Аналіз роману “Доктор Живаго”
Знаменитий роман Бориса Пастернака “Доктор Живаго” , що став відомим усіма світу і навіть отримав Нобелівську премію, опинився на батьківщині свого письменника тільки через тридцять років після того, як був написаний.
Найдивовижніше, що сюжет і задум цього великого роману безпосередньо пов’язаний з історією Росії, з великими і вирішальними поворотами в її історії, з громадянською війною, яка жорстоко поділила людей на два ворогуючі табори і змусила їх ненавидіти один одного.
Трагізм роману “Доктор Живаго”
Цей роман з трагічною долею двоїстий у всьому, і тому говорять, що це головне і визначальне твір у творчості Бориса Пастернака. Сюжет безпосередньо пов’язаний з двома революціями, двома війнами, але насамперед – це історія про особистостей і їхніх долях, про життя суспільства і його переломних моментах. Історія доктора Юрія Живаго дозволяє читачам абсолютно по-іншому поглянути на хід історичних подій, дозволяє відчути глибину змін життя цілої країни та її народу, адже саме на прикладі його особистості і людей, які його оточували, ми розумінням суть змін і те, як вони відобразилися в житті людей.
Через образ доктора Живаго читач усвідомлює всі справжні тяжкості війни, не тієї, яку описують битвами та бойовими діями, ні, очима Юрія ми бачимо війну в операційній і лазареті: гній, кров, бинти… Пастернаком майстерно відображена жахлива дійсність – коли твориться нова історія, і відбуваються революції і війни, особистість людини стирається, пропадає індивідуальність і глибина, а адже насправді це – неможливо. Незважаючи ні на що, особистість людини виживає, кожен індивідуум залишається зі своїми проблемами, смутком і радощами.
Двоїстість роману “Доктор Живаго”
Чому говорять про подвійність роману? Пастернак використовує потужний символізм, його головний герой доктор Живаго любить двох зовсім різних жінок, і кожна з них – це символ епохи. Живаго розривається між сильною і міцною прив’язаністю до матері своїх дітей – ніжною і надійної Тонею і Ларою, яка є символом змін, вона – то з’являється, то зникає з його життя, вона – уособлення короткочасного і завжди закінчується щастя. І це в кінцевому підсумку змушує його опуститися на саме “дно” людського життя, він більше не може знайти опори ні в чому, всі схильне тим змінам, які неможливо контролювати і за яких не можна залишатися щасливим.
Він не може відшукати спокій в роботі, підтримку в любові, він навіть намагається знайти себе в поезії, тоді йому здається, що для того, щоб вижити – треба творити. Але і це не стає порятунком для його душі. Доктор Живаго втрачає свої навички і не може вже працювати професійно, все, що у нього є – це некваліфікований підробітків у Москві. Юрій Живаго помирає, і разом з ним помирають його надії, мрії, очікування і переживання. Незважаючи на те, що якраз перед цим все-таки з’являється світла надія на краще, на те, що його життя ще може змінитися в кращу сторону, він не може далі жити.
Своєрідність і оригінальність роману Бориса Пастернака проявляється в подвійності всього, що відбувається, в недомовленості і невизначеності, в символізм – відчутті мінливості природи і безсмертної поезії, яка зможе зігріти людську душу незалежно від пори року.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)