Аналіз твору Сервантеса “Дон Кіхот”

Ключовий персонаж культового іспанського роману “Дон Кіхот” – немолодий мрійник, який живе в світі романтичних ідеалів. Це такі абсолюти як честь, благородство і мужність, почерпнуті їм з лицарських романів. Рухомий ними, він стає відчайдушним мандрівним чесноти, який прагне відновити справедливість в суспільстві.

Проблематика роману будується саме на концепції принципової різниці між світом ілюзій, в якому живе ідальго, і жорстокою реальністю, яку навряд чи можна змінити. Немолодий лицар осідлав не бойовий коня, а стару шкапу, а з непоказною сусідкою дівчата – кохану даму серця Дульсинею.

Той ідеальний уявний світ, в який так наполегливо вірить Дон Кіхот, – не більше ніж вигадка. Зате навколишня дійсність стає для героя неприємною несподіванкою. Читачеві стає зрозуміло, що світ далекий від вигаданих лицарських історій, а Дон Кіхот – зовсім безстрашний герой. Навіть в своєму бажанні захистити нещасних людей, він не досягає бажаного. Наприклад, сільський хлопець, за якого з відчаєм заступився “лицар”, в результаті отримав ще більше побоїв від свого господаря. Несправедливо засуджені каторжники замість слів вдячності закидали його камінням.

Дон Кіхот уявляє, що під час мандри він зустрічає іншого безстрашного лицаря і в нерівній сутичці відбирає у нього цінний артефакт – мідний щит, але по факту горе-лицар забрав у звичайного цирульника мідний таз, яким той покривав голову під час дощу.

“Дон Кіхот” – тонка пародія на лицарський роман, а головний герой – пародія на справжнього лицаря. Але Дон Кіхот – це збірний образ на століття. Він є відображенням благородного бажання людини захищати справедливість і добро, сповідуючи високі життєві ідеали.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Аналіз твору Сервантеса “Дон Кіхот”