Аналіз вірша Пушкіна “Буря”

У 1829 році Пушкін склав список найдорожчих його серцю жінок, розділивши його на дві частини. Є думка, що в першій графі виявилися жінки, яких поет любив сильніше, у другій – представниці прекрасної статі, що викликали в Олександра Сергійовича симпатію. У цьому своєрідному рейтингу фігурують літери “NN” – так звана “притаєна любов” Пушкіна. У літературознавстві прийнято вважати, що поет мав на увазі якусь жінку, до якої він відчував глибоке почуття під час перебування на півдні. Претенденток на почесне звання чимало. Серед них особняком стоїть Марія Миколаївна Волконська (в дівоцтві – Раєвська). З її сім’єю Олександр Сергійович був знайомий з 1817 року, але особливо здружився в 1820-му. Разом з Раєвськими він побував на Кавказі, в Криму, в Таганрозі. Існує версія, що саме Волконської присвячена поема “Бахчисарайський фонтан”.

На думку ряду пушкіністів, Марії Миколаївні адресовано вірш “Буря”, написане в 1825 році. Складалося воно в Михайлівському, але, скоріше за все, задумано було ще під час південної посилання. Ключовий аргумент на користь цієї теорії – риси літературного романтизму, що переважають у творі. Достатньо лише поглянути на деталі пейзажу, що оточують героїню: скелі, які вирують в бурхливій імлі хвилі, озаряющие діву червоним блиском промені блискавок, сильний вітер. Нагадує уривок з “Подорожі Онєгіна”, де Євген відвідує Тавриду:
У ту пору мені здавалися потрібні
Пустелі хвиль, краю перлини,
І моря шум, і купи скель,
І гордої діви ідеал…

На діві, яка виведена в “Бурі”, – білий одяг, на голові її – летюча покривало. Пушкін явно має на увазі наряд нареченої. Але звідки на скелі взялася наречена? Можливо, образ цей натхненний давньогрецьким міфом про дочку ефіопського царя Кефе Андромеди. Її мати Кассіопея похвалилася, що красою перевершує нереіїд. Морські божества образилися і попросили Посейдона допомогти їм у справі помсти. Він послав на поданих Кефея страшне чудовисько. Перемогти його можна було лише одним способом – принести в жертву Андромеду. Дівчину прикували до прибережної скелі. Там її побачив Персей. Героя вразила краса полонянки. Він погодився перемогти чудовисько, якщо Андромеда вийде за нього заміж. Кефей дав згоду на шлюб, і Персей звільнив його дочка.

Ліричний герой вірша не боїться буйства природи. Більш того – він фактично милується бурею. Втім, діва здається йому ще прекрасніше. У цьому полягає центральна ідея твору: велич природи, як вираз божественного начала, може захоплювати людини, але серце його прагне до іншої красі, більш земної.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Аналіз вірша Пушкіна “Буря”