Аналіз вірша “Цицерон” Тютчева
Відомо, що Федір Тютчев провів свої молоді роки в Європі. У досить юному віці він вступив до Державної колегію іноземних справ. Незабаром, там він отримав свій атестат і відправився на службу до Німеччини, де і провів багато років, займаючись дипломатичною роботою. Постійним будинком для поета в той момент був Мюнхен, але в силу своєї зайнятості він повинен був постійно подорожувати по західній Європі. XVIII століття це час значних трансформації і доленосних змін в житті Старого Світу. Одне з таких важливих подій застав і Тютчев. Це була Велика Французька революція. Поет не зміг промовчати і висловив своє ставлення до революції в своє знаменитому вірші “Цицерон”, який був написаний в 1830 році.
В першу чергу варто згадати, ким був сам Цицерон. Це знаменитий римський політичний діяч, який прославився завдяки своєму ораторському таланту. Історія його життя разюча. Він встиг застати останнім золотий час Римської Республіки та побачив ЇЇ перетворення в імперію. Цицерон до останнього боровся за ідеали республіки і демократії, тому спочатку виступав проти узурпації влади Цезарем, а потім і зовсім позитивно відреагував на новину про його вбивство. Безсумнівно, що Тютчев виявив досить чітку схожість між заходом Римської Республіки та революцією у Франції, яка стала причиною падіння монархії в Парижі.
Починається вірш з прямого цитування Цицерона:
“Я пізно встав – і на дорозі
Застигнутий вночі Риму був! “.
Цей фрагмент натякає читачеві про занепад славної історії Республіки. Ніч тут – це саме кінець старої історії і передчуття початку нових часів. Часів неясних і страшних. Цицерон занадто пізно прокинувся, він упустив момент, коли все ще можна було змінити. Те ж саме Тютчев, поет не розуміє, звідки взялася нова революція, адже він не бачив їй причин.
У той же час, Федір Іванович говорить про те, що світ з кожним поколінням скочується все ближче до прірви. Він вважає, що Цицерон не розумів свого щастя, подарунка, який послала йому доля – бачити велику історію власними очима, бути ЇЇ частиною. У порівнянні з падінням Республіки, революція у Франції здається Тютчеву дріб’язкової, навіть негідною уваги.
“Блажен, хто відвідав цей світ”, каже Тютчев. На його думку, знаходиться під час подібних історичних катаклізмів – це вищий подарунок долі. Він, напевно, тоді не зміг собі уявити, що протести в Парижі змінять обличчя Європи назавжди. У вірші “Цицерон” присутній відсилання до міфології. Федір Іванович порівнює римського оратора з небожителя, якого покликали на бенкет, щоб спостерігати за цими “високими видовищами історії”.
Подібні зміни мають неймовірну силу і кожен, хто опиниться поруч з ними, отримає свою частину безсмертя. Саме це і є головна думка всього вірша: блаженний той, кому сама доля дарує можливість бути частиною великих подій, адже його ім’я також запишеться золотими літерами в книзі часу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)