСТВО СИМВОЛІСТІВ – 10 клас 1.”Найперше – музика у слові” (характеристика поезії символістів.) 2.Що приваблює мене в поезії Верлена? 3. “Пейзажі душі” поезії Верлена (за поезією “Так тихо серце плаче…”). 4.”Поетичне мистецтво” П. Верлена – поетичний маніфест символістів. 5.”Голосівки” А. Рембо – картина Всесвіту. 6. Сонет “Голосівки” А. Рембо – яскравий зразок символістської лірики. 7.Символічне значення образу п’яного корабля в […]...
- Молода Україна “Молода Україна” – громадсько-політичний рух у Галичині 1870-90, ініційований І. Франком. Протистояв “москвофільству” та “народовству”. Представники “М. У.” репрезентували свої радикальні погляди на сторінках часописів “Друг”, “Громадський друг”, “Молот”, “Світ”, “Житє і слово”, “Народ”, прагнули європеїзації української культури, дотримувалися позитивістських поглядів на мистецтво, обстоювали міметичні принципи художньої творчості. Під такою назвою впродовж 1900-26 виходили періодичні […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – В. СОСЮРА, Б. ОЛІЙНИК, В. ПІДПАЛИМ, І. МАЛКОВИЧ – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – 8 КЛАС 1.Образ України в поезії В. Сосюри “Любіть Україну”. 2. “Всім серцем любіть Україну свою…”. 3. Художні особливості вірша “Любіть Україну”. 4.Проблема життєвого вибору у творчості Т. Шевченко, Лесі Українки та Б. Олійника. 5. Проблема морального вибору у вірші Б. Олійника “Вибір”. 6. Психологічні портрети персонажів з вірша “Ринг” Б. Олійника. 7. “Васильки” В. Сосюри – […]...
- Складка “Складка” – український літературно-художній альманах, виданий 4-ма випусками (1887, 1893, 1896 – у Харкові, 1897 – у С.-Петербурзі). Перші два редагував В. Александров, наступні – К. Білиловський. Перший випуск містив поезії В. Александрова, К. Білиленського, В. Самійленка, Я. Жарка та ін., оповідання Б. Грінченка (“Одна, зовсім одна!”), К. Білиловського (“Загублене життя”), Ганни Барвінок (“П’яниця”). Оригінальні […]...
- Своєрідність лірики Анни Ахматової Основна тема творчості – тема любові, де душевні переживання не описує а виробляються автором. Першорядне значення відіграє психологічна деталь, яка дозволяє вловити найтонший рух душі. Наскрізними мотивами в любовній ліриці стає: мотиви поєдинку, втрати, розлуки, самотності. Любов може обдарувати людину і радістю і стражданням, але це – завжди щастя. Тема кохання не єдина в творчості […]...
- Верлібр Верлібр (фр. vers libre – вільний вірш) – неримований нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). У художній літературі В. поширюється в добу середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та ін. Особливого значення В. надавав В. Уїтмен, […]...
- ХАРАКТЕРНІ РИСИ ТА ОЗНАКИ БАРОКО Й КЛАСИЦИЗМУ – Бароко – напрям у мистецтві та літературі, який охоплює в Україні період XVII-XVIII ст. √ Основні риси бароко: – посилення ролі церкви і держави, поєднання релігійних і світських мотивів, образів: – мінливість, поліфонічність, ускладнена форма; – тяжіння до різких контрастів, метафоричності, алегорій; – прагнення вразити читача пишнотою і барвистістю стилю, риторичним оздобленням твору; – […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – P. М. РІЛЬНЕ, Г. АПОЛЛІНЕР, Ф. Г. ЛОРНА – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ. – 11 клас 1.Г. Аполлінер. Психологічний портрет митця. 2. Поетичні новації Гійома Аполлінера. 3. “…Палюча ліра болючі пальці обпіка” (за інтимною лірикою Г. Аполлінера). 4. Ліричний “документ” Першої світової (за поезією Г. Аполлінера “Зарізана голубка й водограй”). 5.Художні особливості вірша Г. Аполлінера “Міст Мірабо”. 6. Р. М. Рільке та Україна. 7. “Сонети до Орфея” Р. М. Рільке як […]...
- Аналіз вірша Мандельштама “Безшумне веретено” Відповідно до класифікації знаменитого філолога і літературознавця Гаспарова, 1908 – 1911 рр. – Час учення для Мандельштама. У цей період він пише вірші в дусі творів зі збірки “Романси без слів” видатного французького поета-символіста дев’ятнадцятого століття Поля Верлена. У ці роки створено вірш “Безшумне веретено”, що вводить в творчість Мандельштама два значних мотиву: нескінченності і […]...
- ІСТОРИЧНО-МЕМУАРНА ПРОЗА. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ. “ІСТОРІЯ РУСІВ” 1. Письменник, що видав у своїй друкарні рукопис “Літопису Самовидця”. А Є. Гребінка. Б Т. Шевченко. В П. Куліш. Г І. Нечуй-Левицький. 2. Автором “Літопису Самовидця” вважають… А В. Кочубея. Б К. Зіновієва. В І. Биховця. Г Невідому особу. 3. Події, які охоплені у змісті твору. А Від давніх часів до 1769 р. Б Від […]...
- ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Олександр Довженко. “Зачарована Десна”, “Україна в огні”. Андрій Малишко . “Пісня про рушник”. Василь Симоненко . “Лебеді материнства”, “Ти знаєш, що ти – людина…”. Ліна Костенко . “Маруся Чурай”. Іван Драч. “Балада про соняшник”. Дмитро Павличко . “Два кольори”. ЗАПАМ’ЯТАЙ Основні твори: збірки “Ліричні поезії”, “В сяйві мрій”, поезії “Краю мій рідний”, “Горами, горами”, “Привид”, […]...
- Ефект Зейгарник Ефект Зейгарник – це психологічний феномен, який полягає в тому, що люди схильні запам’ятовувати раптово перервані заняття і завдання, ніж ті, які встигли завершити. Дані про це ефекті були отримані дослідним шляхом: проводилося кілька експериментів, учасниками яких були школярі та студенти. Під час цих експериментів випробовувані закінчували одні завдання і переривали виконання інших. По закінченню […]...
- Танка, або Коротка пісня Танка, або “Коротка пісня” – п’ятивірш, що складається із чергування п’яти – та семискладових рядків (5-7-5-7-7). Одиницею віршового метра у Т. вважається склад, велике значення відводиться музичній тональності. Т. виникла у японській поезії у VIII ст., досягла розквіту у ІХ-Х ст., ставши класичною строфічною формою, тоді як інші зникли (нагаута, седока тощо), розкрила свої можливості […]...
- МЕДИТАЦІЯ Медитація (лат. meditatio – роздум) – вірш філософського змісту, в якому автор передає свої глибокі роздуми про деякі важливі проблеми, інколи глобального значення (життя і смерть, дружба і кохання, людина і природа). Особливого поширення цей жанр набув у поезії сентименталістів і романтиків. Медитативний характер мали чимало віршів Є. Гребінки, М. Костомарова, Т. Шевченка, П. Куліша, […]...
- Гробіанська література Гробіанська література (кім. grob – грубий, der Grobian – грубіян) – течія в німецькій літературі XV-XVI ст., зумовлена запереченням поезії мінезингерів, пов’язана із настановами “поводження за столом”. Г. л. спостерігалася у шванках, фастнахтшпілях, спрямовувалася на висміювання непристойності, простацтва, вульгарності. Основний твір цієї течії – “Гробіанус” (1549) Ф. Дедекінда, написаний дистихом латинською мовою. Елементи Г. л. […]...
- Харківська школа романтиків Харківська школа романтиків – літературне угруповання, що діяло у 20-30-і XIX ст. при Харківському університеті. Тут, передовсім завдяки проф. І. Кроненбергу, поширювались ідеї І. Канта, Й.-Г. Гердера, Й.-Г. Фіхте, особливо “Філософія одкровення” Ф.-В.-И. Шеллінга. їхні погляди виявилися суголосними романтично-екзистенціальному менталітету українства, сприяли теоретичному осмисленню та практичному застосуванню засад романтичної естетики в українській літературі, перегляду міметичних […]...
- Акмеїзм Акмеїзм (грецьк. акті – вищий ступінь чи якість чого-небудь) – стильова течія в російській поезії, що виникла на початку XX ст. як один із шляхів авангардизму. Група митців на чолі з М. Гумільовим (Анна Ахматова, М. Кузмін, О. Мандельштам, М. Зенкевич, В. Нарбут) утворила “Цех поетів”, виступаючи на сторінках часопису “Аполлон”. Естетичними засадами акмеїстів були […]...
- ПУЗИНА КОСТЯНТИН ПУЗИНА КОСТЯНТИН (1790, Полтавщина – 1850, Київ) – поет і освітній діяч. Народився в сім’ї дворянина, початкову освіту здобув удома, а потім навчався в Полтавській духовній семінарії (м. Переяслав) та Петербурзькій духовній академії (1809 – 1814). Викладав у духовних семінаріях Росії та України французьку і давньоєврейську мови, був ректором Кишинівської духовної семінарії. 1822 р. постригся […]...
- КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2 ЗА ТЕМОЮ “ПОЕЗІЯ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX ст.” (ТВІР) – ПОЕЗІЯ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст Мета (формувати компетентності): предметні (систематизовані та узагальнені знання про модернізм у літературі початку ХХ ст., його представників; творче мислення та писемне мовлення); ключові (інформаційні: уміння систематизувати здобуті знання та критично їх осмислювати; загальнокультурні: прагнення досягти високого результату). Тип уроку: урок контролю та корекції знань і творчих умінь. Обладнання: теми творів та рекомендації щодо їх написання […]...
- Епіграф, або Мотто Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо. У емблематичній поезії функцію Е. виконували “девізи” (“мотто”) – один із трьох (поряд із зображенням і підписом – епіграматичним віршем) компонентів […]...
- Товариш “Товариш” – літературно-художній, науковий журнал, виданий українською студентською молоддю у Львові 1888 заходами І. Франка, М. Павлика, В. Будзиновського та С. Козловського. У першому номері вміщено оповідання І. Франка “Домашній промисел”, його переклад двох епіграм К. Гавлічка-Боровського, єврейської народної поезії, статтю “Наша публіка”, а також вірші М. Старицького “На Вкраїні” (під псевдонімом Гетьманець), К. Попович […]...
- ПЛАН – ПОЕЗІЯ СХОДУ ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. ЛІ БО, ДУ ФУ, ОМАР ХАЙЯМ – ЖАНРОВО-ТЕМАТИЧНЕ РОЗМАЇТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ – 8 клас Провідні риси літератури Китаю I. Тісний зв’язок літератури з філософією. (Китайська література зазнала вплину двох філософських систем – конфуціанства та даосизму.) II. Сила китайської літератури. (Сила китайської літератури в цілому і поезії зокрема у високій моральності.) III. Проблематика поезії. (Природа та поет, друг, на чужині, давнє, старість. Ці питання складають єдиний, непорушний тематичний комплекс. Найвище […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – ДЖ. KITC, Й. В. ГЕТЕ, Г. ГЕЙНЕ, Е. СЕТОН-ТОМПСОН, ДЖ. Р. КІПЛІНГ, АЛКМАН, М. ЛЕРМОНТОВ, МАЦУО БАСЬО, Ф. ТЮТЧЕВ – ПРИРОДА I ЛЮДИНА – 5 клас 1.Краса рідної землі (поезія Дж. Кітса, Й. В. Гете, Г. Гейне). 2. Пейзаж у літературі. 3. Історія бультер’єра (за оповіданням Е. Сетон-Томпсона “Снап”). 4. Моральні проблеми оповідання Е. Сетон-Томпсона “Лобо”. 5.”Розпитуйте про мене лише у моїх книжок…” (Творчість Дж. Р. Кіплінга). 6.”Він жодного разу не порушив Закону Джунглів” (образ Мауглі у казці Дж. Р. Кіплінга […]...
- Головний наголос Головний наголос – виразний словесний наголос у вірші, котрий, за законами української версифікації, розподіляє свою ритмотворчу функцію з побічними наголосами одного і того ж самого слова. Так, у вірші П. Тичини “Арфами, арфами…” епітет “самодзвонними” має Г. н. на третьому складі при побічному наголосі на першому. Так само у вірші “Закучерявилися хмари…” спостерігається Г. н. […]...