Аналіз казки “Снігуронька”

Російська народна казка “Снігуронька” – одна з казок, заснованих на бажанні неосвічених, але мають творчу фантазію людей, пояснити своїм дітям і самим собі різні явища природи. Випадання снігу взимку і танення снігу – процес, з яким швидко знайомилися навіть маленькі діти. Але одна справа поспостерігати явище, і зовсім інше – зрозуміти як і що відбувається. Дітлахи, які почули казку про розтанула від полум’я багаття Снігуроньку, назавжди запам’ятовують, що сніг при теплих температурах тане і перетворюється у воду або в пар.

А ось в філософському плані казка “Снігуронька” наводить на думку про те, що все добре в свій час і на своєму місці. Снігуронька – зразок витонченої натури, які не схильної до жодних необдуманих поривам, до жодних непомірним пристрастям. Чи не занадто часто, але в житті зустрічаються такі люди, для яких чужі інтереси натовпу. Глибоке захоплення наукою, творчістю як би веде таких людей із середовища, в якій вони живуть.

Наприклад, знаменитий російський вчений Михайло Ломоносов, народжений в селянській родині, найбільше в житті любив освіту, наукові дослідження, літературу, поезію. Тож не дивно, що, сидячи за партою поруч з молодшими за віком школярами, Ломоносов жадібно поглинав знання, незважаючи на смішки однокласників. В результаті, всі інші селянські діти так і залишилися простими хліборобами, а Ломоносов назавжди покинув просту середу, в якій народився – розтанув, як сніг навесні, на хмарі своїх знань перелетів до столиці, ставши знаменитим ученим. Чим не прообраз Снігуроньки?!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Аналіз казки “Снігуронька”