Архаїзми – Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ

Архаїзмами (від грец. Άρχαίοζ – старовинний, давній) у загальному визначенні називаються слова, що вийшли з широкого вжитку й перейшли до так званого пасивного запасу лексики національної мови. У більш точному розумінні до архаїзмів належать слова, “що називають такі предмети чи поняття, які самі по собі аж ніяк не застаріли, але для позначення яких тепер користуються іншими словами” [110, 155]. Від інших застарілих слів, зокрема історизмів, архаїзми таким чином відрізняються тим, що мають у сучасній мові синоніми. Усі наявні в мові архаїзми поділяються на окремі типи. За класифікацією, поданою в довіднику сучасної української мови, таких типів виділяється п’ять:

1. Власне лексичні архаїзми – слова, витіснені з мови словами з іншим коренем: рать – військо, уста – губи, рот, перст – палець.

2. Лексико-словотворчі архаїзми відрізняються від сьогоднішніх відповідників суфіксами або префіксами: вої – воїни, шкатула – шкатулка, коляса – коляска.

3. Лексико-морфологічні архаїзми характеризуються застарілою граматичною формою: роль – роля, читає – читаєши, моліться – молітеся, сини – синове.

4. Лексико-фонетичні архаїзми від сучасних назв різняться однією чи двома фонемами: поет – піїт, злато – золото, ріжний – різний.

5. Лексико-семантичні архаїзми – застарілі значення слів, які тепер уживаються з іншими, сучасними значеннями: живот (життя), язик (мова, народ), мир (громада, світське життя) [107, 134].

В художніх творах архаїзми можуть використовуватись з метою:

1) відтворення історичного колориту тієї доби, про яку йдеться у творі, наприклад: “А паче всього він хоче, – тут сотник обернувся до Замойського, – він хоче, щоб козацтву реєстровому якнайскорше таки виплатили державне утримання” (І. Ле);

2) мовної характеристики особи, яка говорить, наприклад: “Мир дому і живущим в ньому, – сказав Балабуха, обнявши отця Степана” (І. Нечуй-Левицький);

3) надання мові відтінку урочистості, схвильованої піднесеності над звичайною, побутовою формою вираження, наприклад: “Світе вольний, несповитий” (Т. Шевченко); “Що ти за сила єси?” (П. Тичина);

4) створення комічного враження, наприклад: “Турн тяжку боль одоліває, к Енею руки простягає і мову слезную рече…” (І. Котляревський).




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Архаїзми – Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ