Армія Стародавнього Риму в період пізньої імперії
В армії Стародавнього Риму в період пізньої імперії зазначалося явище, яке називали “варваризація”. Воно стало результатом зіткнення імперії з варварською периферією. Чисельність легіону скоротилася до 2000 чоловік, а потім навіть до 1000. Це дозволило зробити легіон більш мобільним. Військо стало комплектуватися майже повністю за рахунок рекрутчини. Армію наповнюють загонами з “варварів” (BARBARES). Військо розміщувалося на кордонах (LIMITANEI). Однак були й рухливі частини, які складалися з резерву і прямували на загрозливі ділянки.
Воїнам-ветеранам, які йшли у відставку, виплати пенсій здійснювалися з особливою військової каси. Вона була заснована Августом в 6 році нашої ери. Дана каса наповнювалася за рахунок податку на купівлю-продаж і знову введеного податку на спадщину.
В армії Стародавнього Риму в період пізньої імперії сукупність матеріальних благ формувала так зване табірне майно. Для нього був розроблений і встановлений особливий правовий режим.
У розряд табірного пекулия включалося також майно, яке дарілось батьками і родичами або було отримано у спадок від товариша, який загинув на полі бою. Батько підвладного сина не мав жодних правами на табірне майно, оскільки воно вважалося власністю сина. Ще серпня опублікував закон, який дозволяв синові заповідати табірний пекулий за своїм бажанням. Даний закон згодом був підтверджений нерви (96-98 рр.) І Траяном (92-111 рр.).
У період імперії сформувалося правило, згідно з яким солдатів в поході мав право заповідати те чи інше майно без будь-яких формальностей і церемоній. Солдат мав можливість призначити собі спадкоємця на певний час або під резолютивним умовою. Солдатське заповіт було дійсним незалежно від його форми. Необхідно було лише, щоб заповідач ясно і чітко відбив свої побажання і волю.
Відомо, що воїн до відставки був позбавлений права вступати в законний шлюб. Якщо він був одружений на час зарахування в армію, то шлюб пропонувалося розірвати. Імператорськими LEGES DATAE солдатам, термін служби яких закінчився, давалося право вступати в шлюбні відносини з колишньою (фактичної) дружиною.
Умови служби в армії Стародавнього Риму в період пізньої імперії були досить важкі. Це часто призводило до бродіння і повстань цілих легіонів. Полководці також нерідко використовували воїнів для досягнення особистих цілей.
Імператорські укази багаторазово нагадували вищим і старшим офіцерам про їхні обов’язки.
В армії Стародавнього Риму в період пізньої імперії був детально регламентовано питання про відставку. Були такі види відставки:
– почесна: надавалася за вислугою повного терміну служби;
– поважна: надавалася у випадках, коли військовослужбовець зізнавався непридатним до подальшої військової служби через хворобу;
– ганьбить: давалася особі, яка вчинила злочин.
Відправлений у відставку за останнім підставою не міг залишатися в резиденції імператора і в місті Римі, незважаючи на те, що він звільнявся без вказівки в наказі порочить його факту.
Безліч проблем державі, особливо в періоди пізньої республіки і імперії, створювала дисципліна у військах. Для її підтримки солдатів займали різноманітними роботами.
Римські імператори і командири легіонів найбільше побоювалися неробства в війську. З цієї причини проводилися постійні навчання, відбувалися похідні марші, влаштовувалися земляні та будівельні роботи. Це допомагало вирішити проблему фізичної підготовки воїнів, що постійно знаходилося в центрі уваги керівництва.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)