Аналіз “Ревізор” Гоголь

П’єса Гоголя “Ревізор” зробила своєрідну революцію в російській драматургії: в композиційному і змістовому плані. Її успішному вивченню на уроках літератури допоможе докладний аналіз твору за планом, який ви знайдете в статті.

Історія створення комедії, її перша постановка, проблематика і художні особливості п’єси розглянуті нижче. В “Ревізорі” аналіз передбачає знання історичних і соціальних умов описуваної епохи. Гоголь завжди вірив у майбутнє Росії, тому намагався “вилікувати” суспільство за допомогою мистецтва.

Короткий аналіз

Перед прочитанням даного аналізу рекомендуємо ознайомитися з самим твором Ревізор.

    Рік написання – 1835 рік, останні правки в п’єсу М. В. Гоголь вніс в 1842 році – це остаточний варіант; Історія створення – ідею для сатиричної п’єси подарував Гоголю О. С. Пушкін, який розповів історію про П. П. Свиньїна (видавця журналу “Вітчизняні записки”), якого прийняли за високопоставлену ​​особу, яка приїхала з ревізією; Тема – пороки суспільства, чиновництво і його беззаконня, лицемірство, духовна бідність, загальнолюдська дурість; Композиція – Кільцева структура, відсутність експозиції, “психологічність” і авторські ремарки; Жанр – комедія соціально-сатиричної спрямованості; Напрямок – реалізм (типовість, властива 19 століттю).
Історія створення

У 1935 році, перервавши роботу над “Мертвими душами”, Микола Васильович просить у Пушкіна ідеї для написання сатиричної п’єси, яка б висміювала суспільні вади, життя вищих чинів. Пушкін ділиться з Гоголем історією про П. П. Свиньїна, яка трапилася в Бессарабії. Також він повідомляє, що одного разу сам потрапив в подібний стан в Нижньому Новгороді, коли приїхав збирати матеріал про Пугачова. Ситуація, дійсно, комічна: вона сподобалася Гоголю, і протягом жовтня-листопада 1935 року він написав п’єсу.

У цей період схожі теми фігурують у кількох письменників-сучасників Гоголя, його це засмучує, втрачається інтерес до задуму. У своїх листах до Пушкіна, він говорить про бажання кинути роботу, але Олександр Сергійович переконує його не зупинятися і закінчити свій твір. Нарешті, комедія була зачитана автором в гостях у В. Жуковського, де зібралися відомі літератори і письменники. Присутні сприйняли її з захопленням, але суть комедії вислизнула від слухачів, що засмутило автора.

“Ревізора” порахували звичайною класичною п’єсою з типовими персонажами і, що виділяється з собі подібних, тільки завдяки почуттю гумору автора. Сцена знайшла п’єсу далеко не відразу (перша постановка була в 1836 році в Олександрійському театрі), сам Жуковський умовляв імператора дозволити постановку твору, запевняючи його в благонадійності сюжету та ідеї. Саме драматична дія справила двояке враження на правителя, але п’єса йому сподобалася.

Тема

Реалізм Гоголя поміщав типову особистість в типові обставини, але результат, якого хотів домогтися драматург, повинен був донести до глядача щось більше, ніж п’єсу про пороки.

Автор робив кілька спроб в надії донести до акторів і постановників основну думку п’єси, писав супроводжуючі коментарі та рекомендації до постановки. Гоголю хотілося розкрити конфлікт настільки повно, наскільки це можливо: підкреслити комізм і абсурдність ситуації.

Головна тема п’єси – це:

    Проблеми і вади суспільства; Дурість і лицемірство чиновництва; Показ моральної і духовної сторони життя цього стану.

Мова комедії гостра, сатирична, уїдлива. У кожного персонажа своя неповторна мовна манера, яка характеризує і викриває його ж самого.

Серед героїв п’єси немає позитивних персонажів, що досить ново для жанру і напрямку, в якому працював автор. Двигуном сюжету є банальний страх – перевіряючі високого рангу могли вирішити долю будь-кого таким чином, що він міг втратити положення в суспільстві і понести серйозне покарання.

Гоголю хотілося розкрити величезний пласт вад суспільства, тим самим вилікувавши його від них. Автор планував підняти все саме підле, несправедливе і аморальне, що твориться в сучасному суспільстві.

Ідея, яка реалізована автором в п’єсі – показати бездуховність, вульгарність і ницість життєвого укладу російського чиновництва. Те, чого вчить твір – знаходиться на поверхні: зупинити ситуацію можна, якщо кожен почне з себе. Дивно, що автор хотів адекватного сприйняття п’єси від глядачів, які були, фактично, прототипами його дійових осіб.

Композиція

Особливістю композиції є те, що п’єса не має експозиції, а починається з зав’язки. У творі присутня кільцева структура: вона починається і закінчується повідомленням про те, що “приїхав ревізор”.

Хлестаков опиняється в центрі подій абсолютно випадково, деякий час не розуміючи, чому в місті так добре його приймають. Після він приймає умови гри, підтримуючи роль, яку йому нав’язали. Вперше в літературі головний герой:

    Брехливий; Безпринципний; Низький; Огидний.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Аналіз “Ревізор” Гоголь