Аналіз “Ромео і Джульєтта” Шекспір
Вільям Шекспір займає, мабуть, найголовніше місце в світовій літературі, цього геніального драматурга і поета немає рівних і по сей день. У 8 класі при підготовці до уроків літератури буде корисно ознайомлення з аналізом твору Шекспіра, який представлений в нашій статті. В “Ромео і Джульєтта” аналіз має ряд особливостей, що відрізняють його від рядових п’єс інших авторів.
Короткий аналіз
Рік написання – 1594-1595.
- Історія створення – “Ромео і Джульєтта” – творча інтерпретація вже наявного в літературі сюжету. Тема – боротьба люблячих людей за своє почуття з суспільством і обставинами, любов і смерть. Композиція – кільцева композиція, побудована на паралельних протистояннях у всіх 5 діях. Жанр – трагедія в 5-ти діях. Напрямок – романтизм.
Історія створення
У літературознавстві досить мало відомостей, які можна вважати достовірними, про історію створення Шекспіром свого безсмертного шедевру. Відомо, що сюжет і навіть імена героїв вже фігурували в літературі, проте геніальне втілення вони отримали тільки в трагедії У. Шекспіра.
Написання трагедії відносять до 1594-95 років. У 1597 році п’єса була вперше опублікована. Подібний сюжет, що оповідає про кохання двох молодих людей з ворогуючих сімей, був у римського поета Овідія. Основою для твору Шекспіра очевидно послужила поема “Трагічна історія Ромеуса і Джульєтти” Артура Брука.
Цікаво, що подібний сюжет існував у світовій літературі не тільки до, а й після написання Шекспіром “Ромео і Джульєтта”. Безліч варіацій цього сюжету з’являється в мистецтві і по сей день. Глибокий і ретельний аналіз витоків сюжету твору дає право вважати, що історія, що сталася з закоханими, дійсно була реальністю і збереглася, як легенда, в усній формі.
Вільям Шекспір взяв за основу оповідання тільки фабулу твору, його п’єса описує 5 днів з життя закоханих. У А. Брука дію триває близько 9 місяців. Англійський поет і драматург змінив пору року, додав кілька яскравих сцен, переглянув багато суттєві деталі. Його твір не є ні пародією, ні копією будь-якого іншого, це оригінальна і самобутня п’єса, слава якої пройшла через століття.
Тема
Сенс твору відкривається читачеві стрімко вже в першій дії: життя людини може бути повноцінна тільки, коли у нього є вибір. Тема любові, якої пронизане все твір (герої люблять, міркують про суть цього почуття, філософствують про видах любові) розкривається різнобічно: любов матері, любов до життя, любов і шлюб, пристрасть, нерозділене кохання, любов сімейна. Годувальниця любить Джульєтту щиро, по-материнськи, головні герої стикаються з першим самим трепетним почуттям у своєму житті, навіть священик, поважаючи любов молодих сердець, порушує правила і вінчає закоханих без згоди батьків.
Проблеми гніву, помсти і непрощення також сильні в загальній канві п’єси, вони йдуть в ногу з любов’ю і смертю. Проблематика п’єси різнобічна, як і саме життя героїв. Ідея п’єси – твердження права людини на вільний вибір в любові. Нескладно визначити те, чому вчить читача п’єса: потрібно боротися за своє почуття, в цьому сенс людського життя. Закохані зробили єдино можливий висновок: в земному житті їм не судилося бути разом. Як не страшно говорити про такі речі в такому юному віці, проте мораль і звичаї сучасного Шекспіру суспільства трималася саме на таких цінностях.
У трагедії присутня тема богоборства, яку критики вважають досить вагомою: таємне вінчання, вбивства і помста, спроби обдурити долю з боку священика, участь Ромео в маскараді в костюмі ченця. Діалоги і монологи героїв шекспірівської трагедії стали самими цитованими і впізнаваними у всій світовій літературі. Міркування юних сердець про сутність любові виявилися настільки актуальними, що їхнє життя вийшла далеко за межі художньої літератури і музики.
Композиція
Вся структурна композиція тримається на симетричному протистоянні. У першій дії зустрічаються слуги панів, у другому – племінники Монтеккі і Капулетті, далі – глави ворогуючих кланів: дуелі, сварки, чвари, вбивства – тут немає дрібниць, вони грають в життя по-крупному.
В останній дії на сцені з’являються подружжя Монтеккі і Капулетті, ворожнеча закінчується. Діти отримують нове життя в золотих скульптурах. У п’єсі є експозиція (зустріч слуг протиборчих сімей), зав’язка (зустріч Ромео і Джульєтти на балу), кульмінація (сцена в склепі) і розв’язка – сцена примирення сімей та оповідання ченця Лоренцо.
Композиція п’єси набуває кільцеву структуру саме завдяки паралельним конфліктів. Монологи головних героїв про совість, пристрасті, любові і честі складають особливий пласт в композиції п’єси: вони – внутрішня сутність твору.
Жанр
Трагедія була популярна в епоху Відродження, цей жанр передбачав нерозв’язний конфлікт і дуже жалюгідний фінал. Однак з позиції смисловий складової, закохані все ж перемогли, їм вдалося возз’єднатися. У змістовному плані – перемагає любов, вона торжествує над помстою і гнівом, адже ворогуючі сім’ї миряться у бездиханних тел своїх дітей.
Трагедії Шекспіра особливі своєю чуттєвістю, напруженістю і гострим трагізмом. Особливістю трагедії “Ромео і Джульєтта”, яка відноситься до раннього періоду творчості письменника, є її сатирична насиченість. В уста багатьох персонажів автор вкладає тонкий гумор, м’яку іронію. Через кілька століть трагедії Шекспіра стали зразком і еталоном цього жанру. Протягом 20 століття п’єса екранізована в багатьох країнах близько 50 разів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)