Анапест

Анапест (грецьк. andpaistos – обернений, зворотний щодо дактиля) -” в античній версифікації – трискладова стопа на чотири мори, в якій перші два – короткі, третій – довгий. У силабо-тонічній системі – трискладова стопа з наголосом на останньому складі (∪ ∪-). Одностопний А. майже не зустрічається в українській поезії, окремі випадки його вживання спостерігаються у гетерогенній строфі, наприклад, у фольклорно стилізованому вірші М. Вороного:

[…] Покохає мене щиро

Незрадливо –

Усміхнеться й мені доля

Милостиво!

Приклад двостопного А.:

Я дійду на зорі

До найстаршої брами,

Де ключі? У Дніпрі.

А Дніпро – під валами (В. Герасим’юк).

Зустрічається тристопний А.:

Закигиче розлука над нами,

Розчахне двосистемно навскіс,

Замордується лихо ножами

Чи зависне в петлі твоїх кіс (І. Драч).

Чотиристопний А. досить поширений в українському вірші на противагу іншим розмірам трискладової стопи:

Польовою стежиною з дальніх доріг

Йду в село і радію сподіваній стрічі.

Тільки ж каменем смуток на серце наліг:

Кладовище побільшало вдвічі (В. Марочкін).

П’ятистопний А., котрий витворює медитативний настрій:

На горі ніби снігом біліє давнезний собор,.

Що скликає всі вірні серця вечорами і зранку.

Давня ратуша в землю вростає, немов мухомор,

Сивий майстер в льотку замовляє вина філіжанку (М. Рильський),

Шестистопний А. – найменш популярний у сьогоденній українській версифікації:

В тихих продувах вітру цілував я змокріле волосся.

Гуркотів спорожнілий трамвай – ночі й зливі навстріч.

А позаду – в пульсуючих прожилках листя неслося,

Мов колись і ніколи… за нами й над нами… всю ніч (П. Куценко).

А. з’явився в українській поезії дещо пізніше порівняно з іншими тристопними розмірами – у другій половині XIX ст.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Анапест