Аналіз циклу “Маленькі трагедії” Пушкіна
“Маленькі трагедії”, що включають чотири твори, були написані в так званий Болдинський період. Осінь 1830 року став одним з найпродуктивніших періодів творчості Пушкіна, завдяки самітництву через бушувала в Москві епідемії холери, Олександр Сергійович зміг майже повністю зануритися в написання творів. Крім того, холерний карантин знайшов відображення в одному з твору циклу, а саме в “Бенкет під час чуми”.
Головною спільною ідеєю циклу є спроба показати, хоч і з різних кутів сприйняття, але все ж єдину цілісність моральних законів.
Пушкін демонструє нам різні дороги, по яким люди нерідко відходять від моральних законів. В результаті Олександр Сергійович показує, що підсумком відступу від навіть самих незначних, моральних законів є втрата найціннішого в житті – сенсу свого буття і існування.
Створюється таке відчуття, що Пушкін порівнює моральний закон і людські закони, а також властиві людям спокуси, зважуючи їх на найточніших терезах?
Що ж переможе? Які людські спокуси, що зводять з розуму, висвітлені в творах Олександра Сергійовича?
У “Скупий лицар” головним героєм є – влада. Центральна роль відводиться не Барону, а його морального падіння. Причому акцент зроблений не на скупості і накопительстве, властивим Барону, а на прагненні його до влади. Її уособленням є золото і гроші. Він захоплюється своєю власною силою. Жага влади, невситима пристрасть негативно впливає на Барона: відбувається заміщення моральних цінностей – на першому місці у нього тепер стоять виключно жага грошей і жадоба влади. У нього зникають всі людські риси, у нього навіть зникає любов до сина. Чи не гребує він і помилковими звинуваченнями: звинувачуючи сина в спробі замаху на власного батька.
А ось головним пороком “Моцарта і Сальєрі” є слава. Сальєрі все життя живе, прагнучи тільки до однієї мети: славі. Однак досягнувши бажаного, розуміє, що мета творчості полягає не в лаврах. Природа, мета і підсумок творчості укладені в людях, в тому, які почуття виникають у них, коли вони бачать або чують результат праці художника. Так працює Моцарт, і Сальєрі заздрить йому. Одним тільки своїм існуванням Моцарт зневажає систему цінностей, властивих Сальєрі. Тому він бачить тільки один вихід з положення: вбивство Моцарта. “Моцарт і Сальєрі” твір, в якому піднімається дві проблеми. Крім розкриття помилково головної мети життя – слави, Пушкін показується нам одну з центральних ідей багатьох його творів. Думка полягає в тому, що геній і лиходійство – поняття не сумісні, а взаємно исключающиеся. Злодійство – наслідок аморального, а значить помилкового шляху.
У “Кам’яному господарі” Пушкін порівнює волю особистості однієї людини і загально моральних законів. Дон Гуан, герой-індивідуаліст, свідомо нехтує всіма ці закони. Це дає йому відчуття власної сили, волі і влади. Ухвалення цих згубних для багатьох властивостей дає Дон Гуан можливість усвідомленого протиставлення їх Божому провидінню. Доглядаючи за Донною Ганною, вдовою убитого людини, він має на меті змагань з самим Богом. Підсумком свавільного поводження і спроби змагання з Богом є найвища кара в особі Статуї.
У “Бенкет під час чуми” на одній чаші ваг лежить смерть (Чума), на інший – веселощі. Усвідомлення неминучої смерті по п’ятах переслідує кожна жива істота. Герої “Бенкету…” самі собі ставлять запитання: “Навіщо жити? У чому полягає сенс життя, якщо її підсумком при будь-якому результаті стане смерть? “Всі герої” Бенкету “веселяться, пиячать, але дозвільна радість не може приховати невблаганного смороду смерті. Саме відчуття прийдешньої смерті дає їм поштовх до ще більшого веселощів. Але не всі герої “Бенкету…” остаточно померли душею, в деяких ще жевріють моральні цінності. Доказом того є пісня Мері, гімн на славу чуми, розмова зі Священиком, показані як усвідомлення Вальсінгамом власного морального занепаду.
Як ми можемо зрозуміти, “Маленькі трагедії” – це філософський маніфест Олександра Сергійовича, його уявлення про сенс життя, що виношуються їм протягом усього його творчості, але відбите тільки в невеликому циклі творів.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)