Антропологічний поворот V-IV ст. до н. е

А) Поняття антропологічного повороту
У V ст. до н. е. у розвитку грецької філософії відбуваються важливі зміни. Філософське свідомість перестає розглядати природу (физис) в якості головного перелому пізнання і звертається до дослідження проблем людського існування. Даний перехід від філософії природи до філософії людини отримав найменування антропологічного повороту. Головною відмінною рисою філософської думки даного періоду з’явилася націленість на досягнення конкретних практичних результатів, які виражалися: в навчанні людини правил і прийомів дискусії, в умінні виступати в народних зборах і захищати себе в суді. Крім того, для філософії антропологічного повороту було характерне прагнення до вироблення конкретних рекомендацій з приводу того, до чого слід людині прагнути в житті. Найбільш яскравою подією філософської життя цієї епохи з’явилася полеміка між вчителями риторики – софістами і Сократом.
Б) Вчення софістів
На думку софістів, в одній і тій же речі можна висловити дві протилежні думки, кожен з яких буде істинним. Наприклад, істинним будуть висловлювання “ця стіна – біла” і “ця стіна – не біла”, якщо з часом стіна побілена або забруднилася. Крім того, софісти відзначили залежність знання стану людських почуттів. Так, хворій людині сказане здається гірким або кислим. На підставі подібних прикладів софісти проголосили відносність або релятивність істини. Принцип релятивізму найкраще був виражений Протагором: “Як кому здається, так воно і є”. Вихід із ситуації самі софісти бачили у визнанні в якості істини певної домовленості між людьми. Пізніше дана концепція отримала найменування конвенціоналізму.
Відмова від визнання існування загальнообов’язкових істин привів софістів до прагматизації знання, тобто до його використання в особистих цілях. Найвиразніше це виявилось у створенні софістів – логічних помилок, що володіють доказової шар. Приклад – софізм “Рогатий”: “Чи можна втратити те, що ти не маєш? – Ні. – Ти втрачав роги? – Ні. – Отже, ти їх маєш “. У соціально-політичних умовах грецьких міст-держав використання софізмів, а також різних риторичних прийомів дозволяло отримати реальну політичну владу. Тим самим філософія з теоретичного пізнання перетворювалася на засіб політичної боротьби.
Соціальна небезпеку навчання софістів полягала в тому, що воно перетворює індивіда в єдиний критерій істини, звільняло його від будь-яких моральних обмежень. Підсумком цього з’явилося використання софістики як засіб для обгрунтування тиранічних устремлінь окремих особистостей.
В) Вчення Сократа
Проти релятивізму софістів виступив Сократ (469-399 рр. До н. Е.), Який вважав, що людина володіє справжнім знанням, його виявлення він запропонував здійснювати за допомогою особливого методу – діалектики. Діалектика являла собою філософське співбесіду, в процесі якого вчитель ставив запитання учневі, а той, відповідаючи на них, намагався прийти до згоди з самим собою і тим самим виявити істину. Тому Сократ назвав свій метод співбесіди маєвтікою – повивальним мистецтвом. Сам Сократ пояснював дану назву тим, що він приймає пологи у чоловіків, а дитиною є істина.
Одержуване таким чином знання відрізнялося від подання. На противагу йому воно було позбавлене наочності і мало чисто розумовий, понятійний характер. З погляду Сократа, поняття було підставою різних уявлень. Так, завдяки тому, що людина володіє поняттям добра, він визнає ті чи інші речі благими. Таким чином, поняття виступало в якості загальної характеристики цілого роду предметів і виражало їх сутнісні властивості, що не зависли від думок людей.
На переконання Сократа, поняття мали вроджений характер і містили в собі знання про те, яким чином повинна поступати людина. Встановивши значення понять добра і зла, справедливості, індивід буде прагнути не тільки до власного блага, а й до блага громадському. У результаті він навчиться співіснуванню з іншими людьми чесноти. Таким чином, доброчесність, відповідно до Сократа, тотожна знанню. Якби люди по-справжньому знали, в чому полягає їх благо, вони не скоювали б зла.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Антропологічний поворот V-IV ст. до н. е