Антимутагенез

На початку 50-х років XX ст. була встановлена можливість контролю спонтанного і індукованого мутагенезу: було показано, що пуринові рибонуклеозід гальмують виникнення мутацій у E. coli.

За аналогією з мутагенами ці речовини були названі антимутагеном, а зниження рівня спонтанного та індукованого мутірованія – антімутагенезом, або “захистом”.

При попередньому введенні (перед опроміненням) в організм деяких хімічних сполук – протекторів можливе послаблення ефекту від іонізуючого опромінення. “Захисне” дію при використанні іонізуючих випромінювань і хімічних мутагенів виявили сульфаніламідні препарати, антибіотики, кофеїн, цистамін, алкіламінотіофосфати і ін.

Механізми модифікації ефекту впливу мутагенів за хімічною будовою речовин різноманітні, наприклад підвищення активності систем природного захисту клітин і організмів і поста відновлення та ін. Антимутагеном ефект залежить від концентрації речовини – протектора, що є специфічним для різних видів рослин і тварин. Слід знати, що антімутагенез не має настільки сильним значенням, як самі мутації. Є відомості, що цей механізм є індивідуальним для кожної особини і навіть передається з покоління в покоління.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Антимутагенез