Home ⇒ 👍Твори на вільну тему ⇒ Апострофа
Апострофа
Апострофа (грецьк. apostrophe – особисте звертання) – стилістична фігура, звертання до відсутньої особи, як до присутньої, до персоніфікованих явищ природи; приміром, звертання Ярославни до Сонця, Вітру та Дніпра-Славутича (“Слово Про Ігорів похід”). А. притаманна народній свідомості, зумовлена традицією гармонійного життя з довкіллям, зафіксована у міфологічних сюжетах, у різних жанрах фольклору (легенди, казки, замовляння, молитви тощо). У поезії А. почасти набуває риторичного гатунку:
Сонце
Драстуй
Шле тобі причин бунтливий Семенко (М. Семенко).
(2 votes, average: 3.00 out of 5)
Related posts:
- ТЕМИ НАУКОВИХ (КУРСОВИХ ДИПЛОМНИХ, МАГІСТЕРСЬКИХ) Теми наукових (курсових дипломних, магістерських) робіт з фольклору Дохристиянські вірування українців і поетичний світ. Образи язичницьких богів в українській календарно-обрядовій поезії. Замовляння на Поліссі. Синтез ритуалу і слова в українських замовляння. Дитячий фольклор Східного Полісся. Легенди і перекази Глухівщини. Зимовий фольклор рідного краю. Весільні пісні жителів мого села. Культ вогню і води в українських весільних […]...
- Анімізм Анімізм (лат. апіта, animus – душа, дух) – світосприйняття, базоване на переконанні в існування душ та духів як першооснови всього сущого, на уявленні про природу як живу істоту, Воно закладало основи первісного міфологічного світогляду, збережені донині у глибинах етногенетичної пам’яті, у колективному несвідомому (архетипах). А. притаманний також і монотеїстичним віросповідуванням (християнству, ісламу, іудаїзму та ін.), […]...
- Анаграма Анаграма (грецьк. ana – пере та gramma – літера) – переставлення літер у слові, завдяки чому витворюється нове значення, прочитуване у зворотному напрямку (тік – кіт, мука – кума, літо – тіло), постають псевдоніми (Симонов – Номис) тощо. Ця стилістична фігура добре відома в українській поезії, використовується з метою римування чи створення різних ефектів, зокрема […]...
- ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАВИЛА ВЖИВАННЯ АПОСТРОФА В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ “КОМП’ЮТЕРНА МИШКА” І ВІРША “УЗЯВСЬ ДЕМ’ЯН НАВЧАТИ КІШКУ” – БУКВАРНИЙ ПЕРІОД (ПРОДОВЖЕННЯ) Мета: закріпити правила вживання апострофа в українській мові; вдосконалювати навички звуко-буквеного аналізу слів; формувати свідомі навички читання; розвивати пізнавальну активність дітей, мовлення, мислення; виховувати самостійність. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. ПОВТОРЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Мовленнєва розминка 1) Робота над скоромовкою. Миші в шафі шаруділи, Шість шарфів шерстяних з’їли. 2) Звукова зарядка. – […]...
- До казки приказка годиться, до слова йде і прислів’я – ІІ варіант – Народні казки – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ Золота скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата й різноманітна. Є в ній прислів’я та приказки, легенди і перекази, думи, пісні, усмішки та анекдоти, “перлини великого намиста” – коломийки, загадки. Усе це – фольклор. Що ж значить це слово? Це англійське слово буквально означає “народна мудрість”. У казки органічно вписуються численні прислів’я та приказки, загадки, пісні, […]...
- Міфологія Міфологія – 1. Сукупність функціональних міфів в обробці певної культури. 2. Наука, що вивчає особливості міфів. Найбільш цілісно збереглась і набула найширшого літературного переосмислення антична М., зокрема давньогрецька. На початку XIX ст. розпочалося вивчення та порівняльно-історичний аналіз давньоіндійської, давньоіранської, давньогерманської та античної М. Українська М. не зафіксована цілісно:, елементи давніх міфологічних уявлень, сюжетні мотиви ритуальних […]...
- Світ народних казок – З НАРОДНОГО ДЖЕРЕЛА У давнину всі народи світу складали казки. Довгий час ці твори передавалися з покоління в покоління усно. Тож кожен оповідач почасти був і автором казки: міг прикрасити її влучним висловом, яскравим образом, додати або змінити якісь подробиці. Однак основний зміст казок протягом віків залишався незмінним. Адже в цих творах утілилися уявлення людей про навколишній світ, […]...
- Скоромовка Скоромовка – поетичний жанр, живлений джерелами дитячого фольклору, зумовлений потребами етнопедагогіки. В основі С – дотепна гра спеціально скомпонованих важковимовних слів, призначена для тренування артикуляційного апарату дитини. Водночас вона, позначена тонким інструментуванням, виконує естетичну функцію, спонукає до словотворчості (“В сіни Мусій сіно носив”, “Надворі погода розмокропогодилася” тощо). Цю особливість С. зауважили авангардисти, зокрема футуристи, використовуючи […]...
- Забавлянки, або Утішки, Потішки, Чукикалки Забавлянки, або Утішки, Потішки, Чукикалки – жанр дитячого фольклору, коротесенькі пісеньки чи віршики гумористичного, жартівливого змісту ігрової спрямованості. Вони активізують (стимулюють) єдність слова та моторики дитини, супроводяться не тільки відповідними рухами, наприклад, погойдуванням дитини на возі (“їхав пан, пан, на конику сам, сам”), а й розвивають її мовні здібності. Незважаючи на свою простоту, 3. позначені […]...
- КАЗКИ БРАТІВ ГРІММ – ЯКОБ і ВІЛЬГЕЛЬМ ГРІММ – КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ Історія створення “…Як багато з того, що цвіло в давніші часи, уже немає нині, ба навіть самих спогадів про це вже майже не лишилося. Щоправда, живуть у народі пісні, легенди та перекази, нині видано кілька книжечок з цієї тематики, а тепер побачать світ і ці казки для дітей та родини… Що стосується способу збору казок […]...
- Емблема Емблема (грецьк. еmbleumа – вставка, рельєфна оздоба) – предмет, зображення, що умовно або символічно виражає певне поняття, ідею. Е. відома письменству здавен, але особливого поширення набула у XVI ст., відповідаючи запитам маньєризму та бароко, використовувалась як символічне зображення, супроводжуване віршовою сентенцією чи прозовим текстом. З’являлися збірники Е. (започаткував 1531 А. Альчато), які складалися з “тріади”: […]...
- Антропоморфізм Антропоморфізм (грецьк. antropos – людина та morphe – форма) – різновид персоніфікації, коли-предмет художнього зображення вподібнюеться людині: В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску. І стріляв горобців з рогатки. […]...
- Народна творчість Народна творчість – сукупність творчої діяльності народу, яка виявляється у різних видах мистецтва: в усній словесній поезії, музичних вокально-інструментальних творах, танцях, хороводах, сценічній грі, драмі, в народній архітектурі та найрозмаїтіших різновидах малярської, декоративно-ужиткової творчості – вишивання, різьблення, художнє ткання, писанкарство, кераміка, витинання, тощо. Поняття “Н. т.” має термінологічний відповідник – слово англійського походження “фольклор” (букв.: […]...
- ШИШАЦЬКИЙ-ІЛЛІЧ ОЛЕКСАНДР ШИШАЦЬКИЙ-ІЛЛІЧ ОЛЕКСАНДР (1828, м. Олішевка, тепер с. Красилівка Козелецького р-ну Чернігівської обл. – 02.03.1859, Чернігів) – фольклорист, етнограф, поет. Народився в сім’ї священика. Закінчив Чернігівську духовну семінарію. Працював писарем у Чернігівському губернському правлінні. Під впливом знайомства з М. Білозерським, П. Кулішем та іншими українськими діячами записував народну творчість, збирав етнографічні матеріали, багато з яких надсилав […]...
- Гейдельберзькі романтики Гейдельберзькі романтики – група німецьких письменників першої половини XIX ст. (А. Арнім, К. Брентано, брати Я. і В. Грімм та ін.), які захоплювалися збиранням, систематизацією, вивченням та публікацією фольклору, видали кількатомний збірник народних пісень: “Чарівний ріг хлопчика” (1805-06), “Дитячі і родинні казки” (1812) тощо. З 1909 А. Арнім та К. Брентано переїхали до Берліна, але […]...
- Замовляння, (діалектне заговори, заклинання, закликання) Замовляння (діалектне “заговори”, “заклинання”, “закликання”) – жанр словесного фольклору, усталені вислови, речитативні, переважно віршовані тиради, що супроводжують магічні дії, рухи їх виконавців – знахарів (від “знати”), відьом чи відьмаків (від давнього “відати” – знати), чарівників, ворожбитів, шептух, тощо і виражають їх бажання вплинути на природу, на людину і її стосунки з оточенням у відповідному напрямку […]...
- Мистецтво “Мистецтво” – літературно-мистецький тижневик Української секції Всеукрліткому (Київ). У 1919 вийшло 6 номерів, у 1920 – лише один за редакцією Г. Михайличенка та М. Семенка, всі наступні – за редакцією М. Семенка. Друкувалися поезії В. Чумака, В. Ярошенка, П. Тичини, В. Коряка, В. Алешка, К. Поліщука, М. Терещенка, Д. Загула, М. Семенка, І. Кулика, В. […]...
- ПАВЛО МОВЧАН (нар. 1939) ПАВЛО МОВЧАН Павло Мовчан народився 1939 року в с. Вільшанка Васильківського району на Київщині. Два роки навчався в Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка. Закінчив Літературний інститут ім. М. Горького (1965) та Вищі сценарно-режисерські курси (1970) у Москві. З 1990 року – депутат українського парламенту чотирьох скликань. Перший заступник голови комітету Верховної Ради […]...
- Мандрівні сюжети “Мандрівні сюжети” – у теорії літературних запозичень – сюжети казок, байок, пісень, творів писемної літератури, які начебто переходять від народу до народу. Підставою для таких суджень є подібність основних мотивів у сюжетах з родинного, родового життя (бездітні сім’ї, битва героя з нечистими силами, зрада брата, коханої, коханого, шукання скарбів тощо), з історії взаємин вождів і […]...
- ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ВІРШ ДО ОСНОВ’ЯНЕНКА – ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII – 70-90-ті рр. XIX ст √ У Вірші-посланні (належить до громадянської лірики, написаний чотиристопним хореем) відтворюються спогади поета про старожитню Україну, запорожців, славу рідного краю, яка була колись. √ Ідея – пробудження національної свідомості, висловлення прохання до Г. Квітки-Основ’яненка звертатися у своїх творах до минулого Батьківщини, Запорізької Січі. √ Композиція: – експозиція: про знищення Запорізької Січі; – зав’язка: розмірковування над […]...
- Верлібр Верлібр (фр. vers libre – вільний вірш) – неримований нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). У художній літературі В. поширюється в добу середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та ін. Особливого значення В. надавав В. Уїтмен, […]...
- ПОЛІСУН (ЛІСУН) ПОЛІСУН (ЛІСУН) – “вовчий бог”, божество, що, згідно з повір’ям, опікувало вовків, сприяло рівномірному розподілу хижаків на землі, підказувало, де знаходиться хвора тварина, яку вовкам слід з’їсти, тощо. Водночас П. – бог торгівлі у східних давньоукраїнських племен, надто сприяв торгівлі худобою і хутром. За легендою, виття вовків означало, що вони просять у П. дати їм […]...
- Фігурний вірш Фігурний вірш (лат, figura – зовнішній вигляд, образ) – вірш, в якому синтезовано властивості звукових та візуальних мистецтв, втілені у винахідливій, переважно графічній, формі. Запроваджений еллінським поетом Сіммієм (збереглося три його вірші – у вигляді сокири, крил та яйця), поширились у європейських, особливо у новоєвропейських літературах XVII ст., набуваючи найнесподіваніших конфігурацій. Висвітлювалися Ф. в. і […]...
- Фольклоризм Фольклоризм (від англ. folk-lore – народна мудрість, народне знання) – наявність фольклорних елементів у літературному творі. Проявляється на різних функціональних зрізах: через сюжетне запозичення, введення у текст окремих фольклорних мотивів чи образів, символічне переосмислення фольклорних міфологічних першоелементів. Виділяють такі основні етапи освоєння літературою фольклору: стилізацію, психологічну інтерпретацію фольклорних мотивів, переосмислення народної міфології. У контексті розвитку […]...
- Хто такий Агасфер? Цим ім’ям, іноді замінюючи його словами “Вічний жид”, позначають персонажа християнської легенди, що отримала широке поширення в західноєвропейському, середньовічному мистецтві і літературі. За християнською легендою, під час шляху Ісуса Христа на Голгофу Агасфер відмовив йому у відпочинку і безжально велів йти далі. За цей Агасфер був приречений на вічне блукання в очікуванні другого пришестя Христа, […]...
- Епіграф, або Мотто Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо. У емблематичній поезії функцію Е. виконували “девізи” (“мотто”) – один із трьох (поряд із зображенням і підписом – епіграматичним віршем) компонентів […]...
- ПИТАЛЬНИК ФОЛЬКЛОРНОЇ ПРАКТИКИ Питальник фольклорної практики Календарно-обрядова поезія 1. Як відзначалися у давнину святки у вашій місцевості? Запишіть розповідь. 2. Як проходив свят-вечір? Які обряди пов’язувалися з ним? Що говорилося при цьому? 3. У які дні прийнято було колядувати, в які щедрувати? Який був склад групи колядників (кількість, вік, стать)? Як розподілялися обов’язки між ними: чи був “береза”, […]...
- Особливості та розвиток фольклору в літературі Фольклор (Folk-lore) – це особлива історично сформована область народної культури. Слово англомовного походження, в перекладі означає “народна мудрість”: folk означає “народ”, lore – “знання”. У зарубіжній літературі цей термін охоплює сукупність різних явищ традиційної культури. У вітчизняній же науці його зміст довгий час обмежувалося областю, пов’язаної з мистецтвом слова. Як синонім використовувалася описова формула “усне […]...
- ДЗВІНОК “ДЗВІНОК” – ілюстрований художньо-педагогічний журнал для дітей і молоді. Виходив у 1890-1914 рр. у Львові двічі на місяць. Мав підзаголовок “Письмо ілюстроване для дітей і молодіжі”. Друкувався за етимологічним, а з 1893 р. – фонетичним правописом. У 1890-1892 рр. виходив за редакцією О. Барвінського й В. Шухевича. З 1893 р. стає органом Руського (з 1912 […]...
- Дисонанс Дисонанс (фр. dissonance, від лат. dissono – недоладно, негармонійно звучу) – неблагозвучність у віршованому тексті, зумовлена вимогами віршового розміру, збігом приголосних (див.: Зіткнення, або Анадиплозис). Таке явище не часто трапляється в українській поезії: “…сиве павутиння в’є павук й в вікні від дотиків охлялих рук блідо-рожеві спіють баклажани” (Б.-І. Антонич). Дисонансом також називають неточну риму, де […]...
- ПЛАНИ – ГЕРОЇЧНІ ПІСНІ ТА БАЛАДИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ – 7 клас Билини як жанр російського фольклору I. Поняття про билину. (Билина – жанр російського фольклору, героїко-патріотичні сказання про богатирів та історичні події Київської Русі IX-XII ст.) II. Тематика билин. (У билинах відтворюється світ Київської Русі, життя таких великих центрів держави, як Київ, Чернігів, Новгород, та інших міст, відтворюються внутрішні події й зовнішня боротьба Русі за незалежність. […]...
- Запозичення у літературі Запозичення у літературі – використання певним автором уже відомих мотивів, сюжетів, образів, ідей, художніх засобів та прийомів з інших фольклорних, міфологічних чи літературних джерел. Одним з прикладів аргументації 3. є наявність вічних тем та вічних образів (Прометей, Дон Жуан, любов, ненависть, правда тощо), біблійних та євангелійних сюжетів. Почасти 3. реалізується через переспіви, стилізацію, аплікацію, пародію, […]...
- Кодизована мова Кодизована мова – засекречена мова певної соціальної групи (див.: Слово, Жаргон). Так, співочі братства XVII-XVIII ст., які строго регламентували діяльність кобзарів та лірників, мали свій статут, касу, корогву та особливу, “лебійську”, мову. У художній літературі К. м. має вигляд анаграми, глосолалії тощо, за нею простежується фольклорна традиція (замовляння, дитячі лічилки і т. п.), магія культового […]...
- Міфологізм Міфологізм – спосіб поетичної реалізації міфу у творах оригінальної літератури. Значення міфу в літературному творі не тотожне його семантиці у першозразку й залежить від культури епохи, задуму письменника, жанру твору. Перехід міфічного образу в поетичний пов’язаний з усвідомленням відмінності між суб’єктивністю процесу пізнання та об’єктивністю дійсності. Один і той же міфологічний мотив, опрацьований протягом багатьох […]...
- МІФИ І ЛЕГЕНДИ ДАВНІХ УКРАЇНЦІВ – СВІТ ФАНТАЗІЇ ТА МУДРОСТІ Ми живемо у XXI ст., тож маємо можливість і читати художні твори, і слухати їх в аудіозапису, і переглядати в театрі, у мережі Інтернет чи по телевізору. Навіть найдавніші твори, які виникли тоді, коли людина ще не винайшла письмо, нині надруковані в книжках. Вони дійшли до нас із сивої давнини. А як? Коли не було […]...
- ПЛАНИ – KITC, Й. В. ГЕТЕ, Г. ГЕЙНЕ, Е. СЕТОН-ТОМПСОН, ДЖ. Р. КІПЛІНГ, АЛКМАН, М. ЛЕРМОНТОВ, МАЦУО БАСЬО, Ф. ТЮТЧЕВ – ПРИРОДА I ЛЮДИНА – 5 клас Пейзаж у літературі 1. Поняття про пейзаж. (Пейзаж (фр. paysage від pays – країна, місцевість) – опис природи, будь-якого незамкнутого простору зовнішнього світу.) 2. Види пейзажів. (Степовий, лісовий, мариністичний (опис моря), урбаністичний (опис міста), індустріальний (опис заводів, шахт).) 3. Роль пейзажу в художній літературі. (Пейзаж не тільки передає красу природи, але набуває і психологічного значення, […]...
- Багатоголосся або Полілог – Словник літературознавчих термінів Багатоголосся, або Полілог (грецьк. роlу – багато та logos – слово) – розмова, в якій водночас бере участь чимало співбесідників; художньо-стилістичний прийом, використовуваний у різних літературних жанрах, передовсім у прозових та драматичних, насичений репліками, вигуками, зауваженнями тощо, поданими у творі без вказівки на персонажа. Подеколи Б. вживається і в ліриці, посилюючи її експресивні зображально-виражальні можливості: […]...
- Анфологіон Антологіон “Анфологіон”, або “Антологіон” (грецьк. anthologia – квітник) – збірники текстів релігійного та літературного змісту (молитви, уривки Святого письма, житія тощо), які виходили в Україні XVI-XIX ст. Перше таке видання здійснено у 1619 у Києво-Печерській лаврі (переклад текстів із давньогрецької мови Іова Борецького, передмова та післямова Єлисея Плете-нецького і Памви Беринди). З’явилися “А.” також у друкарні […]...
- Формалізм Формалізм (лат. Forma – вигляд, постава, форма) – один із напрямів авангардизму в мистецтві початку XX ст., збірне поняття для характеристики дадаїзму, конструктивізму, кубізму, футуризму, абстракціонізму та ін. течій, що об’єднували митців, котрі надавали особливої уваги формі художнього твору. Мав прихильників у більшості країн Європи і Америки в усіх видах мистецтва, заразом і в художній […]...
- ЧОЛОВІЧИЙ ТАНЕЦЬ – ВАСИЛЬ ГЕРАСИМ’ЮК (нар. 1956 р.) – ІЗ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Василь Герасим’юк Василь Герасим’юк вважається одним із найоригінальніших сучасних українських поетів. Його поезії мають глибокий прихований філософський смисл, сповнені міфологічних образів, на зразок світового дерева, води, вогню, повітря, землі тощо. Не є винятком і вірш “Чоловічий танець”, з яким ви познайомитеся зараз. ЧОЛОВІЧИЙ ТАНЕЦЬ Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, […]...