АРСЕН ЗВЕНИГОРА – ВТІЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ. ТЕМА ВІРНОЇ ЛЮБОВІ (ЗЛАТКА) І ЩИРОЇ ДРУЖБИ ( МАРТИН СПИХАЛЬСЬКИЙ, РОМАН, ГРИВА)
Мета:
– навчальна: продовжувати роботу над тетралогією Володимира Малика “Таємний посол”, навчати виокремлювати основне;
– розвивальна: розвивати логічне мислення, уміння висловлювати власні міркування про роль козацтва в житті українського народу, про звичаї, що панували в Запорозькій Січі;
– виховна: виховувати любов до історичного минулого рідної країни, розвивати національну самосвідомість, прищеплювати поняття дружби, вірності.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник, портрет Володимира Малика, картина І. Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султанові”.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
ІІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ У ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ
Угорський кросворд
1. Брат Златки. 2. Дівчина, у яку був закоханий Роман. 3. Прізвище Романа. 4. Ім’я Ненка, коли він представляв турків. 5. Дівчина, яку кохав Арсен. 6. Автор твору “Таємний посол”.
Бесіда з учнями
– Які теми порушує Володимир Малик у творі “Таємний посол”?
– Яка тема твору?
– У чому ви вбачаєте основну думку?
– Доведіть, що твір є історичним романом.
– Які герої є історичними постатями, а які – вигаданими?
– Пригадайте, яка історична подія стала поштовхом до написання тетралогії.
– Як автор показує прагнення Арсена будь-що захищати рідну землю?
– Чи можна вважати головного героя втіленням національного характеру?
– Поміркуйте, як автор розкриває тему вірного кохання у творі.
– Наведіть приклади з тексту, коли на перший план виходить поняття дружби. Кого можна вважати справжніми друзями?
Робота в міні-групах зі схемами
Група 1
Арсен Звенигора | |||
Зовнішні риси | Риси вдачі | ||
Характеристика | Цитата з тексту | Характеристика | Цитата з тексту |
Група 2
Златка | |||
Зовнішні риси | Риси вдачі | ||
Характеристика | Цитата з тексту | Характеристика | Цитата з тексту |
Група 3
Роман Воїнов | |||
Зовнішні риси | Риси вдачі | ||
Характеристика | Цитата з тексту | Характеристика | Цитата з тексту |
Цитатний диктант
1. Спихальський завмер, тільки з-під примруженої вії скотилася по щоці і зависла на вусі одинока сльоза. Незважаючи на зовнішню грубуватість і пащекуватість, … мав по-дитячому вразливе серце, чутливе до всього прекрасного. Пісня зворушила його, збурила душу, нагадала про нелегкі останні роки життя, про те, що і в нього зараз, як і в того козака, що заслаб у холодному засніженому степу, нікого не лишилося, крім друзів, з якими він ділив хліб і сіль. (Мартин Спихальський) 2. Ні, це не простий козак, як вони думали спочатку, коли везли його на хутір! Велична зовнішність у ньому поєднувалась із глибоким і гострим розумом. Арсенові подумалося, що його новий знайомий дуже скидається на Сірка: така ж могутня статура з міцно посадженою на широкі плечі великою характерною головою, такий же владний погляд крицево-сірих очей, таке ж, як здалося йому, уболівання за долю батьківщини й народу. Лише риси обличчя у нього м’якші, добріші. Може, тому, що молодший років на двадцять п’ять чи й тридцять? (Роман Воїнов) 3. Пан Мартин ще влітку, коли вперше завітав з Арсеном у Дубову Балку, накинув оком на цю напрочуд міцну і ставну молодицю, а тепер, побачивши її у новому гарному вбранні, з лискучо-чорними, злегка закучерявленими косами, свіжу від морозу та надміру сили й здоров’я, аж рота роззявив з подиву: пся крев, та це ж просто красуня! Такій би не в хлопській хаті поратися біля баняків, а в магнатському палаці витанцьовувати мазурку та краков’як! Він крутнув догори свого відстовбурченого вуса і чемно, навіть по-шляхетському галантно, вклонився, ліктем відчуваючи в тісноті тепло її пругкого тіла. (Зінька) 4. В його грудях заклекотало глухе ридання. Він розумів, що від сьогодні його життя піде новим руслом і що на цій новій дорозі на нього чигають не тільки злигодні й поневіряння, а й кров та смерть. Він присягався в душі зробити все можливе й неможливе, щоб відомстити своїм кривдникам – Юрію Хмельницькому та Іванові Яненченку, а також тому, хто направляв їх на це чорне діло,- великому візирові Кара-Мустафі. Не відав, як він це зробить, де й коли зустріне своїх ворогів, але знав твердо, що або сам загине, або ж покарає їх! (Арсен Звенигора) 5. Знали його розум, уміння битися на шаблях, відчайдушну сміливість, безкорисливість. Знали, що переяславці не раз хотіли обрати його курінним, але він відмовлявся, бо не був ні владолюбцем, ні честолюбцем, а більше всього на світі шанував і беріг власну волю і гідність, найдужче любив Січ, що була його домівкою, бо не мав ні кола ні двора, та товариство січове, яке було йому за сім’ю. Тому і його всі любили, за винятком хіба деяких дуків, над якими він частенько кепкував. (Метелиця)
V. ПІДСУМОК УРОКУ
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитайте останню книгу тетралогії Володимира Малика “Шовковий шнурок”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)