Аналіз вірша О. Мандельштама “Адміралтейство”
З перших рядків вірш “Адміралтейство” викликало в мені глибокий емоційний відгук. У ньому багато впізнаваних деталей: і сама будівля Адміралтейства, і літні пилові тополі. Чується запах морської води, і в темній зелені сяє жовтий корабель Адміралтейства, відомий кожному петербуржці:
У столиці північній нудиться запорошений тополя,
Заплутався в листі прозорий циферблат…
Вірш написаний в 1913 році і входить до циклу “Камінь”. Збірник Мандельштама “Камінь” – це особливий текст. Його відмітною особливістю є приналежність до жанру книги віршів, “книги-щоденника”. “Камінь” – своєрідний ключ до осягнення художнього методу та світу лірики Мандельштама: організуюча роль ключових слів “творчість”, “шлях”, велика кількість просторової лексики, організуючою смисловий простір збірника, – риси, властиві всьому мандельштамовскому творчості. Перші вірші збірки написані в 1909 році, коли Мандельштам перебував під сильним впливом філософії символізму, і його вірші цього часу насичені багатозначними і трагічними символістськими образами.
У цих віршах ліричний герой Мандельштама намагається утвердитися в містичній, холодної та чужою людині вічності за допомогою творчості. Інші вірші книги (з 1912 року), у тому числі і “Адміралтейство”, написані вже в той час, коли поет називав себе акмеїстів; і в цих віршах ліричний герой знову приходить до ідеї творчості, яка залишає пам’ять про людину, але вже не в холодній містичної вічності, а в століттях.
На мій погляд, творчість Мандельштама настільки унікальне і своєрідно, що не поміщається в жорсткі рамки літературних течій і напрямів. Ахматова говорила про поета: “У Мандельштама немає вчителя… Ми знаємо витоки Пушкіна і Блока, але хто вкаже, звідки долинула до нас ця божественна гармонія, яку називають віршами Осипа Мандельштама?”
Тема вірша “Адміралтейство” пов’язана із загальним задумом циклу “Камінь”. Назва циклу співвідноситься з ідеєю архітектури: в циклі багато віршів, цю ідею втілюють. Для Мандельштама поезія – це той “камінь”, той архітектурний матеріал, за допомогою якого він будує свій світ. Отже, тема вірша – сама будівля Адміралтейства, розташоване в центрі Петербурга. З темою закономірно пов’язана ідея вірша: це ідея творчості. Творчість – це “п’ята стихія”, створена людиною, вона долає час, вона не божественна, але рукотворна, так як створюється працею “простого столяра”, тобто звичайної людини. Композиція вірша визначена рухом поетичної думки:
– Зображення конкретного будинку Адміралтейства, яке порівнюється з фрегатом або акрополем,
– Виникнення образу Петра (засновника міста) і його наступників, що створюють рукотворну красу Петербурга,
– Чотири стихії та їх подолання у творчості, яке є п’ятою стихією, створеної людиною,
– Перед фрегатом-Адміралтейством розкриваються всесвітні моря вічності.
Вірш складається з чотирьох строф, послідовно втілюють основну ідею.
Ключові слова вірша пов’язані з образом моря. Адміралтейство – це “фрегат або акрополь”, брат воді і небу. Він ніби пливе в темній зелені, яка також асоціюється з морем. Море в цьому вірші – особлива стихія, простір і час. Образ моря також створюється за допомогою слів тура і щогла. Море (вода) є однією з чотирьох стихій, які панують у світі. Його наповнюють медузи, близько моря кинуті якоря. Образ всесвітніх морів – це подолання реального простору і часу, тобто сама вічність.
Крім того, ключові слова вірша пов’язані з його ідеєю – ідеєю творчості: краса, хижий окомір (знаряддя створення даної краси), п’ята стихія, створена вільною людиною, – це стихія творчості, яка дозволяє подолати “простору перевагу”.
Ідея творимо людиною краси дуже важлива для Мандельштама. За допомогою краси поет долає опір “недоброї вічності”. Будівля Адміралтейства, побудоване “простими столярами”, втілює п’яту, рукотворну стихію. Саме тому будівля “сяє здалеку”, заперечуючи “простору перевагу”. Мені здається, що, крім переваги простору, важлива ідея подолання зверхності часу, бо краса, втілена в камені (архітектура) і “Камені” (поезія), залишається у вічності:
І ось розірвані трьох вимірів узи
І відкриваються всесвітні моря.
Проаналізуємо художні засоби, використані у творі. У першій частині вірша нам показаний образ Адміралтейства, який передається за допомогою метафор “фрегат”, “акрополь”, “воді і небу брат”, “тура повітряна”. Домінуючі кольори вірша – блакитний (колір моря і неба) і зелений (колір листя), на тлі яких “сяє здалеку” будівлю. Сяйво асоціативно пов’язано з золотим кольором. Фрегат Адміралтейства як би навчає кожного, хто дивиться на нього: краса створюється не богами, вона створюється людиною, простим столяром з його хижим і точним окоміром. Цікаві епітети “щогла-недоторка” (шпиль Адміралтейства одночасно крихкий і недосяжний), простий столяр (людина, не вважає себе творцем, а просто виконує свою роботу). Цікаві синтаксичні особливості аналізованого тексту: основна ідея ніби підкреслюється емоційно за допомогою тире, знаки запитання й оклику:
Він вчить – краса не примха напівбога,
А хижий окомір простого столяра!
Чотири стихії, що лежать в основі світу, протиставлені п’ятої – творчості. Це протиставлення виражено за допомогою тире:
Нам чотирьох стихій приязно панування –
Але створив п’яту вільна людина…
Чи не заперечує чи простору перевагу
Сей цнотливо побудований ковчег?
Питання звучить скоріше риторично: адже автор всім текстом вірша показав, що знає відповідь!
Отже, у вірші О. Мандельштама “Адміралтейство” людина долає панування чотирьох стихій – води, землі, вогню і повітря – за допомогою п’ятої стихії (метафора творчості). Адміралтейство порівнюється з ковчегом, який заперечує перевагу простору, тобто є його домінантою. Ковчег Адміралтейства пливе у вічність: творчість його творців буде збережено у віках, недарма перед ним розкриті всесвітні моря.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)