Аналіз балади “Лісовий цар” Жуковського
Василь Андрійович Жуковський – один з найбільших представників російської поезії, який крім віршів захоплювався перекладом. За все своє життя він написав і переклав безліч чудових творів. На особливу увагу заслуговує балада “Лісовий цар”, яка стоїть осібно в його творчості. Це переклад твору “Erlkonig”, що належить І. О. Гете. Однак В. А. Жуковський не просто дослівно передав зміст балади, він фактично створив новаторський підхід до перекладу. На початку XIX століття мало хто наважувався відступити від исходника, а Жуковський зробив це і саме його варіант був визнаний кращим за досконалості форму.
За жанровою приналежності це балада, але зовсім нетипова. Зазвичай балади розповідають про події романтичного характеру, або про ратні подвиги минулих часів. У “Лісовому царі” ж розказана трагічна історія подорожі батька з маленькою дитиною через лісову гущавину. Під час нього увагу на малюка звертає владика лісів і це призводить до драматичного результату. Лісовий цар забирає у дитини життя, забираючи його собі. Сам сюжет твору є алегорією, тому що малюк був настільки ослаблений, що став марити. Лісовий цар зі своїми підступними дочками, що мріють забрати собі дитину, були лише плодом його уяви, всі діалоги існували тільки в голові малюка. Цей факт підтверджується словами батька хлопчика, який для всього знаходить звичайне пояснення. Особа лісового царя за його словами це просто туман:
“О ні, то біліє туман над водою”.
Розмови зловісного царя – просто шепіт листя:
“О ні, мій немовля, не дочув ти:
Те вітер, прокинувшись, колихнув листи “.
І його дочці не кивали хлопчикові, заманюючи до себе:
“О ні, все спокійно в нічний глибині:
Те верби сиві стоять осторонь “.
Але дитині весь час бачилися ці міфічні персонажі і в самому кінці твору, він ніби почув слова лісового царя:
“Дитя, я зачарувався твоєю красою:
Неволею иль волею, а будеш ти мій “.
Закінчується балада трагічно, хлопчик помирає:
“Їздець поганяє, їздець доскакав…
В руках його мертвий немовля лежав “.
Художні особливості “Лісового царя” унікальні. Незважаючи на те, що в творі два реальних героя – батько з сином і один вигаданий – лісовий цар, є ще й оповідач, присутність якого відчувається дуже гостро, як і його емоції. Виникає відчуття, що людина, що розповідає цю історію, всією душею співчуває біді подорожніх. Незважаючи на очевидність того факту, що лісовий цар – це плід уяви маленького хлопчика, оповідач тримає читачів у напрузі до самого кінця, змушуючи гадати, чи вдасться духу заволодіти дитиною.
Реальне і фантастичне химерним чином поєдналися в баладі, змиваючи межі переходу. Волею-неволею, а на якусь мить і лісової цар здається цілком реальним. Містицизм в баладі представлений сценою уявної погоні за конем з вершником і його сином. Сам образ лісового царя, який став дитині, можна трактувати і як одне з облич смерті.
Балада багата засобами художньої виразності. У творі багато епітетів: “квіти бірюзового”, “перлинні струменя”, “хладний імла”, “прекрасні дочки”. Є й уособлення, так вітер представляється живою істотою: “Те вітер, прокинувшись, колихнув листи”. Присутній гіпербола: “з золота злиті палати мої”. В. А. Жуковський активно використовує синоніми: “дитя, малятко, немовля”; “Скаче, мчить”, “душно – тяжко” та антоніми “дитя, старий”, “біліє, темніє”. Крім цього, твір багато архаїзмами: “палати”, “обіцяє”, “хладний”. І не можна не відзначити наявність ассонанса, в “Лісовому царі” багато повторів однорідних голосних звуків, що робить його більш плавним і мелодійним.
Балада “Лісовий цар” В. А. Жуковського є одним з кращих його творінь. Твір справді грандіозне, написано так, що не можна залишитися байдужими до його сюжету. Жуковський використовував безліч прийомів для надання більшої виразності. Саме тому ця балада справжньою перлиною вітчизняної літератури.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)