Амстердамський договір і еволюція Європейського союзу
Труднощі, що виникають при застосуванні Маастрихтського договору, і територіальне розширення ЄС [19] зумовили процес розробки і внесення змін в установчі документи ЄС. Для цієї мети в 1996 р була скликана міжурядова конференція, якій було доручено розробити і запропонувати до підписання текст нового установчого акту, покликаного сприяти вдосконаленню структури і функціонування ЄС, так само як вирішити ті спірні проблеми, які не вдалося повністю врегулювати при підготовці Маастрихтського договору.
Новий договір був підписаний в Амстердамі 2 жовтня 1997 р і вступив в силу з 1 травня 1999 року після ратифікації всіма державами-учасниками. Амстердамський договір істотно доповнює і розвиває положення Маастрихтського договору, зокрема розширює сферу діяльності ЄС в області цивільних прав і зайнятості, соціальної політики, охорони навколишнього середовища.
Амстердамський договір передбачає такі нові положення:
а) здійснення протягом п’ятирічного періоду заходів, що забезпечують вільне пересування громадян держав-членів в рамках ЄС;
б) зобов’язання держав-членів дотримуватися принципів демократії, прав людини і пріоритету законності;
в) активізацію соціальної політики ЄС, захист інтересів споживачів;
г) формування загальної політики безпеки і оборони, чому має сприяти інтеграція ЄС і Західноєвропейського союзу;
д) розширення міжурядової співпраці в галузі боротьби зі злочинністю, тероризмом, торгівлею людьми, наркобізнесом, корупцією і контрабандою, расизмом та ксенофобією;
е) підвищення ролі Європарламенту в ухваленні рішень і формуванні законодавства ЄС.
Центральне місце серед положень Амстердамського договору займають положення, спрямовані на створення простору свободи, демократії і законності. Розвитку демократичних засад повинні служити відкритість і прозорість прийнятих інститутами і органами ЄС рішень. Досягненню цієї мети покликані сприяти:
– Зміни щодо порядку прийняття нормативно-правових актів ЄС:
1) уточнюються і набувають поширення дві основні процедури прийняття рішень, що передбачають активну участь Європарламенту в законодавчому процесі – процедура співпраці (рішення приймається Радою ЄС з ініціативи Комісії після обговорення з Європарламентом) і процедура спільного ухвалення рішень (рішення приймається Радою ЄС спільно з Європарламентом);
2) розширюється перелік питань, за якими рішення в Раді ЄС приймаються кваліфікованою більшістю;
– Положення про можливість накладення санкцій на державу – члена, яка допускає серйозне неодноразове порушення основоположних начал побудови і функціонування ЄС: Рада ЄС може прийняти рішення про призупинення щодо держави-порушника деяких прав, що випливають з установчих договорів;
– Положення про коммунітарізаціі Шенгенських угод, т. Е. Інтеграції в систему права Співтовариств;
– Уточнення принципів субсидіарності та пропорційності.
Амстердамський договір вносить ряд змін і уточнень до механізм здійснення спільної зовнішньої політики і політики безпеки, деталізує порядок визначення спільних зовнішньополітичних принципів орієнтації і вироблення спільної позиції прийняття спільних рішень та їх реалізації. Кілька розширюється участь Комісії в здійсненні конкретних зовнішньополітичних рішень. Передбачається певне коригування правового статусу апарату, який розробляє і забезпечує виконання рішень у зовнішньополітичній сфері, зокрема змінюються функції і повноваження Генерального секретаря Ради. Створюється Політичний комітет, який об’єднує керівників політичних департаментів міністерств і відомств закордонних справ держав-учасниць. Нарешті, засновується пост Верховного представника ЄС з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки. І хоча Амстердамський договір не містить детальної регламентації його повноважень, на практиці Верховний представник брав активну участь в підготовці, формулюванні і виконанні рішень в області спільної зовнішньої політики і політики безпеки.
Таким чином, Амстердамський договір містить принципово важливі положення, спрямовані на поглиблення і розширення співпраці держав-учасників в рамках Європейських співтовариств і Європейського союзу. Разом з тим в Амстердамському договорі не знаходиться місця інституційної реформи, необхідної в зв’язку з прийдешнім розширенням ЄС. В ході роботи над Амстердамським договором було виявлено серйозні розбіжності між державами-членами з питання реформування інститутів ЄС. Для їх подолання було вирішено скликати нову міжурядову конференцію, якій доручалося до вступу в ЄС нових членів [20] підготувати договір, що змінює діяла інституційну структуру.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)