Аналізатори людини
Відчуття. Будова і функції аналізаторів. Довгий час вважалося, що навколишній світ ми пізнаємо тільки за допомогою органів чуття: очі бачимо, унтами чуємо, мовою відчуваємо смак, носом відчуваємо запахи, шкірою – шорсткість, тиск, температуру. Насправді органи чуття є лише початковою ланкою сприйняття. Оптика нашого ока фокусує зображення на зорові рецептори сітківки ока. Вухо перетворює звукові коливання в механічні коливання рідини внутрішнього вуха, які уловлюються слуховими рецепторами. У будь-якому випадку аналіз зовнішніх подій і внутрішніх відчуттів починається з подразнення рецепторів – чутливих нервових закінчень, або спеціалізованих клітин, що реагують на фізичні або хімічні показники навколишнього середовища, і кінчається в нейронах головного мозку.
Рецептори строго спеціалізовані. Кожна їхня група здатна сприймати і переводити на мову нервових імпульсів лише певний набір подразнень. Але їх впізнання можливо тільки в корі великого мозку, де свідчення всіх рецепторів, викликані роздратуванням предмета, об’єднуються в єдиний образ.
Аналізаторами називають системи, що забезпечують сприйняття, доставку в мозок і аналіз в ньому будь-якого виду інформації (зорової, слуховий, нюхової і т. Д.). Аналізатори складаються з рецепторів, провідних шляхів і центрів в корі великого мозку. Кожен аналізатор має свою модальністю, тобто способом отримання своєї інформації: зорової, слуховий, смаковий і т. Д. Збудження, що виникають в рецепторах органів зору, слуху, дотику, мають одну і ту ж природу – нервові імпульси. Але плутанини не відбувається, тому що кожен з нервових імпульсів надходить у відповідну йому зону кори великого мозку. Тут, у первинних чутливих зонах, відбувається аналіз відчуттів, у вторинних зонах – формування образів, отриманих від органів чуття однієї модальності (наприклад, тільки від зору або тільки від слуху або дотику). Нарешті, в теоретичних зонах кори відтворюються образи або ситуації, отримані від органів чуття різних модальностей, наприклад від зору і слуху.
Значення аналізаторів. Події, які розгортаються перед нами в даний момент, ми сприймаємо чітко і яскраво. Але ми можемо уявити собі і минулі події, хоча вони не будуть такі яскраві. Тому сплутати їх з образами живої дійсності неможливо. (Правда, іноді в свідомості можуть виникати образи, яких насправді немає. Тоді говорять про галюцинації. Їх поява може привести людину до помилкових, а то й небезпечним діям.)
Достовірність одержуваної інформації. Як правило, аналізатори дають вірне уявлення про навколишню дійсність. Однак можливі й помилки, які пов’язані з впливом на рецептори подразників, які їм невластиві. Наприклад, при механічному роздратуванні рецепторів ока (натиснення на очне яблуко, удар) можуть виникати різні світлові відчуття, наприклад “іскри з очей”. Однак такі відчуття важко сплутати з картинами навколишнього оточення, тому що ці зображення виникають як би всередині очі.
Деякі помилки сприйняття викликаються фізичними причинами. Ложка, опущена в склянку з водою, здається зламаною, оскільки заломлення світла у воді і в повітрі різному. Здаються (помилкові) зображення називають ілюзіями.
Незважаючи на ілюзорні сприйняття, ми отримуємо більш-менш вірне уявлення про навколишнє нас дійсності, оскільки аналізатори взаємно доповнюють і уточнюють один одного.
Важливе значення має і минулий досвід. Наприклад, може здатися, що вдалині рейки сходяться в одній точці. Але скільки б ми не намагалися цієї точки досягти, вона весь час як би відсувається, тобто постійно перебуває від нас на одному і тому ж відстані. Зрештою людина приходить до твердого переконання, що сходження рейок в одній точці лише здається, що це – ілюзія.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)