Амортизаційні відрахування
Що вони собою являють? Амортизаційні відрахування пов’язані із зносом основних фондів (таких елементів основного капіталу, як будівлі і споруди, машини, верстати та обладнання), які служать не протягом одного виробничого циклу, а тривалий час, протягом багатьох років. Вони по частинах, у міру свого зносу переносять свою вартість на вартість готового виробу.
Особливості капітальних ресурсів (машин, устаткування, будівель і т. д.)
■ Служать тривалий час (а не один виробничий цикл, як сировина та матеріали);
■ Піддаються зносу – поступової втрати капітальними благами своєї цінності;
■ Відповідно до цього поступово в міру зносу (по частинах) переносять свою вартість на вартість нового продукту.
Розрізняють фізичний і моральний знос.
Фізичний знос виявляється у втраті засобами праці своїх споживчих якостей (техніко-виробництв-ських властивостей).
Виділяють два роду фізичного зносу.
1. Знос в результаті безпосередньої експлуатації капітальних благ при виробництві товарів. Чим більше виробляється продукції за допомогою даного устаткування, тим більше його фізичний знос, тому дані витрати відносяться до змінних витрат.
2. Руйнування, старіння недіючого устаткування просто від часу, під впливом сил природи, поганого обслуговування і т. п. Ця форма зносу не пов’язана з випуском продукції і тому відноситься до числа постійних витрат.
Фізичний знос першого роду – нормальне і економічно виправдане явище. На противагу цьому, фізичний знос другого роду, хоча в якихось розмірах і абсолютно неминучий, в цілому являє собою приклад неефективного використання ресурсів. Адже витрати в даному випадку не пов’язані ні з яким корисним результатом.
Перший пов’язаний з появою аналогічних, але більш дешевих капітальних благ (устаткування), тому раніше куплене навіть відносно нове обладнання стане дешевше, в результаті чого фірма зазнає втрат.
Другий пов’язаний з появою нових більш продуктивних капітальних благ даного виду, що виконують схожі функції, тому цінність раніше купленого устаткування зменшується і фірма несе додаткові втрати.
Обидва види морального зносу не пов’язані з обсягом виробництва, тому можуть бути віднесені до постійних витрат.
У Росії за десять років економічних реформ, спрямованих на перехід до ринку, був порушений нормальний процес оновлення машин і обладнання на підприємствах. Середній вік обладнання зріс майже до 17 років при нормативі менше 7 років, у той час як на Заході парк машин і устаткування повністю замінюється на новий кожні 3-4 роки.
Проблема полягає не тільки і не стільки в устаревании парку машин і устаткування. Головне – їх технологічна відсталість. На застарілому обладнанні неможливо налагодити виробництво сучасної конкурентоспроможної продукції. Вироблена на технологічно відсталому обладнанні російська продукція виявляється незатребуваною не тільки на зовнішніх ринках, а й на внутрішньому ринку. У підсумку російський ринок, в першу чергу споживчий, заповнений продукцією зарубіжних виробників. Тому перед нашими підприємствами стоїть велике завдання оновлення своєї виробничої бази.