Аналіз казки “По щучому велінню”

Російська народна казка “По щучому велінню” – свого роду схема розвитку науково-технічного прогресу. Якщо розглядати події цієї казки з точки зору моралі і Кримінального кодексу, то справедливості в ній недостатньо. Ну як же! Ємеля-дурник, роз’їжджаючи на рухомій печі, потім на швидкохідних самохідних санях – натиснув багато народу! Так чи достатня покарання поніс він за такого роду діяння, посидівши якийсь час в просмоленому бочці?!

Але якщо дивитися на події казки з філософської точки зору, то можна побачити іншу картину. Ємеля-дурник – зовсім не тупиця і ледар, а спритний і кмітливий винахідник в області машинобудування і робототехніки. Лежачи на печі, Ємеля розмірковував про те, як би це, уникаючи зайвих трудових витрат, змусити навколишні предмети виконувати за людину ті чи інші види робіт. Кращі досягнення сучасної науки і техніки цінні саме тим, що звільняють людей від надмірно непосильних, виснажливих видів робіт. Голосові команди і голосові паролі, що дають старт запрограмованим технічних пристроїв, все більше і більше широко застосовуються не тільки самими винахідниками, але і численними споживачами.

І тут в іншому світлі виглядає схема розмови Емелі з царем, коли у відповідь на звинувачення в масовому травмуванні народу піччю і саньми, Ємеля відповідає: “А чого вони під піч і сани самі полізли?!” Адже все сучасники розуміють, що необережне поводження з правилами вуличного руху з боку пішоходів викликає проблем не набагато менше, ніж водіння транспортними засобами в нетверезому стані! Це все знову ж схема розвитку науково-технічного прогресу. Техніка допомагає людству жити, коли використовується відповідно до інструкцій. Але та ж техніка може нашкодити тим, хто недбалий з дотриманням правил. Ось вам і “По щучому велінню!”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Аналіз казки “По щучому велінню”