Активна та інформаційна природа свідомості
Свідомість людини вивчається багатьма спеціальними науками: психологією, педагогікою, кібернетикою, медициною і т. Д. Загальні проблеми виникнення і розвитку свідомості розглядаються філософією. У розвитку психіки і свідомості можна виділити еволюційно-біологічні та соціальні передумови. Соціальні передумови розвитку свідомості будуть детальніше розглянуті в пункті “Громадська природа свідомості”. Тут же розглянемо еволюційно-біологічні передумови, які пов’язані з такими атрибутами матерії як відображення, активність та інформація.
Світ матеріальний, саме в цьому основа його єдності. Форми руху матерії змінюють один одного. Кожній формі відповідають свої активність і рівень відображення. При цьому слід розуміти активність як здатність матеріальних систем вступати у взаємодію з іншими системами на основі енергетичної, інформаційної, генетичної та інших зв’язків. Саме активність матерії стало однією з основних причин виникнення життя на Землі. Свідомість розвивається і на основі іншого загального властивості матерії – відображення, яке означає здатність одних матеріальних систем залишати “слід” в інших в процесі їх взаємодії. Іншими словами, відображення є властивість матеріальних утворень відтворювати в ході взаємодії властивості та особливості інших систем. У найпростіших випадках – це слід на піску, відбитки давно померлих тварин, відштовхування тіла при зіткненні його з іншим тілом і т. П. Визнання відображення загальним властивістю матерії свідчить про те, що в основі матерії як об’єктивної реальності містяться передумови для виникнення свідомості, які реалізуються в ході її розвитку. Разом з тим, треба розуміти, що свідомість є якісно особливої, вищої формою відображення, властивою виключно людині.
Само відображення специфічно проявляється на різних рівнях організації матерії: неживої природи, органічного життя і на соціальному рівні. У процесі еволюції живих організмів ускладнювалися і спеціалізувалися їх органи чуття, які досягали найвищого ступеня досконалості з виникненням нервової системи. Можна виділити елементарні форми відображення, які притаманні всім живим організмам. До таких віднесемо подразливість як виборче реагування на зовнішні впливи. Функціонування її обумовлено активністю живого, що не має аналога в неорганічної природи. Відоме призначення активності полягає в тому, щоб забезпечити таку взаємодію організму і середовища, яке необхідне для збереження системи і її стійкого відтворення.
Наступна, більш складна форма відображення у живих організмів – чутливість, т. Е. Здатність відображати окремі властивості речей у вигляді суб’єктивних відчуттів. Становлення чутливості пов’язано зі здатністю реагування не тільки на фактори зовнішнього середовища, що мають життєво важливе значення, але й на ті з них, які опосередковано пов’язані з ними. Чутливість можна реєструвати навіть на рівні найпростіших тварин. У такому випадку важливо зауважити, що особливе значення чутливість набуває на рівні вищих тварин, що мають спеціалізовані органи чуття, що містять набори рецепторних клітин і здатних відповідати на певний вид енергії електричними імпульсами, циркулюючими в нервовій системі. Основна функція органів почуттів зводиться до сприйняття певних впливів на організм та передачі інформації про них в нервову систему.
Поняття інформації – одна з найважливіших характеристик процесу відображення. У науковій літературі досі відсутня єдність в її визначенні. Трактують це поняття по-різному, “міра впорядкованості відображення”, “закодоване повідомлення” та ін. Інформація – це таке зміст відображення, яке пов’язане з активним використанням результатів зовнішнього впливу. Вона стимулює саморух матерії, але не викликає самого руху. У будь-якому випадку нас цікавлять життєві процеси в усіх своїх проявах постають як інформаційні відносини. Тоді подразливість і чутливість – елементарні форми біологічної інформації.
Ще більш складний характер в органічній природі має психічне відображення, що виражає здатність живих організмів аналізувати складні комплекси одночасно впливають подразників і відображати їх у вигляді цілісного образу ситуації. Психічне відображення – це особлива форма пристосування живих істот до зовнішніх умов в ході тривалого еволюційного розвитку.
Інформаційне відображення в свідомості людини відмінно від більш простого психічного відображення, властивого і тваринам. Здатність інформаційного відображення у людини обов’язково пов’язана з метою. Мета – це передбачення результату діяльності, ідеальна конструкція майбутнього результату.
Починаючи від найпростіших і до високоорганізованих тварин, всі живі організми виявляють здатність пристосування до зовнішнього середовища. Пристосування – одна з причин змін живого. Розвиток живої речовини, по В. І. Вернадському, призвело до появи складних біологічних організмів. Вони є автономними індивідами. Ця автономність полягає в самозахисті організму від руйнування його зовнішнім середовищем. Такий погляд Вернадського пов’язаний з уявленнями про процеси адаптації. Живий організм, щоб вижити повинен пристосуватися до зовнішнього середовища. Виходячи з цього, І. М. Сєченов визначав життя як пристосування живого індивіда до умов існування. Для того щоб адаптуватися індивід повинен вступити в обмін енергією, інформацією і речовиною з природою, постійно при цьому змінюючись і зберігаючи себе як автономність одиничного в цілому. Для виживання організму треба пристосуватися, змінитися під умови навколишнього середовища. Для цього йому необхідно обмінюватися з середовищем існування речовиною, енергією та інформацією, змінюючись, але при цьому зберігаючи себе як одиничного індивіда для збереження різноманітності спільного. На рівні людини така взаємодія з природою виражено тільки в праці. Людина не просто і не стільки змінювався, пристосовувався, скільки і пристосовував, змінював природу під свої можливості і потреби. Причому до цих пір він продовжує змінювати природу, створюючи, так звану, другу природу, “рукотворну”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)