Аналіз поеми “Ганна Снєгіна” Сергія Єсенін

Надзвичайно красива лірична поема “Анна Снєгіна” є багато в чому автобіографічним твором видатного народного поета Росії Сергія Єсеніна.

Прообраз головного героя – сам поет, а прототипом Анни стала його перша юнацька любов поміщиця Л. І. Кашина.

Твір розповідає про поїздку молодого поета в рідне село Радове (прообраз села Константиново Рязанського повіту, де народився і провів своє дитинство Єсенін).

Перше враження про місця, куди після довгої відсутності повертається герой, ховаючись від військової повинності, ми отримуємо не тільки від імені поета, а й зі слів візника:

“Село, значить, наше – Радово,

Дворів, почитай, два ста.

Тому, хто його оглядав,

Пріятственно наші місця.

Багаті ми лісом і водью,

Є пасовища, є поля.

І по всьому угіддя

Розсаджені тополі… “

Але далі ми дізнаємося, що не все гаразд у цьому мальовничому і, на перший погляд, спокійному місці. І виною тому сусіднє село Криуши, яке в порівнянні з Радово, тягне просто злиденне існування:

Житье у них було погане –

Майже все село вскач

Орала однієї сохою

На парі заїжджених шкап.

Кріушане заздрили заможним селянам з сусіднього села і частенько між ці двома селами відбувалися жорстокі бійки, поки одного разу на одній з них не був убитий “грізний суддя – старшина…”.

З тих пір і обрушилися на село все напасті – то неврожай, то пожежа.

Основні дії поеми якраз і розгортаються в ці непевні часи. Та й в самій Росії це був переломний момент – дві революції, участь у першій світовій війні, зміна державної влади та ладу.

Але сам твір, хоча і зачіпає всі ці історичні події, присвячене все ж іншої теми – ліричним почуттям головних героїв.

У рідному селі на поета нахлинули спогади про свою юність і про перші почуття до дівчини “в білій накидці”.

Саме цю дівчину, але вже подорослішала і заміжню поміщицю Анну Снегіну і зустрічає поет в сусідньому селі Криуши.

Знову повертаються колишні почуття до героям, але це відбувається на тлі неспокійних подій в країні. Анна втрачає чоловіка, який гине на війні, а свою юнацьку любов – молодого поета в серцях звинувачує в дезертирстві.

Доля розвела героїв – Анна втрачає маєток і їде в Лондон, а поет повертається в Санкт-Петербург. Але все ж він отримує листа від своєї колишньої коханої. Лист в общем-то ні про що, але воно знову повертає поета в дитинство до своїх найпершим і чистим почуттям:

Далекі милі були! ..

Той образ в мені не згас.

Ми всі в ці роки любили,

Але, значить,

Любили і нас.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Аналіз поеми “Ганна Снєгіна” Сергія Єсенін