Аналіз вірша “Ніч” Буніна

Філософська лірика Буніна – це завжди особливий настрій та ідеї, але навіть в ряду таких творів “Ніч” займає особливе місце. Короткий аналіз “Ніч” за планом розкриє перед учнями абсолютно новий світ. Матеріал може бути використаний на уроці літератури для поглибленого роз’яснення теми.

Короткий аналіз
    Історія створення – вірш написано на самому початку 20 століття, в 1901 році, а тому більше наближене до класичної традиції століття дев’ятнадцятого. Тема вірша – вічна зв’язок між усіма часом, країнами і подіями. Композиція – кільцева, така форма закріплює філософську ідею твору. Жанр – філософська лірика. Віршований розмір – шестистопного ямб (він же – олександрійський вірш). Епітети – “зоряний час”, “таємний сенс”, “царствені імена”, “давній шлях”, “бліда стати”, “скляний стовп”, “сумна і оманлива мрія”. Метафори – “зоряний час над мороком землі”, “Мільярде очей стежили”, “дзеркало води”. Порівняння – “як письмена”, “як сон”.
Історія створення

Івана Олексійовича Буніна вважають головним співаком ночі в російської поезії, що тільки підтверджує написане в 1901 році вірш “Ніч”. Цей твір створено в повній відповідності з російською класичною традицією, так як поет завжди був далекий від модерністських тенденцій.

Сумуючи за суворим і прекрасним просторів, автор твору втілював свої романтичні мрії в поетичній формі.

Тема

Основна тема, яку розкриває Іван Олексійович, – це круговорот життя, який ніколи не зупиняється. При цьому між усіма часами й тими подіями існує вічний зв’язок. Цей твір є одним з тих, які розкривають глибоко хвилювала поета тему “вічної краси”, до якої він не раз звертався.

Композиція

Для того, щоб втілити ідею незмінного ходу життя і нескінченності історії не тільки в змісті, але і в формі, Бунін використовував кільцеву композицію.

Ліричний герой твору – це глибоко відчуває людина, для якого приналежність до макрокосму – не просто красиві слова, але частина його індивідуальності. Він спостерігає за зоряним небом, відчуваючи зв’язок з минулим, адже за тими ж зірками люди спостерігали і тисячоліття тому. Покоління змінювалися, але сузір’я залишалися, на них дивилися нові покоління – і цей кругообіг вічний, поки живе людина.

Також важливе місце поет відводить прадавніх цивілізацій, причому не європейським, а східним – жили на берегах Понт Евксинського моря таврам і скіфам, а також Єгипту і Вавилону. Це підштовхує його роздуми в філософському напрямку – залишається чи щось від людей і їхніх справ, коли з моменту їх смерті пройшли тисячоліття. Взагалі, ідея повноти буття у нього традиційно пов’язується зі смертю, це типова для бунинских творів думка.

Вірш “Ніч” – це твір, де ліричний герой шукає сенс буття, але при цьому не завиває і про інтимні переживання. І відповідь на питання про те, навіщо існує кожна конкретна особистість, виявляється в його устах гранично простим – щоб любити. Саме любов як мета життя пов’язує тих, хто живе зараз, з тим, хто вже ніколи не зазнає це почуття, але точно відчував. Згадуючи дівчину, яка колись була дорога його серцю, Іван Олексійович підкреслює, що саме ніжні почуття до неї дозволили йому відчути зв’язок з минулими століттями.

Жанр

Це філософський твір, в якому поет втілив важливі для себе думки і ідеї. Зокрема, він багато розмірковував про те, яке місце відведено людині в макрокосмі і навіщо він взагалі живе. Спроба поділитися з іншими своїми висновками з цього приводу – ось що таке “Ніч”.

Бунін використовував для нього досить рідкісний віршований розмір – олександрійський вірш, простіше кажучи – шестистопного ямб. У ліриці того часу він вже зустрічався досить рідко, тому височина і урочистість твори завдяки цьому стала ще більш очевидною. До речі, лексика підсилює цей ефект, як і перехресна рима.

Особливий синтаксис втілює ще одну ідею поета – то, що кінець рядка і кінець пропозиції не збігаються, показує, що людина одночасно відкритий світу і замкнутий на самому собі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Аналіз вірша “Ніч” Буніна