Антуан де Сент-Екзюпері (1900-1944) – ЛІТЕРАТУРА ХХ-ХХІ СТОЛІТТЯ У ПОШУКАХ СЕБЕ І ВИСОКОГО ПОЛЬОТУ
Антуан Марі Жан-Батіст Роже де Сент-Екзюпері – відомий французький письменник, філософ, професійний льотчик. Народився в сім’ї збіднілих аристократів, що мала старовинне лицарське походження. З дитинства був дивною особистістю, не схожою на інших людей. Рідні його називали Король Сонце через біляве волосся, що вінчало голову хлопця; товариші прозвали Антуана Звіздар, тому що ніс його був задертий до неба. Закінчив школу єзуїтів, навчався в католицькому пансіоні, у 1917 р. вступив до паризької Школи мистецтв на факультет архітектури. Та вибрав рідкісну на той час професію “небесного мандрівника” – льотчика, адже був невиправним романтиком і мрійником. Брав участь у Першій світовій війні. З 1925 р. розвозив пошту на північному узбережжя Африки, працював начальником аеропорту в Кап-Джуба, на самому краю Сахари. Пізніше очолив відділення своєї авіакомпанії в Буенос-Айресі. У 1935 р. побував у якості кореспондента в Москві, кореспондентом відправився І на війну в Іспанії. З перших днів Другої Світової війни воював з нацистами, удостоєний Військового Хреста Французької Республіки.
Робота льотчика, розглянута в побутовому, лірико-романтичному і філософському планах, стає головною темою творчості Сент – Екзюпері (романи “Південний поштовий”, “Нічний політ”, “Планета людей”). Його повісті “Військовий льотчик” і “Лист до заручника”, написані під час вимушеної еміграції в США, стали частиною літератури французького руху Опору. Нагороджений літературними преміями “Феміна”, “Гран-прі дю Роман Французької Академії”, “Національна книжкова премія США”. Його творчість стала втіленням гуманізму й любові до людини.
31 липня 1944 р. письменник вилетів з аеродрому на острові Сардинія в розвідувальний політ – і не повернувся. Тільки в 1998 р. у морі поблизу Марселя на 70-метровій глибині були знайдені уламки літака, що, можливо, належав письменникові.
“Маленький принц”
Свій найвідоміший твір-казку “Маленький принц” А. Сент-Екзюпері написав у часи Другої світової війни напередодні Різдва 1943 р., адже люди тоді так потребували на подарунок, намалював до неї Ілюстрації, пригадавши, як малюють діти, і присвятив її своєму другові Леонові Верту. Чому саме казку, адже цей жанр призначено здебільшого для дітей? Сам автор відповідає: “Всі дорослі спочатку були дітьми…” Крім того, на його думку, дитина – це душа світу, її бачення – природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих. Дитина більше відчуває серцем, ніж розумом.
Маленький принц, подорожуючи всесвітом, потрапляє на Землю і опиняється в пісках пустелі Сахара біля літака пілота, який потерпів аварію. Герої шукають серед пустелі живу воду – істину, і вони знаходять її.
У невеликому творі А. Сент-Екзюпері підіймаються найскладніші морально-філософські проблеми: проблема дітей і дорослих, проблема любові і відповідальності, проблема сутності буття самої людини.
Маленький принц – прибулець з планети дитинства. Головний пафос філософської казки А. Сент-Екзюпері – прославляння дитинства, того періоду життя, коли почуття і думки чисті, бачення світу безкорисливе.
Символічне ім’я, обране для назви казки і для героя – Маленький принц. Чому він – принц? Все дуже просто: адже кожна маленька дитина – принц у своєму світі. Дитина подібна до маленького божества, і якщо в світі, де вона з’явилась, їй забезпечені прийняття, турбота і безпека, вона відчуває себе справжнім принцом.
Ілюстрація до казки “Маленький принц” ( Н. Гольц)
До XIII століття мистецтво слова не зверталося до дітей. Середньовічні автори вважають, що дитина ще належить до нижнього світу, їй тільки доведеться народитися для життя духа. У літературі класицизму дитинство постає як вікове відхилення від норми (незрілість). У добу Просвітництва виникає спеціальна дитяча література – романи виховання, що переслідують повчальну, дидактичну мету. Тільки романтизм відчув дитинство як дорогоцінний “світ у собі” – глибокий, чистий, безпосередній, дивний. У реалістичному романі середини XIX ст., особливо у Ч. Діккенса, з’являються образи бідних знедолених дітей, позбавлених домашнього тепла, жертв сімейної та, особливо, шкільної тиранії, однак самі діти залишаються одномірно наївними та невинними. Вищий ідеал Ф. Достоєвського – це дорослий, який зберіг в собі риси дитячої невинності, безпосередності, але додав до них досвід морального усвідомлення. У американській літературі XX ст. у Е. Хемінгуея, В. Фолкнера образ дитинства невід’ємно сплавляється з образом природи.
Як же збагатив розуміння світу дитинства А. Сент-Екзюпері? Героєм його казки виступає дитина. У цьому позначилася любов А. Сент-Екзюпері до дітей і туга за власним дитинством.
Золотоволосий Маленький принц – це казковий, поетичний символ того, що так цінує А. Сент-Екзюпері в людях. Дитина з мудрим серцем знає справжню ціну речам. Вона знає, що жити треба не заради себе, щастя народжується, лише коли віддаєш себе іншим.
Маленький принц прийшов із планети дитинства, щоб пізнати світ. Цей світ має бути зовсім не такий, яким його роблять дорослі люди. Тільки діти вміють бачити речі в їх істинному світлі, не рахуючись з їх “практичною користю”. Вони знають ціну істинної дружби, любові та краси. Осягаючи мудрість життя, Маленький принц одночасно викладає моральний урок дорослим, всім людям узагалі.
Живе Маленький принц на своїй планеті за твердим правилом: тримати свою планету в порядку. Що таке порядок на думку Маленького принца? Це – прочищати три вулкани, щоб вони давали більше тепла; воювати з баобабами, щоб вони не розірвати планету; доглядати за прекрасною квіткою, щоб вона не зачахла. Герой А. Сент-Екзюпері не мислить свого життя без любові до ніжних заходів, без сонця. Дитина відчуває себе частинкою світу природи, до єднання з нею вона закликає і дорослих.
Він покидає власну планету, не знаючи про те, що те, що він буде шукати на різних планетах, виявиться так близько – на його рідній планеті. Маленький герой А. Сент-Екзюпері проходить еволюцію свого духовного розвитку, навчаючись душевній чутливості, вмінню бачити життя у справжньому його розумінні.
Після розмови з Лисом йому відкривається істина – краса лише тоді стає прекрасною, коли вона наповнюється сенсом, змістом. Тільки глибоке розуміння психології кохання, до якого за допомогою мудрого Лиса приходить Маленький принц, дає змогу вирішити існуючий конфлікт і пробуджує в ньому бажання повернутися.
Маленький принц – образ людської душі в ідеалі. Він втілює в собі всі кращі риси, які можуть бути притаманні людині – відкритість, чистота, піднесеність над матеріальним, мудрість.
Ознаки притчі в творі “Маленький принц”. Потреба в глибоких узагальненнях спонукала А. Сент-Екзюпері звернутися до жанру казки-притчі. Твір “Маленький принц” містить філософське повчання, якою повинна бути людина, яке її призначення. Автор зображує через алегорію, метафори та символи теми космічного масштабу: добра і зла, життя і смерті, людського буття, справжнього кохання, моральної краси, безкінечної самотності та багато інших.
Притча в алегоричній формі містить моральне (або релігійне) повчання, глибинну мудрість. Широко цей жанр використовувався у Євангелії. Маючи казкове забарвлення, притча, на відміну від інших жанрів, має універсальний характер, завдяки чому конкретне повчання здобуває поширення у всіх народів. Для притчі характерна надзвичайна загостреність думки, виразність й експресивність оповіді. Оповідь у притчі немовби віддаляється від сучасного автору
Світу, іноді навіть від конкретного часу. У літературі притча є одним із засобів виявлення морально-філософських суджень письменника.
У XX ст. притча у своєму розвитку зробила значний крок уперед. Зокрема, зберігши дидактизм і моралізм, притча набула філософічності.
У “Маленькому принцові” стисло, лаконічно, майстерно передані універсальні людські істини, містяться відповіді на вічні питання про сенс життя, чистоту людських взаємин, справедливість, вірність, справжню дружбу, любов. Тому твір дійсно можна назвати притчею.
Основні символи твору. Глибокі філософські ідеї казки-притчі “Маленький принц” розкриті завдяки системі образів. Ці символи здаються одночасно прозорими та туманними, кожен з них слугує для осягнення тої чи іншої мудрості.
Маленький, принц – уособлення чистого дитячого світосприйняття і в той же час це символ людини – мандрівника у всесвіті, що шукає потаємний сенс речей та власного життя.
Планета Маленького принца – символ внутрішнього світу людини, людської душі, символ будинку людського серця.
Баобаби – це персоніфікований образ зла взагалі. А. Сент-Екзюпері хотів, щоб люди турботливо викорчовували баобаби, які несуть у собі зло та можуть розірвати планету – внутрішній світ людини – на частини.
Ілюстрація до казки “Маленький принц” (В. Єрко)
Троянда – це символ кохання, краси, жіночого начала. Прекрасна і примхлива квітка дарувала Маленькому принцові свій аромат, окрилювала ного життя. І все ж він відчував себе дуже самотнім. Герой не одразу розгледів справжню внутрішню сутність краси. Вважають, що прототипом образу троянди для письменника стала його дружина Консуело.
Лис здавна у європейських казках є символом мудрості та знання життя. Бесіди Маленького принца з цією мудрою твариною стають у притчі свого роду кульмінацією, Також образ Лиса втілює символ дружби, вірності і відповідальності людей один за одного. Лис відкриває малюку життя людського серця, у його словах можна почути символ віри А. Сент-Екзюпері: пізнати що-небудь можна лише “приручивши”; “приручення” полягає у “створенні вуз”: людина або “приручена” річ потребує нас так само, як і ми потребуємо її, – адже ми “назавжди відповідальні за тих, кого приручили”.
Змія – символ смерті і безсмертя. Легенди приписують цій тварині чарівні сили. Змія, яка прийняла Маленького принца на Землі, показує йому дорогу до людей і застерігає, що в кінці розповіді вона допоможе йому повернутися на рідну планету, давши своєї отрути.
Іще один важливий для А. Сент-Екзюпері образ – колодязь з водою у пустелі. Вода – першооснова життя, джерело всілякого існування, здатність до відновлення, відродження, джерело сили, що дає безсмертя. Автор вірить, що в кожній людини “ховаються джерела”, необхідно тільки вміти знайти їх та відкрити. Відповідно пустеля стає символом духовної спраги; миру, спустошеного війною, людської черствості та егоїзму; символом світу, в якому людина помирає від духовної спраги.
Німі зірки, що з’являються в кінці притчі, – це метафора неможливості почути, зрозуміти інший світ – світ дітей.
Світ дорослих і світ дітей у творі. Цікаво розкривається в притчі “Маленький принц” проблема “дорослих” і “дітей” – вічна проблема поколінь.
“Усі-бо дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про теє пам’ятає”, – говорить у присвяті до своєї казки “Маленький принц” А. Сент-Екзюпері. Цим вступом до дитячого твору письменник неначе підкреслює, що він адресує його не тільки дітям, але й дорослим.
Ілюстрація до казки “.Маленький принц” (В. Єрко)
З Маленький принц, цей допитливий космічний мандрівник, що подорожує з планети на планету, зустрічається з дорослими людьми, сподіваючись у спілкуванні з ними зрозуміти і самого себе і світ навколо, набути досвід, якого йому так не вистачало. Однак він бачить всілякі безглуздя: властолюбство, пиху, жадобу власності, черствість душі. Вражаючою та гострою подається у казці оцінка юним героєм життєвих принципів різних типів “серйозних людей”, що живуть у власному, штучно створеному світі, відокремившись від інших (у кожного своя планета!) та вважають його істинним смислом буття. Ці “дивні” дорослі не помічають безглуздя, будь-яким дурницям надають великої ваги (наприклад, король без підданих, ділок, котрий все своє життя рахував зірки, географ, котрий ніколи не мандрував), а головного – краси природи і людських стосунків, правдивості, дружелюбності, щирості – не бачать і тому не визнають. Бо погляд у них спотворений, він втратив чистоту й безпосередність, притаманні дитині.
З усіх мешканців маленьких планет, яких зустрів принц, він подружився б тільки з ліхтарником. Правда, праця ліхтарника була безглуздою. Вія безупинно запалював і гасив свій ліхтар. Однак це була людина праці, людина, вірна своєму слову й обов’язкам.
“Дорослі” й “діти” протиставляються у казці “Маленький принц” не за віковими ознаками, а за системою цінностей, важливою для них. Дорослі у погоні за примарною мрією, у суєті тоскних буднів та рутинної роботи, стали забувати та відмахуватися від банальних, на перший погляд, істин.
Усі персонажі, яких відвідує Маленький принц: король, шанолюб, ділок, п’яничка, ліхтарник, географ – можуть розглядатися як сукупний Дорослий. Вони втілюють у собі доведені до абсурду поширені людські пороки. Письменник не просто торкається теми непорозуміння між дорослим та дитиною, а тему непорозуміння та самотності у космічному масштабі.
На контрасті між світом дітей і дорослих побудована головна ідея казки – уславлення дитинства, того періоду життя, коли почуття та думки кришталево чисті, бачення світу безкорисливе. Письменник закликає дорослих зберігати у собі дитинство.
Найбільш цікавий у творі образ оповідача. Він стоїть на грані, на перетині дорослого світу та світу дитини. Що іще цікавіше – цей образ розвивається протягом казки. Спочатку автор-оповідач – тільки льотчик, що потерпів аварію в пустелі, який здатний поблажливо віднестися до дитини, що невідомо звідки з’явилася. До кінця казки автор практично переходить у позицію учнівства по відношенню до Маленького принца, уже не тільки мова йде про якусь поблажливість, але є чітке розмежування: мудрець – Маленький принц, учень – автор. Військовому льотчику знадобилася допомога дитини, щоб зрозуміти та побачити: життя – прекрасне, а кохання та відданість варті того, щоб заради них померти. Дитина нагадала дорослому його дитинство, вони набувають здатність розуміли один одного.
Пам’ятник А. Сент-Екзюпері і Маленькому принцу в Ліоні (Франція)
“Всі ми родом з дитинства” – відомі слова А. Сент-Екзюпері. Не дивлячись на те, що Маленький принц дитина, йому відкривається істинне бачення світу, недоступне навіть дорослій людині. Людина не може прожити без любові та дружби, їй, як чиста джерельна вода, потрібні також поезія, краса, доброта.
Смерть юного героя як завершальний етап певного витка в розвитку людської душі лише підкреслює і без того глибоку філософську риторику сутності людського буття. Маленький принц – це той, хто, стаючи мудрим, не побажав дорослішати.
Притча “Маленький принц” – казка для дітей та дорослих, які не втратили дитячу здатність фантазувати, поетично й довірливо сприймати навколишній світ.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)