Аналіз вірша Маяковського “Бруклінський міст”
У 1925 році Володимир Маяковський, будучи кореспондентом відразу декількох видань, побував в США, де протягом декількох місяців не тільки готував публікації для “Огонька” і “Известий”, а й виступав з творчими вечорами. Подорож справило на поета незабутнє враження, і одним з найяскравіших моментів стало відвідування Нью-Йорка.
Місто породив в душі Маяковського суперечливі почуття. Поет бачив, що уклад життя в цьому мегаполісі досить розумний, і багатьом російським містам варто було б цього повчитися. Плюс до всього, Маяковський щиро позаздрив американцям, які вже в повній мірі користувалися досягненнями прогресу, тоді як в Росії ще тільки завершувалася електрифікація. Однак улюбленим місцем в Нью-Йорку для поета став Бруклінський міст. Вражений його величчю і неприступністю, Маяковський часто зупинявся на ньому, щоб помилуватися відкривається видом на місто і Гудзонский затоку. Саме тут він написав вірш “Бруклінський міст”, яким увічнив це архітектурна споруда, передбачивши йому славу.
Власне кажучи, поета залучили міць і розмах, з якими був побудований міст. Нічого подібного до цього моменту Маяковському бачити просто не доводилося. “Розрахунок суворий з гайок і стали” призводить автора в невимовний захват, так як Бруклінський міст по-своєму гарний і величний. Він настільки високий, що щогли проходять внизу судів з цукром здаються поетові шпильковими. Маяковський передбачає, що навіть якщо трапитися неймовірне, і людство перестане існувати, Бруклінський міст все одно буде підніматися над безмовною рівниною тисячі років. І коли-небудь невідомий археолог зможе відновити по ньому картину життя американців і навіть скаже: “Тут стояв Маяковський, стояв і вірші складав по складах”.
Поет по-справжньому заздрить американцям, хоча розуміє, що по відношенню до країни, яка ігнорують Радянський Союз, подібні почуття є політично некоректними. Але втриматися від захоплення не виходить, адже розмірений і упорядкований спосіб життя громадян США дійсно вразив поета. Маяковський віддає собі звіт, що для багатьох європейців ця країна стала справжнім Клондайком, і вони змогли побудувати своє майбутнє так, як мріяли. До деяких, втім, фортуна була мене прихильна, тому вони закінчили своє життя самогубством. Автор, насолоджуючись чудовим краєвидом, все ж зазначає: “Звідси безробітні в Гудзон кидалися вниз головою”. І це не перебільшення, а реалії американського життя, з яким довелося зіткнутися автору. Проте, достоїнств у цій країні набагато більше, ніж недоліків, і Маяковський не вважає за потрібне про це мовчати. Тим більше, що все сказане їм відповідає дійсності, хоча і суперечить тієї думки, яке правлячі кола намагаються сформувати в Росії про життя в інших країнах. Маяковський ж не стримує своїх емоцій, заявляючи: “Я гордий ось цієї стальною милею, живцем в ній мої бачення встали”.
Будучи прихильником комуністичних ідеалів, поет вельми скептично ставився до капіталізму, вважаючи, що цей лад не може дати світові нічого доброго. Однак поїздка в Америку переконала поета, який побачив не тільки злидні нетрів, але і велич промислових районів. Тому у своєму вірші Маяковський не тільки звеличує Бруклінський міст, а й відзначає, що “на хороше і мені не шкода слів”. У своєму пориві поет дійсно щирий і чесний, хоча йому не чужі класові забобони. Однак він переконаний в тому, що “Бруклінський міст – так… Це річ!”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)