Аналіз роману “Злочин і покарання”
Відомо, що Федір Достоєвський якийсь час провів на засланні на каторжних роботах. І ось, перебуваючи там, письменник зіткнувся з самими різними людьми. А хто зазвичай відбуває термін на каторзі – політичні злочинці, кримінальники, злодії і вбивці.
Цей факт дуже важливо враховувати, говорячи про аналіз роману “Злочин і кара”, тому що саме там, далеко від дому на каторзі Достоєвський найретельнішим чином вивчав і досліджував долі цих людей. І не тільки їх історії життя цікавили Федора Достоєвського, а й мотиви, що штовхнули тієї чи іншої людини вчинити злочин.
Родіон Раскольников в романі Достоєвського
Які ж важливі висновки зробив Достоєвський? Ці умовиводи нам дуже допоможуть у аналізі роману “Злочин і кара” і розкритті образу Раскольникова. Виявляється, найчастіше злочинці в той час діяли, рухомі невдоволенням соціального становища людей в Росії. Дійсно, про рівність говорити було не можна, селянам скасували кріпосне право, і багато хто з них, якщо не більшість, опинилися за межею бідності. Чим же могли займатися такі озлоблені бідні люди? Здається, висновок напрошується сам собою – селяни пиячили, йшли на крайність і, їдучи жити в місто, годували себе і свої сім’ї тим, що грабували і вбивали.
Роблячи аналіз роману “Злочин і кара”, стає зрозуміло, що Федір Достоєвський запропонував своє бачення, як можна вирішити цю глобальну проблему в Росії. Хтось подумає, що мова йде про революційний рух і повалення самодержавства, проте письменник бачив інший розвиток – необхідне вдосконалення духовного життя народу шляхом впровадження в маси християнської моралі. По суті, саме християнські принципи могли вплинути на серце людини і перебудувати його розум і душу. Однак причина зростання злочинності була не тільки в жахливому фінансовому стані народу, важливою складовою цього зростання стали також нові філософії.
Аналіз Родіона Раскольникова в романі “Злочин і покарання”
Оскільки Родіон Раскольников – це головний образ роману “Злочин і кара”, поговоримо про нього, врешті-решт навіть короткий аналіз “Злочину і кари” був би неможливий без обговорення цього персонажа, тобто образу Раскольникова.
Отже, Родіон Раскольников дійсно був бідний, але вирішиться на вбивство бабусі-лихварки його спонукала не тільки злидні, а головним чином ідейні міркування. Його теорія полягала в тому, що кожна людина належить до однієї з двох категорій – “звичайні люди” і “незвичайні люди”.
На думку Раскольникова до першої категорії, тобто звичайним людям, мають відношення ті, хто живе в злагоді з громадськими засадами, підкоряються закону, не порушують порядків і нічого не хочуть міняти – така сіра маса. А ось друга категорія людей дійсно незвичайна – вони порушують закон, намагаються змінити хід історії і навіть розпоряджаються чужими життями. Якщо перші – це сіра маса, то з незвичайними людьми все інакше, тому що така людина сильний, сміливий і не тече за течією, на таких людях, мабуть, і тримається світ.
Треба відзначити, що особливо яскраво образ Родіона Раскольникова розкривається в той момент, коли він вирішує подивитися, в яку групу людей входить він сам, і тому вбиває стару. Раскольников, безсумнівно, дуже талановитий, розумний і в той же час гордий, однак його мрії і прагнення до кращого життя залишаються лише в його голові – бідність заважає втілити їх.
Злидні переслідує Раскольникова всюди – його сестра виходить заміж зовсім не за того з-за убогості, батько Сонечки (Мармеладов), титулярний радник, який потрапив під скорочення, стає алкоголіком і остаточно опускається, а сама Сонечка Мармеладова змушена була стати повією. Ось в якому разі формується образ Раскольникова в романі “Злочин і покарання”.
Інші деталі аналізу роману
Раскольников міркував так, що вбите сильною особистістю нікчемність не виявилося нікому корисним, проте допомогло стати іншим щасливими. І в цьому сенсі Раскольников не рахував своє злочинне діяння гріхом. Вбиваючи стару ростовщицу, Раскольников хотів взяти її гроші, щоб допомогти іншим. Зрештою стара нажилася на чужих бідах, так чому не взяти нажите таким мерзенним шляхом і не віддати бідним, які потребують? Так, роблячи аналіз роману “Злочин і кара”, мимоволі замислюєшся про ці проблеми.
Але образ Раскольникова розкривається ще глибше, коли після скоєння злочину головний герой роману усвідомлює моторошні речі – він став вбивцею, кров на його руках заважає навіть укласти в обійми своїх близьких, а совість гризе його. Тут Раскольников розуміє, що у Сонечки Мармеладової положення нітрохи не краще, ніж у нього, однак вона не дозволила своєму серцю озлобитися і озлобитися на людей, зате вона зберегла віру в Бога. Примітно, що саме Сонечке, від якої Раскольников очікував співчуття і допомоги, він першою розповів про свій злочин.
Аналіз “Злочину і кари” – висновки
Чи почув Родіон Раскольников від Сонечки те, що хотів почути? Соня порадила йому покаятися і відкрити свою душу людям, проте Раскольников зробив по-іншому: він зізнався в злочині правоохоронцям і в підсумку був засланий відбувати покарання на каторзі. Обидва ці персонажі Достоєвського – Раскольников і Соня Мармеладова погубили свою душу, але тільки Сонечкой керували глибокі моральні переконання, а Родіоном ідея.
Але що змінюється в Раскольникове поки він відбуває покарання? Соня сприяє тому, що він духовно відроджується і його моральні підвалини перетворюються.
Федір Достоєвський розкриває в своєму романі, що щастя в житті людини можливо лише, якщо людина слід християнським принципам, має віру в Бога і творить добро. Саме це наповнить життя сенсом, а зовсім не боротьба за владу і жорстокість.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)