Анатолій МОЙСІЄНКО (нар. 1948 р.) – ІЗ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ (кінець ХХ – початок ХХІ століття)
Анатолій Кирилович Мойсієнко народився 9 липня 1948 року в селі Бурівка Городнянського району на Чернігівщині. Батьки – Марія Іванівна та Кирило Іванович – були сільськими трудівниками.
Віршував із дитинства. Закінчивши Бурівську восьмирічку, три роки навчався в Тупичівській середній школі, де вчителював Григорій Кузьмович Лопухівський, який цікавився писаннями юного автора. Одну з порад учителя Анатолій запам’ятав назавжди: “Треба писати так, як ще ніхто не писав”. Оригінальність самовираження відзначали й керівники літературної студії в Ніжинському педінституті імені Миколи Гоголя, де Анатолій Мойсієнко навчався на філологічному факультеті.
Райські місця Чернігівщини, на яких сьогодні розташований державний заповідник “Замглай”, з раннього дитинства формували й вигранювали поетичну душу вразливої дитини. З юних літ Анатолій дуже багато читав, а вірші виявились його способом розуміння світу. Уже ставши знаним в Україні поетом і науковцем, в інтерв’ю для польського видання “Наше слово” Анатолій Кирилович сказав: “Для мене вся поезія, можна сказати, – нещоденна. Звісно, йдеться про справжню поезію, яка нічого не має спільного з недолугим віршописанням. Отже, віршувати я почав ще в школі, з молодших класів, трохи згодом друкувався в місцевій газеті… Я завжди відчував себе поетом. Зрештою, і сьогодні відчуваю себе більше поетом, аніж професором”.
Закінчивши з відзнакою педінститут, упродовж року працював учителем української мови і літератури в Криму. Потім служба у війську на Кольському півострові. Після демобілізації Анатолій Мойсієнко працював журналістом Ріпкинської райгазети на Чернігівщині, викладачем у рідному педінституті в Ніжині, завідувачем відділу поезії у видавництві “Молодь”. Відчувши смак самостійних мовознавчих досліджень, почав серйозно займатися науковою діяльністю. Зараз Анатолій Кирилович Мойсієнко – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор багатьох вагомих наукових праць.
Анатолій Кирилович видав поетичні збірки “Приємлю” (1986), “Сонети і верлібри” (1996), “Шахопоезія” (1997), “Сім струн” (1998), “Віче мечів” (1999), “Нові поезії” (2000), “Спалені камені” (2003), “Вибране” (2006), “Мене любов’ю засвітили скрипки” (2006), “З чернігівських садів: нові сонети і верлібри” (2008).
Серед сучасних українських поетів Анатолій Мойсієнко є чи не єдиним визнаним майстром віршів-паліндромів, тобто таких поезій, у яких рядки читаються однаково як зліва направо, так і справа наліво. Наприклад, “Жарт – суму страж” чи “Козакую у казок”.
Паліндромом стала навіть назва однієї з поетичних збірок Анатолія Мойсієнка – “Віче мечів”. Паліндромні вірші можуть набувати вигляду візуальної (зорової) поезії, яка була дуже популярною ще в давній українській літературі, що охоплювала період від найдавніших часів до кінця XVIII ст. Для увиразнення подібного явища в наш час, звісно, потрібна творча співпраця поета з художником. І такий майстер для оформлення віршів Анатолія Мойсієнка знайшовся! Поет пише: “Графічні образи Волхва Слововежі1Наклалися вже на готові мої тексти. Але до цього, звичайно ж, привело наше спільне бачення синкретичної2 творчості. Співпраця наша лише потім постає зримою – коли на сторінках журналів і книжок, шкільних підручників і антологій з’являються публікації з підписом: паліндром А. Мойсієнка у графіці Волхва Слововежі”. Проте придумати один-єдиний паліндромний рядок чи навіть три рядки, звісно, набагато легше, ніж цілу поезію, адже її окремі рядки мусять спільно витворювати певний смисл, змістовну конструкцію. Проте це дивовижно вдається як поетові Анатолію Мойсієнку, так і його співавтору – Волхву Слововежі:
1 Волхв Слововежа – псевдонім сучасного українського художника-графіка Володимира Чуприніна (нар. 1956 р.).
2 Синкретична – така, що поєднує нібито несумісні, незіставні й непорівнювані образи.
* * *
А та хата –
Хата на канатах;
І таланило, коли на латі
Будь-де летите.
Ледь дуб
У гіллі – гу!
У гудінні – дугу
Дугує у гуд.
У вуХах:
У-гу!
Хата – шум у шатах.
Хата – гопака по гатах.
Хата – чумакам у чатах.
Хата – пракут у Карпатах.
* * *
І лукавому – умова кулі.
І лукавому – мова кулі…
Ого, Вакула, лукавого
Унуртував у труну.
Візуальну поезію ще називають курйозною, і нині вона іноді викликає в декого з відомих дослідників іронічну посмішку. Проте такі вірші несуть не тільки елементи штукарства, а й засвідчують оригінальний талант автора.
Анатолій Мойсієнко – тонкий лірик, прекрасний пейзажист, який завжди змальовує природу одухотвореною, бодай частково олюдненою, власне, живою істотою:
Трава траві легенько гладить гриву,
Громи далеко, аж ген-ген з узвищ,
Озвались буркітливо, ніби в вірш
Спроквола й довго добирають риму.
Твори Анатолія Мойсієнка перекладено німецькою, англійською, російською, білоруською, польською, угорською, румунською мовами. Митець і сам перекладає з німецької та слов’янських мов. Цей автор – уважний і сумлінний упорядник двотомної антології “Золотий гомін: українська поезія світу”, що виходила друком двічі (1991, 1997), антології поезії України різними мовами “На нашій, на своїй землі” в трьох книгах (також два видання: 1995, 1996). Анатолій Мойсієнко – один із засновників гурту поетів-паліндромістів “Геракліт”1 (1991). За творчі здобутки Анатолій Кирилович Мойсієнко став лауреатом літературних премій імені Бориса Нечерди (2000), “Благовіст” (2001), імені Івана Кошелівця (2004).
“Поезія Анатолія Мойсієнка відкриває унікальні можливості пізнання естетичної, зображальної, змістової, звукової цілісності поетичного твору”.
(Микола Жулинський)
1 Геракліт – давньогрецький філософ.
Діалог із текстом
1. Що цікавого ви довідалися про сучасного поета Анатолія Мойсієнка?
2. Назвіть збірки віршів цього автора.
3. Прокоментуйте думку про його творчість Миколи Жулинського.
4. Що ви можете сказати про пейзажні вірші Анатолія Мойсієнка? А про паліндромні поезії в графіці Волхва Слововежі? Прочитайте їхній трирядковий вірш-паліндром.
5. Розгляньте “фігурний” (візуальний) вірш сучасного поета Василя Рябого: Яку квітку нагадує графічна форма цього вірша?
(2 votes, average: 3.50 out of 5)