Антиген і антитіло

Із зовнішнього середовища на нас спрямовується потік вірусів, мікроорганізмів, спор рослин і грибів, хімічних сполук. Деякі з них могли б принести чимало шкоди, якби не дія захисних сил організму. Найбільш ефективно бореться з прибульцями імунна система (див. Імунітет), але її складні механізми приводяться в дію тільки при зустрічі з досить великими молекулами (молекулярна маса не менше 10 000), що володіють складною просторовою структурою. Такі молекули можуть входити до складу оболонок вірусів, бактерій або чужорідних клітин (наприклад, в случах переливання крові або пересадки органів); багато чужорідні молекули виділяються бактеріями, наприклад дифтерійний токсин. Дуже важливо, що імунна система не реагує на молекули власного тіла, а подібні з ними “чужі” речовини виявляє негайно.

Чужорідні речовини, що викликають імунну відповідь, називаються антигенами. Імунна система дізнається антиген за характерними для нього ділянкам молекули – антигенними детерминантам. Проти антигенів в організмі виробляються антитіла – білки, які відносяться до групи імуноглобулінів. Частина молекули антитіла – активний центр – просторово відповідає антигенної детермінанті і міцно зв’язується з нею. Оскільки активний центр підходить, як ключ до замка, тільки до однієї детерминанте, антитіла повинні бути дуже різноманітні, майже так само, як і антигени, які можуть потрапити в організм. Припускають, що число видів різних антитіл досягає 1 -10 млн.

Найпоширеніші з них – імуноглобуліни G (JgG). На електронних мікрофотографіях їх молекула нагадує букву Y. Вона складається з двох однакових частин, які в свою чергу містять по дві білкові ланцюги: важку, довшу, і легку. На кожній половині молекули розташований один активний центр.

Антитіла синтезуються спеціальними клітинами лімфоїдної тканини – лімфоцитами. Кожен лімфоцит синтезує тільки який-небудь один вид антитіл. У відповідь на введення антигену в організмі різко зростає число лімфоцитів, які синтезують підходяще антитіло.

Так як у молекули антитіла не менше двох активних центрів, антиген можливо зібрати в згустки, що зупиняє його поширення. Це особливо важливо в боротьбі з бактеріями. Скупчення комплексів антиген – антитіло потім видаляють “сміттярі” організму – макрофаги (див. Фагоцитоз). При переливанні хворому крові не його групи антитіла склеюють в згустки еритроцити донора, так як вони несуть незнайомі імунній системі антигени. Це викликає одне з серйозних ускладнень.

Коли антиген потрапляє в організм вдруге, антитіла утворюються більш інтенсивно і швидко. Таке явище називається імунологічної пам’яттю. Вона зберігається тривалий час. На прояві імунологічної пам’яті заснована дія щеплень. Коли в організм вводять ослаблені форми бактерій і вірусів, нездатні викликати захворювання, його “знайомлять” з їх антигенами, в організмі відбувається швидке розмноження лімфоцитів – антитілоутворюччих клітин. Після цього поява справжніх збудників хвороби, що несуть ті ж поверхневі антигени, буде зустрінута швидким і потужним синтезом антитіл.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Антиген і антитіло